Ухвала суду № 2854989, 16.10.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                  Головуючий у 1 інстанції – Стиран В.В.

                                                                                  Суддя-доповідач – Ястребова Л.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

Іменем України

16 жовтня 2008  року                                                                           справа № 22-а-9780/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                  Ястребової Л.В.

суддів:                                       Колеснік Г.А., Ляшенка Д.В.

при секретарі судового засідання

Запорожцевій Г.В.за участю представників:

від позивача:

від відповідача:  

Ткаленко О.В., Беленка О.В., Кузьменка А.І.

Константинеді О.М., Марченко А.П.розглянувши у відкритому

апеляційну скаргусудовому засіданні в м. Донецьку

Державної  податкової інспекції у

м. Дружківка на постанову Донецького окружного адміністративного судувід15 липня 2008 рокупо адміністративній справі№ 2-а-8648/08за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Авангард» доДержавної податкової інспекції у м. ДружківкапроВизнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000112320/0 від 20.02.2008 року, - 

ВСТАНОВИЛА:

            Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня  2008 року у справі № 2-а-8648/08 у повному обсязі задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Авангард» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка, визнане недійсним податкове повідомлення–рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка від 10 лютого 2008 року № 0000112320/0 з мотивів не доведеності законних підстав нарахування фінансових санкцій.  

            В апеляційній скарзі  відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального  права. 

            Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхилив, і просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

               Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

            Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Авангард» є юридичною особою, зареєстроване 02.12.1992 року виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області, здійснює свою діяльність на підставі Статуту (у новій редакції), затвердженого 10 лютого 2000 року.

            В період з 21.01.2008 року по 07.02.2008 року відповідачем здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2007 року, про що був складений акт  № 22/2300/20334536 від 11.02.2008 року, на підставі якого відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 20.02.2008 року № 0000112320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 83200,0 грн., у тому числі за основним платежем 65000,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18200,0 грн.

            Підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5  Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у завищенні скоригованих валових витрат у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року в сумі 61000 грн., у декларації з податку на прибуток за півріччя 2007 року у сумі 147000 грн., у декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2007 року у сумі 260000,0 грн.    

            Суть спору полягає у правильності включення підприємством до складу валових витрат суми податку на додану вартість, включеного до ціни товарів, що придбалися платником податку для виробничого використання у розмірі 61000 грн. за 1 квартал 2007 року, у розмірі 86000 грн. за 2 квартал 2007 року, у розмірі 113000 грн. за 3 квартал 2007 року.

            Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно–правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

            Відповідно до п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5  Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, встановлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів 9робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із Законом України про оподаткування доходів фізичних осіб. У разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

            Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

            Як вбачається із матеріалів справи включенню до складу валових витрат у даному випадку підлягає сума витрат на придбання інформаційно – консультаційних послуг за 1-Ш квартали 2007 року у розмірі 260000 грн. (61000грн. +86000грн.+113000грн.) без урахування суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні послуги, у розмірі 52000 грн. (12200грн.+17200грн.+22600грн). Згідно з реєстрами отриманих та виданих податкових накладних та журналу-ордеру ці суми податку на додану вартість підприємство відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включало до складу податкового кредиту, а не до складу валових витрат.              

                 Колегія судів погоджує висновки суду першої інстанції, що позивачем дотримані  норми підпунктів 5.3 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначені як висновками акту перевірки, так і спірним рішенням. Визначивши їх у якості правових підстав для донарахування позивачу суми податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 65000 грн. та застосування штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків до уваги перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач не надав доказів та не довів факти їх порушень.              

            Слід зазначити, що перевірка податкового органу є способом реалізації владних управлінських функцій як органом державної виконавчої влади у межах спірних відносин. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

            Суд не приймає посилання позивача на несвоєчасне надання позивачем первинних документів на підтвердження фінансово-господарської діяльності з ПП «Остекс» та порушення кримінальної справи по факту діяльності ПП «Остекс» 22.04.2008 року, що ставить під сумнів взаємовідносини позивача з ПП «Остекс» з огляду на те, що первинні документи, а саме акти про виконання інформаційно-консультаційних послуг, звіт до акту, додаток до актів, податкові накладні, копія листа директору ПП «Остекс» отримані податковою інспекцією 07.02.2008 року, тобто в останній день перевірки. Документи, підтверджуючі фактичне надання ПП «Остекс» інформаційно-консультаційних послуг оформлені відповідно до змін п. 2.1 договору від 22.02.2007 року № 3-02/07, відповідно до супровідного листа директора ПП «Остекс» на адресу ТОВ «БКФ «Авангард» від 28.09.2007 року.

             На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що  судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права. 

            Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року у справі № 2-а-8648/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Авангард» до Державної податкової інспекції в м. Дружківка про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Дружківка № 0000112320/0 від 20.02.2008 року   – залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

            Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України  протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:  

Судді:

 З оригіналом згідно:

Суддя-доповідач                                                                            Л.В. Ястребова