Рішення № 28549478, 09.01.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" січня 2013 р.Справа № 5017/3200/2012

За позовом публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт";

До фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 144310,63грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Рябіженко І.В. - по довіреності №б/н від 20.09.12р.

Від відповідача: ОСОБА_1 по паспорту

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 144310,63 грн.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Крім того. відповідач просить суд застосувати строк позовної давності посилаючись на ч.1 ст.261 ЦК України, ст..257 ЦК України та ч.4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме актом звірки взаєморозрахунків станом на 06.08.2010р. відповідач визнав вимоги в сумі 144310,63грн.. Отже, перебіг позовної давності переривається та починається заново з 06.08.2010р..

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє відповідачу в задоволенні застосування строку позовної давності.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

29 грудня 2005 року між ПАТ «Гемопласт», далі - Позивач, і СПД-ФОП ОСОБА_1 , далі - Відповідач, був укладений Договір постачання № 293, згідно якого ПАТ „Гемопласт" зобов'язалось виконувати на адресу Відповідача поставки товарів народного споживання, а СПД-ФОП ОСОБА_1 зобов'язався приймати дану продукцію і сплачувати її вартість на умовах, зазначених в цьому Договорі..

Строк дії цього договору був встановлений сторонами до 31.12.2006 року. При цьому, після закінчення зазначеного терміну його дії, в період 2007-2009 р.р. Позивач проводив поставки Відповідачу вищевказаних товарів народного споживання на умовах, встановлених вище зазначеним Договором постачання, а Відповідач проводив оплату цих товарів на умовах передоплати або відстрочки платежу на строк 30 календарних днів з моменту отримання товару на складі Позивача.

Відповідно до умов цього Договору Позивачем в 2006 - 2008 р.р. були поставлені Відповідачу товари народного споживання на загальну суму 350 252,99 грн., вартість яких, всупереч вищезазначеним умовам Договору постачання, Відповідачем не була своєчасно оплачена в повному обсязі.

Згідно акта звірки взаєморозрахунків між Позивачем і Відповідачем, підписаним обома сторонами, станом на 06.08.2010 року Відповідач мав перед Позивачем визнану ним непогашену заборгованість по сплаті отриманого у власність товару в розмірі 144 310,63 грн.

Таким чином, Позивачем у відповідності до умов Договору зобов'язання, щодо передачі товару були виконанні належним чином.

Але, Відповідач всупереч умовам договору та діючому законодавству

України, не здійснив оплату за товар.

Отже, сума боргу за договором постачання № 293 від 29.12.05р. складає 144310,63 грн..

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар в обумовлені строки, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 144310,63грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на підставі слідуючього:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Між сторонами підписано та засвідчено печатками сторін акт звірки станом на 06.08.2010р., відповідно до якого за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рахується заборгованість на загальну суму 144310,63грн.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), натомість позивачем надано докази в підтвердження свої позовних вимог частково, а саме на суму 137985,45грн.. Заборгованість в сумі 6325,18грн. позивачем не підтверджена, що суперечить вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати за товар з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання № 293 від 29.12.05р. складають 137985,45 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймаються так як спростовуються матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню в розмірі 137985,45грн.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" код 00480922 (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 32) 137985,45грн, судовий збір 2759,71 грн..

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 11.01.2013р.

Суддя Літвінов С.В.