Рішення № 28549474, 09.01.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" січня 2013 р.Справа № 5017/3345/2012

За позовом приватного підприємства "АГРОПОСТАЧ";

До відповідача: Державне підприємство "Дослідне господарство "НОВОСЕЛІВСЬКЕ" селекційно-генетичного інституту-національного центру насіннєзнавства та сортовивчення"

про стягнення 63628,01грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Чернов О.В. - по довіреності № 47 від 26.11.2012 року;

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "АГРОПОСТАЧ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "НОВОСЕЛІВСЬКЕ" селекційно-генетичного інституту-національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" про стягнення 63628,01грн., з яких 26874,36грн.- основна заборгованість, 36753,65грн.- пеня . Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4000грн. - послуги адвоката та судові витрати.

07.12.2012р., у судовому засіданні, представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 26874,36грн.- основна заборгованість, 14834,64грн.- пеня. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4000грн. - послуги адвоката та судові витрати.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

На підставі Договору купівлі - продажу № 15 від 05 січня 2011 року (далі -«Договір»), філія ПП «Агропостач» у м. Котовськ Одеської області (далі «Постачальник») поставив Державному підприємству «Дослідне Господарство «Новоселівське» Селекційно - генетичний інститут національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» (далі «Покупець») запасні частини на загальну суму 34 853.09 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 р. по 30.11.2011 р., підписаним уповноваженими особами.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 р. по 30.11.2011 р. «Покупець» оплатив «Постачальнику» поставку запасних частин в асортименті на загальну суму 7 978,73 грн.. Однак, решта сума боргу, а саме 26 874,36 грн. залишилась не погашена «Покупцем».

За вищевказаним «Договором» п.п. 1.1. п.1, «Постачальник» зобов'язався поставити, а «Покупець» прийняти та оплатити продукцію за цінами, попередньо узгодженими і зазначеними у рахунках та товарних накладних. Свої зобов'язання перед «Покупцем» «Постачальник» виконав своєчасно та в повному обсязі, поставивши продукцію, а саме запасні частини в асортименті.

Згідно плі. 3.1. п.3 «Договору» : «Покупець» здійснює оплату кожної партії продукції протягом 10 календарних днів від дати поставки. Датою виконання «Покупцем» зобов'язань по оплаті отриманої продукції є дата зарахування коштів на рахунок «Постачальника». Свої зобов'язання «Постачальник» виконав в повному обсязі, запасні частини в асортименті на загальну суму 26 874, 36 грн. «Покупцю» поставив.

Таким чином, Позивачем у відповідності до умов Договору зобов'язання, щодо передачі товару були виконанні належним чином.

Але, Відповідач всупереч умовам договору та діючому законодавству

України, не здійснив оплату за товар.

Отже, сума боргу за договором купівлі - продажу № 15 від 05 січня 2011 року складає 26874,36 грн., що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012р. по 31.082012р..

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтю 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати за товар з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі - продажу № 15 від 05 січня 2011 року складає 26874,36 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.1. договору за невиконання, неналежне виконання прийнятих по договору зобов'язань винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,3%. Від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов'язання у розмірі 14834,64 грн. вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в розмірі основного боргу в сумі 26874,36грн. та пеню в сумі 14834,64грн.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Крім того, підлягають стягненню судові витрати у вигляді юридичних послуг в сумі 4000грн., які підтверджуються матеріалами справи.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "НОВОСЕЛІВСЬКЕ" селекційно-генетичного інституту-національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" код 00494611 (66360, Одеська область, Косовський район, с. Новоселівка) на користь приватного підприємства "АГРОПОСТАЧ" код 32039704 (65102, м. Одеса, провулок Векслера, 3) 26874,36грн. борг, пеню в сумі 14834,64грн, судовий збір 1609,50 грн. та витрати на юридичні послуги в сумі 4000грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Літвінов С.В.