Постанова № 2854944, 28.05.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2008 року                                                                              справа № 22-а-5260/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Сухарьок М.Г.

                                    Білак С.В.

при секретарі судового засідання

Безруковій В.М.за участю представників: від позивача:Крамаренко Ю.В. – довіреність від 06.05.08р.

Поважна І.О. – довіреність від 03.03.08р.від відповідача:

Романіка О.О. – довіреність від 22.05.08р.

Воронов Є.П. – довіреність від 22.05.08р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від

по адміністративній справі24 березня 2008р.

№ 2а-704/08 (суддя Шальєва В.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Камнеобробний завод «Омфал» м. Шахтарськ

до

Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ

про

визнання  недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

            Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2008р. по справі № 2а-704/08 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Камнеобробний завод «Омфал» м. Шахтарськ до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ, в наслідок чого визнане протиправним податкове повідомлення-рішення від 04.10.2007р. № 0000142343/0-1378.

            В апеляційній скарзі Шахтарська об’єднана державна податкова інспекція                       м. Шахтарськ просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

            Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

             Відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства обґрунтованості заявленого до відшкодування ПДВ за липень 2007р., за результатами якої складений акт від 21.09.2007р. № 786\23-1\30721174 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2007р.                  № 0000142343/0-1378, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2007р. на суму 40639 грн. та застосовані штрафні ( фінансові) санкції в сумі 12191,70 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

             Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.7.2а п.7.7, п.п.7.2.8 п.7.2 п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7, п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”.

            Позивачем до податкового органу 20.08.2007р. було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2007р., де у графі 24 задекларовано залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду – 1230808 грн., та у графі 25 сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 41710 грн.

            В акті  зазначено, що при здійсненні перевірки позивача за червень 2007р., результати якої викладені у акті від 21.09.2007р. №785\23-1\30721174, було встановлено завишення позивачем залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 150520 грн., та як наслідок призвело до невірного розрахування суми бюджетного відшкодування за липень 2007р.

            Відповідач вважає, що у порушення п.п. 7.2.8. п. 7.2 ст. 7, ст. 3, ст. 5 Закону України України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р.,                   пп. 5.3.4, п. 5.3 ст. 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, не відображена у рядку «3» розділ I декларації з ПДВ за червень 2007року сума операцій у розмірі 205000005,60грн., з продажу інвестиційних сертифікатів, яка не є об’єктом оподаткування, у тому випадку, якщо платник податку здійснює такі операції як частину у загальному об’ємі постачання і зареєстрований платником податку на додану вартість згідно Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р.

            За данними перевірки частка оподаткованих операції в загальному обсязі продажу склала 0,84%.

            Актом перевірки встановлено, що на підставі договору №06-22-01\07 від 22.06.2007р., укладеного з ТОВ “Компанія з управління активами “ІТТ- менеджмент”, позивачем були придбані інвестиційні сертифікати на загальну суму 205000005,60 грн., які в подальшому були продані  ЗАТ «Внешторгбанк» на суму 39999924,00грн., ВАТ «ВТБ Банк» на суму 79999848,00грн., АБ «Брокбізнесбанк» на суму 85000233,60грн.

            Згідно до п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що  випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах.

            Порядок  визначення  суми  податку,  що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у 7.7.  ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” за приписами п.п.7.7.1 якого сума податку, що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

            При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

            При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

            Згідно п.п.  7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

            Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але  не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;     придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

            Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від  того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

            Датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається:  дата здійснення першої з подій:  або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем податковий кредит був сформований на підставі отриманих податкових накладних. Данний факт доведений в судовому засіданні дослідженими податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних та платіжними дорученнями про сплату податку на додану вартість в ціні отриманих товарів (робіт, послуг).

     За приписами п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, на який посилається відповідач, у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

      Згідно до п.п.3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” операції з продажу інвестиційних сертифікатів не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. Позивачем при придбанні інвестиційних сертифікатів податок на додану вартість не сплачувався і до складу податкового кредиту не включався. Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” колегія суддів вважає безпідставним.

Оспореним податковим повідомлення-рішенням відповідачем згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було нараховано позивачеві  штрафні (фінансові) санкції  в сумі 12191,70 грн..

            За приписами наведеної норми у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.   

            Згідно до п.1.2 ст.1 цього Закону податкове  зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

            Таким чином, за правилами п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції нараховуються тільки у разі коли податковий орган донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, а розмір штрафу визначається залежно від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання).

            З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні перевірки не було встановлено заниження позивачем суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за липень 2007р. та не було донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість за цей період. За таких обставин, застосування до позивача штрафних санкцій згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” колегія суддів вважає безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції  правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

            Проте, колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.10.07р.  № 0000142343/0-1378. За приписами ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у  разі  задоволення  адміністративного  позову  суд  може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

            Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, визнав тільки протиправним податкове повідомлення-рішення від 04.10.07р.  № 0000142343/0-1378 без вирішення питання про його скасування або визнання нечинним. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в цій частині і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.07р.  № 0000142343/0-1378.

           Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

            Апеляційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції                      м. Шахтарськ на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2008р. по справі № 2а-704/08 залишити без задоволення.

            Змінити абзац 2 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2008р. по справі № 2а-704/08 - після слів «протиправним» доповнити «і скасувати».

В інший  частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2008р. по справі № 2а-704/08 залишити без змін.

            Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 травня 2008 року. Постанова  у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 30 травня 2008 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                       Гаврищук Т.Г.

Судді:                                                                                                                   Сухарьок М.Г.

                                                                                                                               Білак С.В.