Постанова № 2854897, 08.10.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-6823/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2008 року, м. Харків                                                           

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Мацокін В.В., Криса О.В.

Відповідача: Писаренко О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Ізюмського комунального виробниче водопровідно-каналізаційного підприємства до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство,звернувся до Харківського окружного адміністративногосуду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення - рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції від Харківської області від 05 вересня 2006 року № 0001211520/0.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства по своєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань згідно картки особового рахунку позивача в період з 19.09.2003р. по 09.07.2006р.

Як вказав представник позивача перевірка здійснювалась сектором адміністрування податку на додану вартість відділу оподаткування юридичних осіб, в результаті якої було складено акт перевірки від 23.08.2006р. № 1093/152/24673063, яким встановлено порушення п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181, а саме: несвоєчасно перераховувалися податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 996590,01грн., узгоджених відповідно до поданих позивачем податкових декларацій.

На підставі висновків акта перевірки начальником Ізюмської ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 05 вересня 2006 року № 0001211520/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 498295,01грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5, п.п 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181.

Позивач вважає, що при застосуванні штрафних санкцій в сумі 498295,01грн. відповідачем не прийняті до уваги суттєві обставини погашення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 996590,01грн. і податкове повідомлення - рішення від 05 вересня 2006 року № 0001211520/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 498295,01грн. прийняте з порушенням норм матеріального права, є неправомірним і підлягає скасуванню.

При цьому позивач вважає, що відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення не прийнято до уваги положення Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006р. № 705 “Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення” та Постанови НКРЕ від 24.05.2006р. № 650, які були видані на виконання ст. 116 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”.

Представник відповідача,  Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області, в судове засідання з’явився, проти позову заперечував, зазначивши, що податкове повідомлення - рішення прийнято у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед державними бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181, норми якого є приоритетними, оскільки визначають порядок погашення зобов'язань платників податків перед державними бюджетами та державними цільовими фондами та відповідні санкції за прострочку сплати останніх.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем було пропущено строк на звернення до адміністративного суду, встановлений ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.

06.10.2006р. позивачем до початку судового засідання, було надано до суду клопотання в порядку ст.102 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.10.2008р., а також пояснення від 06.10.2008р. з приводу пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом. 

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається i вирішується в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Розглянувши клопотання позивача та заслухавши думку учасників адміністративного процесу, суд встановив поважність причин пропуску, передбаченого в ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річного строку для звернення до адміністративного суду,  у зв’язку з чим судом поновлено цей процесуальний строк.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтями 2, 4, 9 Закону України “Про систему оподаткування” передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Відповідно до вимог п.п. 5.3.1. п.п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р., №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними з порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у Законі з відповідного податку, а за їх відсутності – протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Згідно з положеннями п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р., № 2181 із змінами та доповненнями, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків визначених цим Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмiрi десяти вiдсоткiв такої суми;

- при затримці від 31 до 90 календарних днiв включно, наступних за останнiм днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмiрi двадцяти вiдсоткiв такої суми;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днiв, наступних за останнiм днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмiрi п'ятдесяти вiдсоткiв такої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення – рішення було прийнято на підставі акту перевірки від 23.08.2006р. № 1093/152/24673063, яким встановлено прострочку позивачем податкових зобов'язань по сплаті ПДВ в загальній сумі 996590,01грн.

Зазначеним актом перевірки також встановлено, що періодом прострочки ПДВ є: з 19.09.2003р. по 09.07.2006р.

За вищевикладених обставин, відповідачем було застосовано ставку штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50%.

Статтею 116 Закону України від 20.12.2005 року “Про Державний бюджет України на 2006 рік” (зі змінами та доповненнями) передбачено, що перерахування субвенції з Державного бюджету України мiсцевим бюджетам на погашення заборгованостi минулих рокiв з рiзницi в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовiдведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невiдповiднiстю фактичної вартостi теплової енергiї, послуг з водопостачання та водовiдведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами мiсцевого самоврядування, здiйснюється у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, за рахунок надходжень вiд погашення податкової заборгованостi пiдприємств, що надавали такi послуги, або їх кредиторiв до державного бюджету, яка утворилася станом на 1 липня 2006 року, та додаткових податкових зобов'язань, якi виникають у результатi виконання цiєї статтi.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 22.05.2006р. № 705 “Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення” (із змінами та доповненнями), якою затверджено порядок погашення заборгованості з різниці в тарифах, погашення заборгованості провадиться за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, які надавали такі послуги, або їх кредиторів, що утворилася на 1 липня 2006 року, та виконання додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання ст. 116 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” з урахуванням Закону України “Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Відповідно до зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України №705, перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах здійснюються на умовах визначених цим Порядком, лише на суму заборгованості, що утворилася у період з 1 січня 2000р. по 1 січня 2006р., і не погашена на дату складання довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів або дебіторської заборгованості надавачів послуг, у межах щомісячних лімітів встановлених Мінфіном для Ради міністрів АРК Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій згідно із затверджених розподілом видатків Державного бюджету України на 2006 рік. Коригування лімітів може провадитися щоквартально на підставі звернень Ради міністрів АРК Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, що надсилаються до Мінфіну з відповідним обґрунтуванням і розрахунком. Підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між надавачем послуг та іншими підприємствами – учасниками розрахунків ( далі – учасники розрахунків) на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської або дебіторської заборгованості, форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з Державною податковою адміністрацією, Мінпаливенерго, Мінбудом і Мінфіном.

На реалізацію вищезазначених норм, наказом Державного казначейства України №150 від 31.05.2006р. “Про затвердження Примірного договору про організацію взаєморозрахунку” було розроблено та затверджено примірну форму договору про проведення взаєморозрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2006р. між позивачем та Управлінням Державного казначейства у Харківській області, Головним фінансовим управлінням Харківської  обласної державної адміністрації, Головним управлінням житлово - комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації був укладений договір №21/43 про організацію взаєморозрахунку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №705 “Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення” від 22.05.2006р.

Виходячи зі змісту розділу 1 зазначеного договору, предметом вказаного договору є організація проведення взаєморозрахунку на суму 1039266,00грн. по погашенню заборгованості в різниці в тарифі за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості позивача станом на 01.07.2006 р., та виконання податкових зобов'язань, які виникають в результаті виконання ст. 116 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”.

Згідно з п. 3 договору “Обов'язки сторін”, до проведення взаєморозрахунку позивач зобов'язаний не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до ст. 116 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору.

Обов'язковість прийнятих зобов'язань встановлена також ст.526 ЦК України, яка вказує на те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, суд, аналізуючи вище зазначені факти, положення Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та Державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. за № 2181 та положення Постанови Кабінету міністрів України від 22.05.2006р. за № 705 “Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення” дійшов висновку, що позивач хоча і визначив самостійно суму узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, але в силу положень ст.116 Закону України “Про державний бюджет України на 2006рік”, Постанови Кабінету Міністрів України №705 від 22.05.2006р. не мав можливості її погасити.

Крім цього, суд звертає увагу на той факт, що погашення податкового зобов'язання по ПДВ, яке здійснював позивач, відбувалось не за порядком визначеним п. 5.3 ст. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181, а в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 705 від 22.05.2006р., що підтверджується платіжним дорученням №3 від 12.07.2006р.

Відповідно до вимог п.п. 4.4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р., № 2181 у разі коли норма Закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення - рішення відповідача про застосування штрафних санкцій до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181 є незаконним, оскільки прийнято без урахування всіх істотних обставин виникнення податкового боргу, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 94, 99-102, 160-163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов Ізюмського комунального виробниче водопровідно-каналізаційного підприємства до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ Харківської області від 05.09.2006 р. № 0001211520/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на суму 498295,01 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова у повному обсязі виготовлена 13.10.2008 року.

Суддя                                                                                                         Я.В.П'янова