Ухвала суду № 28548674, 18.12.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: БорискінС.А.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"18" грудня 2012 р. Справа № 2а/1770/3017/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

від позивача: Кибукевич В.В.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" вересня 2012 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Приватне акціонерне товариство «Рокитнівський скляний завод» звернулось до суду з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Сарненська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000222350 від 18 травня 2012 року, відповідно до якого позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»у сумі 103 844,00 грн., у тому числі за основним платежем - 103 843,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби № 0000222350 від 18.05.2012 року.

Присуджено на користь Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1038,44 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у позові в повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду письмове клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності її представника. Також зазначив, що підтримує апеляційну скаргу у повному обсязі.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

10 травня 2012 року Сарненською МДПІ складено акт № 233/23/00293462 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Рокитнівський скляний завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства, з питання достовірності нарахування податку на додану вартість за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Наіль» за період червень місяць 2011 року (а.с.11-22).

Згідно акту ПАТ «Рокитнівський скляний завод» допустило порушення п.п. 14.1.36, п. 14.1. статті 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого було завищено податковий кредит на суму 103843,00 грн., в т.ч. за червень 2011 року -103843,00 грн.

18 травня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222350, відповідно до якого позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»у сумі 103 844,00 грн., у тому числі за основним платежем - 103 843,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. (а.с.49).

25 травня 2012 року позивачем подано скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення.

Рішенням ДПС у Рівненській області від 20.07.2012 року № 12952/10-210/185 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення - без змін.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Рокитнівський скляний завод» зареєстроване 28.12.1995 року у Рокитнівській районній державній адміністрації Рівненської області згідно свідоцтва №16031080012000121. Позивач узятий на податковий облік 122.05.1996 року за № 49 Рокитнівським відділенням Сарненської МДПІ, є платником ПДВ згідно свідоцтва від 05.05.2011 року № 100334254.

Судом також встановлено, що позивачем було реалізовано скляну пляшку різного типу та кольору ТОВ «Наіль, яке здійснювало розрахунок за поставлену скляну пляшку шляхом здійснення оплати через поточний рахунок; шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; шляхом відпуску товарів в асортименті, кількості та за ціною, зазначеними в накладних на відпуск товару згідно договору від 15.11.2010 року; шляхом поставки склобою змішаного згідно договору від 04.01.2011 року № 011/06, та у свою чергу придбало їх ТОВ «Ольтенія Білд».

Податковий орган вважає, що у ТОВ «Ольтенія Білд» відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів; відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників та підприємств-покупців за травень 2011 року, червень 2011 року у розумінні п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Відтак, порушення позивачем вимог податкового законодавства полягають у порушеннях ТОВ «Ольтенія Білд»при здійсненні господарської діяльності, що призводить, на думку відповідача, до нікчемності вчинених правочинів за ознакою їх «безтоварності» як ТОВ «Ольтенія Білд», так і суб'єктами господарювання, що є наступними у ланцюгу з контрагентами ТОВ «Ольтенія Білд».

З такими висовками податкового органу погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року за № 996-XIV (зі змінами та доповненнями), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 цього ж Закону встановлено вимоги первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Для перевірки та на підтвердження факту здійснення господарських операцій із ТОВ «Наіль» позивачем під час перевірки були надані первинні документи (договори, рахунки - фактури, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Розрахунки проведено шляхом відпуску готової продукції на суму 512885,1 грн. та отримання оплати через поточний рахунок в сумі 59723,78 грн. та шляхом проведення акту-заліку взаємних вимог на суму 3022570,76 грн. (а.с.196-197, абз. 2, 3, 5 п. 3.1.1. акту перевірки).Фактів невідповідності їх вимогам чинного законодавства не встановлено.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, податковий кредит позивача в червні 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Наіль» підтверджений належним чином оформленими податковими накладними. Постачальник ТОВ «Наіль»на час видачі податкових накладних зареєстроване платником податку на додану вартість.

За таких обставин, на думку суду, відображення позивачем його податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у його податковому обліку є правомірним, а відтак у діях позивача відсутні порушення податкового законодавства.

Позивач не може нести жодної відповідальності за порушення або невиконання (неналежне виконання) його контрагентами та/або їх контрагентами (незалежно від кількості ланок) вимог чинного законодавства щодо сплати податкових зобов'язань за результатами їх господарської діяльності. Відповідальність та негативні наслідки за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків до бюджету може покладатися (наставати) виключно на таких контрагентів, а не на позивача.

Такий висновок відповідає практиці Європейського Cуду з прав людини, який у своєму рішенні від 22 січня 2009 року справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, перевірка відносин між ТОВ «Наіль»та його постачальниками і учасниками попередніх поставок не має жодного правового значення для висновку про порушення вимог чинного законодавства з боку позивача.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідач робить висновок про нікчемність правочинів, вчинених між Позивачем та ТОВ «Наіль», тобто -Договору № 15/2010 від 15 листопада 2010 року, Договору № 011/06 від 04 січня 2011 року та Додаткової угоди № 1 до нього (надалі -Договори), у зв'язку з їх нікчемністю.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такі вимоги, згідно з ч.1-5 ст.203 полягають, зокрема, у наступному: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України:

- правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

- правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З фактичних обставин справи та наявних матеріалів суд не вбачає нікчемності правочинів, вчинених ПАТ «Рокитнівський скляний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Наіль». Жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочинів, виконання яких було, зокрема, предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяв всупереч інтересам держави і суспільства, відповідачем суду не надано.

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Ввідповідачем лише згідно даних отриманих від Ірпінської ОДПІ, посилаючись на Акт № 46/23-7/36382661 про проведення позапланової перевірки ТОВ «Наіль»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість з ТОВ «Ольтенія Білд»за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, який був складений 18.12.2011 року Ірпінською ОДПІ за результатами перевірки, зроблено висновок щодо порушення позивачем п.п. 14.1.36, п. 14.1. статті 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України.

Вказані вище недоліки у Акті перевірки № 233/23/00293462 від 10.05.2012 року не підтверджують правильність зменшення позивачу податкового кредиту за червень місяць 2011 року на суму 103 843,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не було доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.05.2012 року № 0000222350, а позивачем належними та допустимими доказами спростовано підстави його прийняття.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" вересня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "20" грудня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" вул.Пролетарська,18,смт.Рокитне,Рокитнівський район, Рівненська область,34200

3- відповідачу Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул. Широка, 18,м.Сарни,Рівненська область,34500