Рішення № 28548599, 08.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2013 р.Справа № 5023/5256/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Захарченко О.В.

розглянувши справу

за позовом ПФ "Гамма-55" м. Харків до ТОВ " Будсім", м.Харків про стягнення 41562,85грн. за участю представників сторін:

позивача - Варшамян Т.Г., довіреність б/н від 05.11.2012 р.

відповідача - Сізон О.О., довіреність б/н від 03.12.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 41562,85грн., в тому числі 37036,62грн. основного боргу, 2864,63грн. пені, 136,22грн. інфляційних та 1525,38грн. 3% річних за договором поставки № 171/08/10 від 01.09.2010 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судовому засіданні представник позивача підтримує заявлені вимоги, просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні та відзиві на позов проти вимог позивача заперечує в повному обсязі, зокрема посилаючись на те, що видаткові накладні, на які позивач посилається в обгрунтування своїх вимог, не відповідають умовам договору, а тому не є підтвердженням поставки за договором №171/08/10. Також відповідач зазначає, що відповідно до видаткових накладних № 609 від 16.05.2011 р., № 610 від 16.05.2011 р., № 772 від 09.06.2011 р., № 933 від 07.07.2011 р., № 946 від 07.07.2011 р., № 1497 від 22.08.2011 р., № 1498 від 22.08.2011 р., № 2734 від 26.10.2011 р., № 2735 від 26.10.2011 р., № 3019 від 01.12.2011 р., № 1 від 11.01.2012 р., № 2 від 11.01.2012 р., № 10072 від 11.04.2012 р. товар був переданий покупцю, але позивач до цих пір не надав відповідачу документи, що підтверджують якість товару, а тому, згідно з п.3.4 договору та чинним законодавством України, поставка товару вважається нездійсненою, а зобов'язання постачальника за поставкою невиконаними.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір поставки № 171/08/10 від 01.09.2010р. з протоколом розбіжностей (надалі - Договір), відповідно до умов якого ПФ «ГАММА-55» (Постачальник) зобов'язалась в порядку та строки, встановлені договором, передати у власність ТОВ «Будсім» (Покупець) товар, у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а ТОВ «Будсім» (Покупець), в свою чергу, зобов'язалось прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у договорі.

Позивач наголошує, що на виконання умов вищевказаного договору поставки № 171/08/10 від 01.09.2010 року, а також у відповідності до видаткових накладних: № Косм194-10 від 27.09.2010 р., № Косм195-10 від 27.09.2010 р., № Косм236-10 від 29.10.2010 р., № Косм237-10 від 29.10.2010 р., № Косм275-10 від 25.11.2010 р., № Косм276-10 від 25.11.2010 р., № Косм312-10 від 20.12.2010 р., № Косм12-11 від 21.01.2011 р., № Косм13-11 від 21.01.2011 р., № Косм44-11 від 21.02.2011 р., № Косм45-11 від 21.02.2011 р., № Косм111-11 від 24.03.2011 р., № Косм112-11 від 24.03.2011 р., № Косм150-11 від 21.04.2011 р., № Косм151-11 від 21.04.2011 р., № 609 від 16.05.2011 р., № 610 від 16.05.2011 р., № 772 від 09.06.2011 р., № 933 від 07.07.2011 р., № 946 від 07.07.2011 р., № 1497 від 22.08.2011 р., № 1498 від 22.08.2011 р., № 2734 від 26.10.2011 р., № 2735 від 26.10.2011 р., № 3019 від 01.12.2011 р., № 1 від 11.01.2012 р., № 2 від 11.01.2012 р., № 10072 від 11.04.2012 р., ним був переданий (поставлений) відповідачеві товар на загальну суму 37036,62грн., який відповідачем не сплачений. Крім того, за несвоєчасну оплату товару позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 2864,63грн., інфляційні витрати в розмірі 136,22грн. та 3% річних в розмірі 1525,38грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Пунктом 1.2. договору поставки № 171/08/10 від 01.09.2010 року передбачено, що цей договір укладено на розсуд сторін. Отже, умови договору, узгоджені сторонами є обов'язковими для виконання як позивачем, так і відповідачем у межах договірних відносин.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У порядку ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Згідно з п.2.10 Договору, позивач (Постачальник) зобов'язаний при здійсненні поставки кожної конкретної партії у видатковій накладній вказувати номер та дату договору, за яким поставляється товар.

Як вбачається з матеріалів справи, в обгрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду докази, які не відповідають умовам договору №171/08/10, а саме: видаткові накладні № Косм194-10 від 27.09.2010 р., № Косм195-10 від 27.09.2010 р., № Косм236-10 від 29.10.2010 р., № Косм237-10 від 29.10.2010 р., № Косм275-10 від 25.11.2010 р., № Косм276-10 від 25.11.2010 р., № Косм312-10 від 20.12.2010 р., № Косм12-11 від 21.01.2011 р., № Косм13-11 від 21.01.2011 р., № Косм44-11 від 21.02.2011 р., № Косм45-11 від 21.02.2011 р., № Косм111-11 від 24.03.2011 р., № Косм112-11 від 24.03.2011 р., № Косм150-11 від 21.04.2011 р., № Косм151-11 від 21.04.2011 р. не містять посилань на номер та дату договору, за яким поставляється товар.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що поставка конкретної партії товару здійснюється на підставі замовлення Покупця. Замовлення повинне містити наступну інформацію: а) асортимент товару; б) кількість товару; в) дату та час доставки товару Постачальником на склад, вказаний Покупцем; г) адресу складу Покупця.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що замовлення вважається прийнятим та підтвердженим Постачальником після отримання Покупцем замовлення з відміткою про прийняття замовлення до виконання. При цьому Постачальник зобов'язаний надати повідомлення Покупцю зі зразками підписів уповноважених осіб на отримання та підтвердження замовлення.

Позивач не надав до суду доказів прийняття та підтвердження замовлення відповідача, а також доказів повідомлення відповідача про уповноваження певного кола осіб ПФ «ГАММА-55» на отримання та підтвердження замовлення. Позивач посилається на неможливість надання таких доказів, оскільки вони не є обов'язковими до зберігання. Але п. 2.6. Договору визначає, що Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару виключно за прийнятим та підтвердженим замовленням. Сторони погодили імперативну норму щодо виконання умов договору, яка не передбачає вирішення питання на розсуд однієї зі сторін.

Відповідно до п.2.9 Договору, Постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи на товар, що поставляється у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме: а) накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою Постачальника; б) товарно-транспортну (видаткову) накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою Постачальника; в) податкову накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою Постачальника; г) документи, що підтверджують якість товару.

Таким чином, усі зазначені у цьому пункті Договору документи сукупно підтверджують виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 171/08/10 від 01.09.2010 р.

Однак позивач не надав до суду доказів оформлення ним товарно-транспортних накладних та документів якості. Відповідач у судовому засіданні повідомив про неналежне виконання позивачем зобов'язань у частині надання документів якості на поставлений товар.

Як передбачено п. 3.4 Договору, поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару Покупцю у власність, що підтверджується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідними товаросупроводжувальними документами, вказаними у цьому договорі. При ненаданні Постачальником у відповідності до п.2.9. цього договору товаросупроводжувальних документів на партію товару одночасно з переданням товару поставка вважається нездійсненою, а зобов'язання Постачальника щодо поставки невиконаними.

Відповідно до п.4.1 Договору якість товару, що поставляється за цим договором, повинна відповідати вимогам стандартів, технічних умов, інших нормативних актів, що встановлюють вимоги до їх якості, та підтверджуватись документами, необхідними для такого підтвердження відповідно до чинного законодавства України. При оформленні накладної Постачальник зобов'язаний вказати номер сертифіката відповідності (або свідоцтва про визнання сертифіката відповідності) проти кожної позиції товару у тому випадку, якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації відповідно до законодавства України.

Згідно з ст. 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 4 ст. 268 ГК України передбачено, що постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.4 Договору поставки, Покупець здійснює оплату на умовах відстрочки платежу 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця. Оплата за цим договором може бути призупинена Покупцем самостійно з повідомленням Постачальника про таке призупинення до надання оригіналів документів за здійсненими поставками.

Позивач не надав доказів передання відповідачеві документів, що підтверджують якість товару, при здійсненні поставки товару або в інший час.

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частина 2 ст. 4-3 ГПК України встановлює, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання позивачем своїх зобов'язань, зокрема передбачених п.2.9 та п.2.10 договору поставки № 171/08/10 від 01.09.2010 року, у зв'язку з чим у відповідача не виникло обов*язку сплатити позивачу грошові кошти за отриманий товар.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги необгрунтованими, належним чином не підтвердженими відповідними доказами а тому такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 180, 268 Господарського кодексу України, ст.ст. 626, 662, 664, 674, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 10.01.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.