Рішення № 28548583, 10.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р.Справа № 5023/5420/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Бобрової Д.О.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Євроцемент -Україна", м. Балаклія про стягнення 5790,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Лисаченко Д.М., за довіреністю № Н-01/770 від 23.03.2012 року;

відповідача - Плісак С.В., за довіреністю № 38/12 від 24.12.2012 року.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Євроцемент -Україна" штраф в сумі 5790,00 грн. за неправильно зазначену у накладній масу вантажу. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 28.11.12р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

10.10.12р. на підставі розпорядження керівника апарату суду №1320 та відповідно до витягу автоматизованої системи документообігу суду для розгляду справи №5023/5420/12 було змінено склад суду та призначено суддю Шарко Л.В., у зв`язку з хворобою судді Смірнової О.В.

10.12.12р. представник позивача надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

10.12.12р. представник відповідача надав про долучення документів до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи, а також клопотання про зменшення розміру штрафу, в якому просить суд зменшити суму штрафу, визначивши його в однократному розмір провізної плати.

Представник позивача в судовому засіданні 10.12.12р. підтримав позовні вимоги. Вирішення питання щодо клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафу залишає на розсуд суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.12.12р. підтримав заяву про зменшення розміру штрафу.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 28.11.12 року сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

15.12.2010 року між ДП «Донецька залізниця» та ПАТ «Євроцемент - Україна» було укладено договір №1062 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею послуги.

Додатковою угодою №6 від 26.06.2012 року договір №1062 від 15.12.10р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею послуги пролонговано до 31.12.2013 року.

Як зазначає позивач в позовній заяві, 24.02.12р. зі станції Абазинка Північно - Кавказької залізниці (РФ) були відправлені 36 вагонів з вантажем - клінкер цементний по відправкам №№ 387957, 387958 на адресу одержувача ПАТ «Євроцемент - Україна» на станцію Краматорськ Донецької залізниці.

На шляху прямування по станції Іловайськ Донецької залізниці 27.02.2012р. на підставі ст.24 Статуту залізниць України, вагони №№ 58765751, 58765397, 55825418, 58767070, 58766882, 58767021, 58767039 були подані для контрольного визначення ваги вантажу, що підтверджується актами загальної форми №553, 554 від 26.02.2012р.

За результатами переважування було виявлено, що нижче перераховані вагони завантажені понад вантажопідйомності: вагон №58765751 - на 2320 кг, вагон №58765397 - на 680 кг, вагон №55825418 - на 750 кг, вагон №58767070 - на 1850 кг, вагон №58766882 - на 2150 кг, вагон №58767021 - на 160 кг, вагон №58767039 - на 30 кг.

За вказаним фактом станцією Іловайськ був складений комерційний акт №578021/6 від 27.02.2012р.

Параграфом 3 ст.12 УМВС встановлює штрафні санкції за неправильне, неповне і неточне зазначення в накладній відомостей та заяв, в результаті чого при навантаженні вантажу відправником було допущене перевантаження вагону понад його максимальну вантажопідйомність. Такий штраф стягується згідно ст.15 в п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій був виявлений цей надлишок.

Провізна плата відповідно до накладної № 49082241 за вагон №67657759 становить 1158,00 грн., таким чином, штраф складає 5790,00 грн.

Як зазначив відповідач у клопотанні про зменшення суми штрафу, ним вжито всіх необхідних заходів щодо недопущення господарського правопорушення (повідомлення позивача про зміну вантажоодержувача), а саме порушення відповідачем вимог п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів (Затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644), щодо належного оформлення перевізного документа, не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, оскільки вагони не простоювали на під'їзних коліях, а були видані та отримані вантажоодержувачем протягом однієї доби на тій же станції призначення, яка зазначена у перевізних документах, що не суперечить вимогам Статуту залізниць, в результаті чого позивачем не понесено додаткових витрат і не було необхідності за власні кошти здійснювати перевезення вагонів на інші станції

Однак, такі дії відповідача на думку позивача свідчать про порушення його прав, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду за їх захистом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Положеннями ст. 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень

встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Законом України "Про залізничний транспорт", а саме статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені "Правила перевезень вантажів", які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 21 оглядового листа Вищого господарського суду України N01-8/917 від 29.11.07р. "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" залізниця має право нараховувати штраф на підставі пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України окремо за кожне порушення: неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача. При цьому неправильно зазначені код або адреса одержувача вважаються окремими порушеннями. Пункт 118 Статуту залізниць України встановлює, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Пункт 122 Статуту залізниць встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із пунктом 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. При розгляді справ про стягнення цього штрафу слід виходити з того, що неправильно вказано має бути хоча б одна відомість; при цьому код та адреса вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. У застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Необхідно мати на увазі щодо вантажів, які перевозяться на експорт на підставі міжнародної накладної СМГС, що стаття 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення містить

перелік випадків, за порушення яких також стягується штраф у п'ятикратному розмірі, але склад порушень, при яких відправник несе відповідальність за правильність відомостей та заяв, внесених ним у накладну СМГС, відрізняється від умов пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України, тому такі справи слід вирішувати на підставі статті 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).

Отже, позивач за неправильне зазначення в накладній маси вантажу нарахував відповідачеві штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 5790,00 грн., який просить стягнути з останнього.

Однак, відповідач просив суд зменшити розмір штрафу, встановивши його в однократному розмірі провізної плати, у зв`язку з тим, що сума штрафу є надмірно великою, а також, посилаючись на те, що його діями не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 22 оглядового листа Вищого господарського суду України N01-8/917 від 29.11.07р. "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" передбачено, що господарський суд має право зменшувати розмір штрафу, передбаченого пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України. У відповідності до статті 551 Цивільного кодексу України

розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Беручи до уваги, що відповідачем надано клопотання про зменшення суми нарахованого позивачем штрафу, сума штрафу є надмірно великою, оскільки ним своєчасно було вжито всіх необхідних заходів щодо недопущення господарського правопорушення, а також не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, оскільки вагони не простоювали на під'їзних коліях, а були видані та отримані вантажоодержувачем протягом однієї доби на тій самій станції призначення, яка зазначена у провізних документах, що не суперечить вимогам Статуту залізниць України, в результаті чого позивачем не понесено додаткових витрат, господарський суд зменшує штраф до 1158,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне сплату судового збору покласти на відповідача.

На підставі ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 230, 233, 306, 307 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст. 6, 24 Статуту залізниць України, ст. 908 ЦК України, керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Клопотання відповідача про зменшення нарахованих позивачем санкцій (штрафу) - задовольнити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Євроцемент -Україна" (64200, Харківська обл., Балаклійський р-н, м. Балаклея, Проммайданчик ВАТ "Євроцемент-Україна", п/р 260080231212 у АТ "СБЕРБАНК РОССІЇ" м. ХарковА, МФО 320627; КОД ЄДРПОУ 00293060) на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 26003010000260, МФО 335838, ЄДРПОУ 25967157 в Донецькій філії АБ "ЕКСПРЕС-БАНК") штраф у розмірі 1158,00 грн., судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення штрафу в сумі 4632,00 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 10.12.2012 р.

Суддя Шарко Л.В.