Рішення № 28547585, 12.12.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р. Справа № 5016/1596/2012(1/87)

м. Миколаїв

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод" /54011, м.Миколаїв, вул.Індустріальна, 1/

До відповідача: Державного підприємства "Суднобудівний завод ім.61 комунара"

/54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 38/

про: стягнення 3 760 661,33 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

Представники:

Від позивача:Бойко А.С., дов. від 02.07.2012р.Від відповідача:Мерлянова С.М., дов. № 36/18-Д від 02.04.2012р.Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою (заява про зменшення позовних вимог вх. № 19978/2012 від 08.10.2012р.) про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 2247 від 15.08.2008р. в сумі 3 020 000,00 грн., 3% річних в сумі 255 895,89 грн., інфляційних втрат в розмірі 484 765,44 грн., всього 3 760 661,33 грн.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування посилається на те, що договір позики від 15.08.2008р. був підписаний виконуючим обов'язки генерального директора ДП «Суднобудівний завод ім.. 61 комунара» Аптекарем О.Й., який діяв з перевищенням повноважень. Вказує, що згідно 2.1, 2.3 договору, обов'язок відповідача по поверненню коштів не пізніше 12 місяців виникає тільки після отримання ним всієї суми - 4 млн. грн., а не частини, оскільки це не передбачено договором.

Ухвалою від 10.10.2012р. суд зупинив провадження у справі № 5016/1596/2012(1/87) до розгляду по суті справи № 5016/2056/2012(7/89) за позовною заявою Державного підприємства "Суднобудівний завод ім.61 комунара" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод" про визнання недійсним договору позики № 2247 від 15.08.2008р., яка є пов'язаною зі справою № 5016/1596/2012(1/87).

Ухвалою господарського суду від 13.11.2012р. у справі № 5016/2056/2012(7/89) позов Державного підприємства "Суднобудівний завод ім.61 комунара" було залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 03.12.2012р. провадження у справі було поновлено.

Розглянувши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін - суд

в с т а н о в и в:

15.08.2008р. між сторонами був укладений договір позики № 2247, за умовами якого позивач зобов'язався передати в тимчасове користування відповідачу грошові кошти в сумі 1 100 000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути позивачу грошові кошти не пізніше трьох місяців з моменту їх перерахування на розрахунковий рахунок відповідача (п.п. 1.1, 1.2, 2.3 договору).

16.08.2008р. сторонами у справі була укладена додаткова угода № 1 до договору позики № 2247 від 15.08.2008р., якою встановлена загальна сума договору позики в розмірі 4 000 000,00 грн. та строк повернення и суми позики -не пізніше 12 місяців з моменту їх перерахування на розрахунковий рахунок відповідача.

На виконання вимог договору позивач перерахував на рахунок відповідача 3 020 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1831 від 22.08.2008р., № 1946 від 01.09.2008р., № 2143 від 10.09.2008р., № 2247 від 18.09.2008р., № 3203 від 18.12.2008р., № 2417 від 25.09.2008р.

В порушення умов договору, відповідач грошові кошти не повернув.

Таким чином, станом на день розгляду справи у суді, заборгованість відповідача за договором позики складає 3 020 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно з вимогами діючого законодавства України у встановлений строк, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення інфляційні втрати в сумі 484 765,44 грн., 3 % річних в сумі 255 895,89 грн.

Заперечення відповідача щодо недійсності договору від 15.08.2008 року №2247 судом до уваги не приймаються, оскільки договір позики підписаний уповноваженою особою - Аптекарем О.Й., який наказом № 548-К від 14.08.2008р. був призначений виконуючим обов'язки генерального директора ДП «Суднобудівний завод ім.. 61 комунара». Крім того, 15.08.2008р. сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору позики, яка з боку відповідача була підписана генеральним директором Козирьовим І.П., що свідчить про схвалення вказаного правочину відповідачем. Отже, угода від 14.08.2008р. відповідає вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на те, що його обов'язок по поверненню коштів не настав, оскільки ним не була отримана вся сума за договором, є безпідставним, оскільки згідно з нормою ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), яка була ним отримана за договором.

Суд відхиляє посилання відповідача на наявність іншого договору займу від 15.08.2008 року № 2247-61/186(а.с.46), оскільки відповідачем не надано доказів, що ним отримувались кошти саме за цією угодою.

За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.

В спірних правовідносинах відповідачами дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Суднобудівний завод ім.61 комунара" /54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240/ на користь Публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод" /54011, м.Миколаїв, вул.Індустріальна, 1, код ЄДРПОУ 14312980/ заборгованість в сумі в сумі 3 020 000,00 грн., 3% річних в сумі 255 895,89 грн., інфляційні втрати в сумі 484 765,44 грн., судовий збір в сумі 64380,00 грн.

Видати наказ.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.І. Васильєва

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2012р.