Ухвала суду № 2854584, 01.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-38727/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Бившевої Л. І.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка О. А.,

                                               Федорова М. О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми

на постанову Господарського суду Сумської області від 22.09.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р. у справі № АС17/571-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Інвест”

до Державної податкової інспекції у м. Суми

про визнання нечинною першої податкової вимоги та зобов’язання утриматися від вчинення дій,

встановив:

      Товариством з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Інвест”подано позовпро визнання нечинною першої податкової вимоги Державної податкової інспекції у м. Суми № 1/919/52566 від 08.08.2006р. та зобов’язання останньої не вчиняти дії, пов’язані з стягненням неузгодженої суми податкового зобов’язання.

      Підставами позову зазначені пп. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5, пп. а) пп. 6.2.3. п. 6.2. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, повідомлення позивачем 12.07.2006р. відповідача про факт процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 03.07.2006р. № 00000112306/3/12898 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 87013 грн. 90 коп., не зазначення в першій податковій вимозі документу, що узгоджує зазначену в ній суму податкового зобов’язання.

      Постановою Господарського суду Господарського суду Сумської області від 22.09.2006р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р. у справі № АС17/571-06 позов задоволено частково: визнано нечинною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Суми № 1/919/52566 від 08.08.2006р. про повідомлення позивача про суму податкового боргу в розмірі 33431 грн. 15 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

      Судові рішення мотивовані тим, що на дату формування податкової вимоги тривала процедура судового оскарження складеного відповідачем акту перевірки та прийнятих ним податкових повідомлень-рішень у зв’язку з чим сума 87013 грн. 90 коп. вважається неузгодженою до закінчення процедури судового оскарження, а тому відповідач надіслав на адресу позивача першу податкову вимогу без попереднього узгодження суми податкового зобов’язання; оскільки перша податкова вимога визнана нечинною підстави для зобов’язання відповідача не вчиняти дії, пов’язані зі стягненням неузгодженої суми податкового зобов’язання відсутні; постановою Господарського суду Сумської області від 16.10.2006р. визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 03.07.2006р. № 00000112306/3/12898.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: пп. 5.2.4. п. 5.2., пп. 5.3.2. п. 5.3., пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 03.07.2006р. № 00000112306/3/12898, а тому податкова вимога прийнята з додержанням норм чинного законодавства.

      Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем на підставі акту перевірки № 1327/23-6/31499424 від 28.02.2006р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 00000112306/0/12898 від 02.03.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 87013 грн. 90 коп., яке в результаті процедури адміністративного оскарження згідно з рішеннями № 21605/10/25-013-1/132/СК від 03.04.2006р. Державної податкової інспекції у м. Суми, № 6834/10/25-005-59/67.ск від 28.04.2006р. Державної податкової адміністрації у Сумській області та         № 7152/6/25-0115 від 30.06.2006р. Державної податкової адміністрації України залишене без змін, а також прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.07.2006р. № 00000112306/3/12898.

      Також судами встановлено надходження 14.08.2006р. на адресу позивача першої податкової вимоги відповідача № 1/919/52566 від 08.08.2006р. в якій зазначено, що станом на 07.08.2006р. сума податкового боргу позивача складає 33431 грн. 15 коп. за платежем з податку на додану вартість.

      Задовольняючи позов в частині визнання нечинною першої податкової вимоги суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про її неправомірне формування та надіслання позивачу у зв’язку з тим, що позивачем розпочата процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 03.07.2006р. № 00000112306/3/12898 на підставі якого і прийнята оспорювана вимога, а тому відповідно до пп. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зазначене в ньому податкове зобов’язання є неузгодженим до прийняття рішення судом.

      Проте з таким висновком в повній мірі погодитись не можна.

      За податковим повідомленням-рішенням № 00000112306/3/12898 від 03.07.2006р. позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 87013 грн. 90 коп., а з податкової вимоги слідує факт узгодження суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 33431 грн. 15 коп., тобто це свідчить про не пов’язаність вказаних актів між собою.

      Однак, відповідно до абз. 1 пп. 6.2.1., абз. 1 пп. 6.2.2., пп. а) пп. 6.2.3. п. 6.2. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий орган вправі надіслати платнику податку податкову вимогу, яка повинна містити, зокрема, посилання на підстави її виставлення, лише при встановленні факту узгодження суми податкового зобов’язання та її несплати в передбачений строк.

      Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України а адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

      Таким чином, за відсутності встановлення вищевказаних фактів та без доведення протилежного органи державної податкової служби не мають права надсилати платникам податків податкові вимоги.

      За вказаних обставин, незважаючи на встановлення судами факту пов’язаності надіслання першої податкової вимоги з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, їх висновок про часткове задоволення позову є вірним, оскільки вимога надіслана позивачу без попереднього узгодження суми податкового зобов’язання та підстав її виставлення про що зазначено в позовній заяві.

      Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень в частині відмови в задоволенні позову Вищим адміністративним судом України не встановлено.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми відхилити, а постанову Господарського суду Сумської області від 22.09.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р. у справі     № АС17/571-06 залишити без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                  Бившева Л. І.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.