Ухвала суду № 2854291, 25.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“25” березня 2008 року                                                                     Справа № 11/227-А

                                                                                                                      к/с № К-36904/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Голубєвої Г.К.

Суддів                                                         Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

при секретарі судового засідання:    Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на ухвалуКиївського апеляційного господарського судувід 08.11.2006 року

у справі№ 11/227-А

за позовомПриватного підприємства "Каскад"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2006 року Приватне підприємство "Каскад" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі – відповідач / скаржник), про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги.

Постановою Господарського суду міста Києва від 11.07.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 року позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №000252309/1 від 08.11.2005р. та рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 07.11.2005р. №13261/10/25-006 про результати розгляду скарги в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №000252309/1 від 08.11.2005р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати.

Судові рішення вмотивовані правомірністю формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентом, оскільки законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від одержання продавцем грошової компенсації за отриманий товар.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 19.08.2005р. №000252309/0 відповідно до пп. "б", "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. (далі – Закон №2181) та п. 1.8 ст. 1, п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97), визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 947 150,00 грн., в т.ч. за вересень 2004 року у розмірі 663 784,00 грн., за жовтень 2004 року у розмірі 1 181 009,00 грн. та за листопад 2004 року у розмірі 102 357,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2005р. №000252309/1, яким згідно з пп. "б", "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 та п. 1.8 ст. 1, п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 339 708,00 грн., в т.ч. за жовтень 2004 року у розмірі 237 351,00 грн. та за листопад 2004 року у розмірі 102 357,00 грн.

В акті перевірки від 19.08.2005р. №197-23/09-30967846 встановлено, що у вересні, жовтні та листопаді 2004 року позивач придбавав у Приватного підприємства "Агіса" товар та відніс до податкового кредиту суми ПДВ, включенні до складу вартості цього товару. При цьому, позивач за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим в акті перевірки зроблено висновок про ненадходження податку на додану вартість до бюджету.

Таким чином, перевіряючими зроблено висновок, що позивачем в порушення п. 1.8 ст. 1, п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 віднесено до податкового кредиту та, відповідно, заявлено до відшкодування податок на додану вартість у розмірі 339 708,00 грн.

Суди попередніх інстанцій не погодились з висновками Акта перевірки від 19.08.2005р. №197-23/09-30967846, з огляду на наступне.

При здійсненні експортних операцій у жовтні та листопаді 2004 року на загальну суму 7 093 982,00 грн. з продажу брухту та відходів чорних металів згідно з контрактом №10/04 КМ від 05.01.2004р., укладеним з фірмою "Metallica CO. LTD" (Ліхтенштейн), позивачем було застосовано нульову ставку з ПДВ, відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 168/97.

За операціями з експорту продукції позивачем до перевірки було надано оригінали п'ятих примірників вантажних митних декларацій з відмітками митниці про митне оформлення товару та фактичний перетин митного кордону України. Валютна виручка надійшла на валютний рахунок ПП "Каскад" у повному обсязі.

Відповідачем не заперечується, що податковий кредит позивачем було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних та у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Єдиною підставою щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ в акті перевірки від 19.08.2005р. №197-23/09-30967846 податковий орган зазначає ту обставину, що позивач не в повному обсязі розрахувався за придбаний товар.

Керуючись приписами п. 1.4 ст. 1, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 5, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) суди зробили висновок, що діючим законодавством право на податковий кредит не поставлено в залежність від повної оплати поставленого товару. Отже, позивач правомірно сформував податковий кредит з ПДВ на підставі виписаних на його адресу ПП "Агіса" податкових накладних.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що суди під час прийняття оскаржуваних рішень не звернули увагу, що платником заявлено експортне відшкодування та на приписи ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями).

Зокрема в пункті 8.2 ст. 8 цього Закону зазначено: для визначення суми експортного відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку - постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день, а при ввезенні (імпортуванні) таких товарів (робіт, послуг) - суми податку, сплачені у такий самий період до бюджету у зв'язку із таким ввезенням (імпортуванням) або визначені у податковому векселі, виданому протягом такого місяця згідно з пунктом 11.5 статті 11 цього Закону, але не погашеному до дня подання такого розрахунку.

У пункті 8.4 ст. 8 Закону №168/97 зокрема зазначено, що експортному відшкодуванню підлягає відсоток податкового кредиту податкового періоду, розрахованого з урахуванням пункту 8.2 цієї статті, що має дорівнювати частці обсягів продажу товарів (робіт, послуг) на експорт у загальному обсязі оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) такого податкового періоду (включаючи їх оподаткування при імпорті).

Таким чином, господарські суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, не надавши правового аналізу встановленим правовідносинам з врахуванням зазначених норм Закону, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського судувід 08.11.2006 року та постанову Господарського суду м. Києва від 11.07.2006 року у справі № 11/227-Аскасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)Голубєва Г.К.Судді

(підпис)Брайко А.І.

(підпис)Карась О.В.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Степашко О.І.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                                    В.Б. Ликова