Ухвала суду № 2854286, 03.06.2008, Вищий адміністративний суд України

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“03” червня 2008 року Справа № А-04/300-05 к/с № К-35304/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2006 року

та постановугосподарського суду Харківської області від 03.01.2006 року

по справі№ А-04/300-05

за позовомПриватного підприємства “Атом”

доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Атом” (далі ПП “Атом”) звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі ДПІ у Київському районі м. Харкова) про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 18.04.2005 року № 0001192340/0, № 0001182340/0, від 29.06.2005 року № 0001182340/0, № 0001192340/0, № 0001172340/0. Постановою господарського суду Харківської області від 03.01.2006 року визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 18.04.2005 року № 0001182340/0 та від 29.06.2005 року № 0001192340/0. В іншій частині в позові відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2006 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 18.04.2005 року № 0001192340/0, від 29.06.2005 року № 0001172340/0, № 0001182340/0 скасовано з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В іншій частині постанову господарського суду Харківської області від 03.01.2006 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Київському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова здійснено перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства та платіжної дисципліни за період 01.01.2002 року по 31.12.2004 рік. В ході перевірки встановлено заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2003 року на суму 0,04 тис. грн., в 3 кварталі 2004 року на суму 10,41 тис. грн.; перевищення залишку готівки в касі на суму 35941,55 грн.

Зазначені порушення відображено у акті перевірки від 14.04.2005 року № 23-314/1075/22699012, на підставі якого 18.04.2005 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0001192340/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 10 450 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 143 грн., № 0001182340/0, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 71883,10 грн. За результатом апеляційного узгодження зазначених податкових зобовязань 29.06.2005 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001182340/0, № 0001192340/0 (аналогічні зазначеним) та № 0001172340/0, яким позивачу донараховано санкцію з податку на прибуток у розмірі 8 грн. Згідно з абз. 2 п. 16.4 ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” якщо обєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення обєкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що розрахунок податкового зобовязання мав здійснюватися відповідачем відповідно до зазначених норм, а відтак за наростаючим підсумком.

Разом з тим, зазначаючи, що сторонами застосовано різні методи розрахунку та відмінні обґрунтування фактичних обставин справи, судами безпідставно (в частині ненадання необхідних документів) не забезпечено проведення судово-економічної експертизи, в звязку з чим висновки судів попередніх інстанцій стосовно визначення податкового зобовязання з податку на прибуток є передчасними.

Пунктом 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 72 від 19.02.2001 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси, каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей, та підприємств поштового звязку не має перевищувати десяти тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується.

Статтею 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” передбачена відповідальність у вигляді фінансових санкцій (штрафу) за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Із аналізу зазначених норм вбачається, що склад правопорушення, за яке встановлена зазначена відповідальність, передбачає обовязкову наявність перевищення на кінець дня залишку готівки в касі встановленого ліміту за рахунок перевищення суми розрахунків готівкою за цей день.

Встановивши факт відсутності таких обставин, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно за ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

Водночас, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає доцільним зазначити, щопомилкове оформлення ДПІ у Київському районі м. Харковарішення про стягнення санкціїза порушення норм регулювання обігу готівкиу формі податкового повідомлення-рішення не може свідчити про неправильність застосування зазначеної санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2006 року та постанову господарського суду Харківської області від 03.01.2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

Г.К. Голубєва Судді

А.І. Брайко

О.В. Карась

А.О. Рибченко

М.О. Федоров