Ухвала суду № 2854261, 27.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“27” травня 2008 року Справа № 2-23/274-2007А

к/с № К-17611/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

на ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 року

та постановуГосподарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2007 року

по справі№ 2-23/274-2007А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кронос"

доДержавної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

проскасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос" (далі позивач) звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (далі відповідач, скаржник), про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті №0006462301/1 від 17.11.2006р.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 року позовні вимоги задоволено; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення.

Судові рішення вмотивовані правомірністю дій позивача при нарахуванні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за 2005р. та 2006р.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у м. Алушті Автономної Республіки Крим звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами виїзної позапланової перевірки ТОВ "Кронос" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за 2005-2006 роки, на підставі акту № 1487/23/31395365 від 17.10.2006 Державною податковою інспекцією у місті Алушті Автономної Республіки Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006462301/0 від 20.10.2006, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1010385,28 грн. За результатами адміністративного оскарження зазначеного акту ненормативного характеру відповідачем 17.11.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0006462301/1 на таку ж суму, яке є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно результатів перевірки, на думку податкового органу, у порушення вимог підпункту 7.7.1. та 7.7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97), позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2005-2006 у сумі 1010385,28 грн. у зв'язку з тим, що підприємством перевищено податковий кредит по витратах та відсутня господарська діяльність, спрямована на одержання доходу в звітних періодах.

Перевіркою встановлено, що по деклараціям за: травень 2005р. січень 2006р. не підтверджено правомірність включення до бюджетного відшкодування на загальну суму 1010385,00 грн. у зв'язку з не підтвердженням вказаних сум до бюджету підприємствами-постачальниками за результатами зустрічних перевірок.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно пункту 1.8 цього Закону Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Колегія суддів погоджується з позицією судів відносно того, що спеціальною нормою, яка визначає порядок визначення суми бюджетного відшкодування є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість", який передбачає, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з якою-небудь поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду.

Судами також обґрунтовано зазначено, що діюче законодавство України, зокрема, і Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють зобов'язань покупця сплачувати податок на додану вартість ще і до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень зазначеного Закону сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе зобов'язання по сплаті даного податку до бюджету.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій, не досліджувався об'єктивний характер господарських операцій, за результатами яких позивач формував податковий кредит у перевіряємих податкових періодах, зокрема не встановлювались факти виконання робіт та не досліджувалось здійснення їх оплати. Натомість, задовольняючи позов, суди обмежились оцінкою наявності податкових накладних, як обов'язкової, необхідної та достатньої умови для набуття позивачем права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, в той час, як наявність такої умови дає підстави для висновку лише щодо правомірності формування покупцем податкового кредиту.

Таким чином, господарські суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2007 року по справі №2-23/274-2007Аскасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)Голубєва Г.К.Судді

(підпис)Брайко А.І.

(підпис)Карась О.В.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Федоров М.О.

Ухвала складена у повному обсязі 30.05.2008р.

З оригіналом згідно

В. секретар В.Б. Ликова