Постанова № 28541220, 13.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2012 року № 2а-7107/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Войтенко О.В.,

представника відповідача -Литвиненко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суматра ЛТД" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС за участю прокуратури Святошинського району міста Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001182350 від 05 травня 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.08.2011 р. у справі була призначена судово-бухгалтерська експертиза та, відповідно, зупинено провадження у справі до закінчення проведення експертизи, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 р. -залишена без змін.

22.11.12 p. судом на обговорення поставлено питання про поновлення провадження у справі, оскільки відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження.

Ухвалою суду від 22.11.2012 р. провадження у справі було поновлено.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд дійшов висновків про наступне.

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р.

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з рядом підприємств, а саме: ТОВ "Серафім Стар", ТОВ "Емпанада Груп", ТОВ "Профі Смайл", ТOB "Бізнес тюнінг центр" та ТОВ "Проспект Україна".

Взаємовідносини позивача з ТОВ "Серафім Стар" ґрунтувалися на наступних договорах: про надання інформаційно-консультаційних послуг від 12.10.09р. № 121009; про надання рекламних послуг від 04.01.10 р. № 040110.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, а також включення позивачем витрат на оплату відповідних послуг до складу валових витрат підприємства, контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти здачі-прийняття послуг, які на думку позивача, є документами, що дають йому право на включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

В той же час, у ході проведення перевірки від ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано інформацію щодо господарських операцій ТОВ "Серафім Стар" з позивачем, які піддаються сумніву. Згідно акту про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Серафім Стар" від 21.10.2010 р., складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, що фактичне місцезнаходження ТОВ "Серафім Стар" не встановлено; інформація щодо приміщень, які використовувало підприємство у своїй діяльної станом на момент перевірки відсутня; в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; підприємство не подавало до податкових органів декларації з податку на прибуток.

Крім того, у провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107, порушена за ознаками злочинів, передбачених ст.191 ч.5, ст.205 ч.2, ст.212 ч.3 КК України, під час розслідування якої встановлено, що в період травня 2009 року було створено та зареєстровано на підставну особу ОСОБА_3 фіктивне підприємство ТОВ "Серафім Стар". Згідно протоколу допиту ОСОБА_3 від 28.09.2010 він пояснив, що не має ніякого відношення до діяльності підприємства, зареєстрував його на своє ім'я за винагороду, без мети здійснювати підприємницьку діяльність, документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб.

В подальшому, в період 2009 -2010 років невстановлені слідством особи використали ТОВ "Серафім Стар" для прикриття власної незаконної діяльності, тобто, документального оформлення безтоварних операцій з придбання ( продажу) ТМЦ, робіт послуг для різних суб'єктів господарювання та без сплати податків в належних розмірах.

Більше того, відповідно висновку експерта СТКЗР Броварського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області капітана міліції Онашко Н.В. від 03.02.2011 року №15 проведеної в рамках кримінальної справи №69-107 встановлено що, підписи на деклараціях ТОВ "Серафім Стар" виконані різними особами, крім номінального директора ТОВ "Серафім Стар" гр. ОСОБА_3

Таким чином, невстановлені слідством особи створили з метою прикриття незаконної діяльності у 2009-2010 роках ТОВ "Серафім Стар" та підробили документи зазначеного підприємства.

Взаємовідносини позивача з ТОВ "Емпанада Груп" ґрунтувалися на договорі про надання рекламних послуг від № 240510 від 24.05.2011 р.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також включення позивачем витрат на оплату відповідних послуг до складу валових витрат підприємства, контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акт здачі-прийняття послуг та акт прийому-передачі матеріальних цінностей, які на думку позивача, є документами, що дають йому право на включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

В той же час, у ході проведення перевірки від ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано інформацію щодо господарських операцій ТОВ "Емпанада Груп" з позивачем, які піддаються сумніву. Згідно акту про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Емпанада Груп" від 21.10.2010 р., складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, що в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, відповідно висновку експерта відділу криміналістичних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці № 246 від 28.09.2010 року, в якому зазначено: при порівнянні підписів на довіреності гр. ОСОБА_6., який значиться як директор підприємства, та у податкових деклараціях ТОВ "Емпанада Груп" встановлено, що вони виконані різними особами, тобто, податкові декларації ТОВ "Емпанада Груп" - недійсні.

Вищезазначене дало відповідачу підстави вважати, що фінансово-господарська діяльність зазначених контрагентів здійснювалась ними поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття ними належним чином цивільної право-дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Взаємовідносини позивача з ТОВ "Профі Смайл" ґрунтувалися на договорах №20/10/09С від 20.10.2009 р. та № 23/10/09С від 23.10.2009 р. про надання послуг з проведення акцій, пов'язаних зі стимулюванням збуту продукції від торговими марками "Pantine", "Wellaflex", "Gillet", a саме: надання та підготовка промоперсоналу до акцій, закупівля та вручення промопродукту, інформування покупців про акцію, що проводяться. При цьому всі рекламні матеріали і промопродукт є власністю виконавця (контрагента) і не переходить у власність замовника (позивача).

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також включення позивачем витрат на оплату відповідних послуг до складу валових витрат підприємства, контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які на думку позивача, є документами, що дають йому право на включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Взаємовідносини позивача з ТOB "Бізнес тюнінг центр" ґрунтувалися на договорі №30/11/09 від 27.11.2009 р. про надання послуг з розміщення інформаційних матеріалів пов'язаних із стимулюванням збуту продукції під торговою маркою "Lenor", а саме: розміщення інформаційних рекламних матеріалів. При цьому всі інформаційні рекламні матеріали є власністю виконавця (контрагента) і не переходить у власність замовника (позивача).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також включення позивачем витрат на оплату відповідних послуг до складу валових витрат підприємства, контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), який на думку позивача, є документом, що дає йому право на включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Взаємовідносини позивача з та ТОВ "Проспект Україна" ґрунтувалися на договорі №01/12/09 від 01.12.2009 р. про надання послуг з проведення акції, пов'язаної зі стимулюванням збуту продукції від торговою маркою "Lenor Parfumelle", a саме: надання та підготовка промоперсоналу до акцій, закупівля та вручення промопродукту, інформування покупців про акцію, що проводяться. При цьому всі рекламні матеріали і промопродукт є власністю виконавця (контрагента) і не переходить у власність замовника (позивача).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також включення позивачем витрат на оплату відповідних послуг до складу валових витрат підприємства, контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), який на думку позивача, є документом, що дає йому право на включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Враховуючи вищезазначене встановлено, що позивач за перевіряємий період відносив до складу валових витрат витрати по послугах з проведення, розміщення інформаційних рекламних матеріалів та акцій, пов'язаних з стимулюванням збуту продукції під торговими марками, які згідно з умовами договорів (всі рекламні матеріали і промопродукт) були власністю виконавців (ТОВ "Профі Смайл", ТOB "Бізнес тюнінг центр" та ТОВ "Проспект Україна") і не переходили у власність позивача. Виконавці вручали промпродукти від свого імені, своїми силами, за свій рахунок, тому дані витрати не можливо пов'язати з господарською діяльністю позивача, оскільки вищевказані послуги стимулювання збуту продукції рекламували товар зазначених контрагентів.

За результатами перевірки складено акт від 15.04.2011 p. № 92/23-50/21591206, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема: п.5.1. ст.5, пп.5.2.1 п.5.2. ст.5, пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 1 404 182грн., в т.ч. за 2010 рік 1 404 182 грн.

На підставі акта перевірки від 15.04.2011 p. № 92/23-50/21591206, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 05.05.2011 р. №0001182350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 404 182,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 351045,50 грн.

Позивач не скористався, наданим йому ст.ст. 56, 86 Податкового кодексу України, правом подачі заперечень до акту перевірки та правом адміністративного оскарження рішень податкових органів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача - ТОВ "Серафім Стар", ТОВ "Емпанада Груп", здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття контрагентом належним чином цивільної право - дієздатності, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності правочинів, вчинених між позивачем та зазначеними контрагентами, в силу їх нікчемності.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.06.2007 р., положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Формування валових витрат за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась за період до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно ч.4 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи видані позивачу контрагентами - ТОВ "Серафім Стар", ТОВ "Емпанада Груп" на виконання нікчемних правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем послуг від зазначених контрагентів та дають йому право на включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Крім того, як вже зазначалося, витрати на оплату послуг з проведення, розміщення інформаційних, рекламних матеріалів та акцій, пов'язаних з стимулюванням збуту продукції під різними торговими марками, які надавалися контрагентами позивача - ТОВ "Профі Смайл", ТOB "Бізнес тюнінг центр" та ТОВ "Проспект Україна" не відносяться до складу валових витрат позивача, оскільки такі витрати неможливо пов'язати з господарською діяльністю позивача, бо вищевказані послуги рекламували товар зазначених контрагентів, промпродукти вручалися від їх імені, власними силами та за власний рахунок.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "Суматра ЛТД" - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов