Постанова № 28541036, 21.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2012 року № 2а-1530/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадженні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС за участю прокуратури Подільського району м. Києва про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС за участю прокуратури Подільського району м. Києва про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки господарські відносини позивача з ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Логокомп», ТОВ «Паритет ТМ»були здійснені на реальне настання правових наслідків.

В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000062320 від 23.01.12 р.

Позивач позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача та представник прокуратури в судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку представника відповідача, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що з 10.11.11р. по 21.12.11р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Київський річковий порт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.09 р. по 30.09.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.09 р. по 30.09.11 р. за результатами якої складено акт №1/23-205/03150071 від 05.01.12 р.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення №0000062320 від 23.01.12 р.; №0000052320 від 23.01.12 р.; №0000072320 від 23.01.12 р.

Предметом розгляду даної справи є оскарження податкового повідомлення -рішення №0000062320 від 23.01.12 р., яке прийнято відповідачем за порушення ПАТ "Київський річковий порт" п1.32, ст.1, п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.9, п.5.3, ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3 071679 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.12 р. по справі №2а-1405/12/2670 позов ПАТ "Київський річковий порт" задоволено -визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000052320 від 23.01.12 р. про донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 498185,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.12 р. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.12 р. по справі №2а-1405/12/2670 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.12 р. по справі №2а-1403/12/2670 в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000072320 від 23.01.12 р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14 178 012 грн. відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.12 р. по справі №2а-1403/12/2670 апеляційну скаргу ПАТ "Київський річковий порт" задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.12 р. по справі №2а-1403/12/2670 скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги ПАТ "Київський річковий порт" задоволено. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000072320 від 23.01.12 р.

Судом встановлено, що ПАТ "Київський річковий порт" мало господарські відносини та укладало договори поставки із ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Логокомп», ТОВ «Паритет ТМ».

На виконання зазначених договорів контрагенти надавали ПАТ "Київський річковий порт" товар (послуги) та було виписано податкові накладні, а також перераховано грошові кошти у визначених розмірах. У ціні придбаного товару товариством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.

Як вбачається із акту перевірки підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення -рішення стало те, що В провадженні СВ ПМ ДПІ у Деснянському р-ні м. Києва перебуває кримінальна справа порушена 29.09.2010 року за ознаками вчинення злочину передбаченого за ч. 2 ст. 205 КК України по факту створення ТОВ «СГ Груп».

Відповідно до Висновку спеціаліста СТКЗР по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області майора міліції Лавріненко Л.М. від 16.02.2011 року №31 підписи від імені ОСОБА_2 в представлених на дослідження документах (декларація з податку на додану вартість за жовтень 2010 року від 22.11.10, декларація з податку на додану вартість за листопад 2010 року від 28.12.10, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2010 року від 22.12.10, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2010 року від 05.01.11) виконані не ОСОБА_2 (директор ТОВ «СГ Груп»), а іншою особою.

Зазначені операції ТОВ «СГ Груп»та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «СГ Груп»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 року по справі №1-786/10 в приміщенні Печерського районного суду м. Києва справу по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігів, громадянина України, українця, з незакінченою вищою освітою, студента 5 курсу НТУУ «КПІ», неодруженого, тимчасово непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (гуртожиток), раніше не судимого у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 205 ч. 2, 358 ч. 2 КК України встановлено, зокрема, наступне.

Після реєстрації ТОВ «Логокомп», ТОВ «Ековент 2000», ТОВ «Трейдпостач ТС»ОСОБА_3 самостійно та від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печатками підприємств не користувався, а реєстраційні та установчі документи зазначених підприємств передав невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність та отримувати дохід.

Згідно протоколу допиту ОСОБА_6, який згідно облікових даних значиться директором ТОВ «Компанія «Паритет ТМ», до фінансово-господарської діяльності товариства ніякого відношення не має, зареєстрував ТОВ «Компанія «Паритет ТМ» на прохання невстановлених осіб за грошову винагороду.

Враховуючи вищевикладене перевіряючими зроблено висновок, що взаємовідносини між ПАТ «Київський річковий порт»та ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Логокомп», ТОВ «Компанія «Паритет ТМ»не спричиняють реального настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»передбачає порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 вказаної статті право на нарахування податку на додану вартість а складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про ПДВ», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №186/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у представників сторін не встановлювалась, отже, доводи відповідача про те, що такі правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, судом до уваги не приймаються, оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

Отже, судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між ПАТ «Київський річковий порт»та ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Логокомп», ТОВ «Компанія «Паритет ТМ» останні були належним чином зареєстровані як платники податку. До суду не надано докази, що на момент укладання договорів установчі документи ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Логокомп», ТОВ «Компанія «Паритет ТМ»були визнані недійсними, чи були анульовані свідоцтва платника податків на додану вартість.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на вирок Печерського районного суду м. Києва, оскільки ним не встановлено укладення Договорів між ПАТ "Київський річковий порт" та ТОВ "Логокомп" з метою, яка порушує публічний порядок, не встановлено вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання спірних договорів, наявності заборгованості перед бюджетом по сплаті податків.

Окрім того, вирок Печерського районного суду м. Києва постановлений 21.10.2010 року, а правовідносини між позивачем та ТОВ "Логокомп"існували у 2011 році. При чому, вказаним вороком громадянину ОСОБА_3 не визначено додаткового покарання у вигляді заборони займатися підприємницькою діяльністю (стаття 55 Кримінального кодексу України).

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів, які в свою чергу були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Судом також встановлено, що на момент виписки податкових накладних ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Логокомп», ТОВ «Компанія «Паритет ТМ»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірних відомостей про них.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З вищевикладеного вбачається, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Крім того, підприємства, що мають ознаки фіктивності, як зазначає представник відповідача, не тягне за собою недійсність угод, укладених з такими підприємствами з моменту його державної і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Отже, за таких обставин суд вважає, що у ТОВ «Київський річковий порт»були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи те, що правомірність господарських відносин та угод укладених між позивачем та ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Логокомп», ТОВ «Компанія «Паритет ТМ»в рамках проведеної перевірки, яка оформлена актом №1/23-205/03150071 від 05.01.12 р. вже встановлювалась Окружним адміністративним судом у справі №2а-1405/12/2670 і рішення набрало законної сили, а також те, що Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва не надала доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає, що воно підлягає скасуванню як протиправне.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000062320 від 23.01.12 р. прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов