Ухвала суду № 28538196, 27.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р.справа № 2а-0870/78/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Дурасової Ю.В.

при секретарі судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року у справі №2а-0870/78/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Александр" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012р. до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом звернулась Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Александр» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000970804 від 18.10.2011.

Позовні вимоги обгрунтовані незгодою з рішенням видповідача, яке грунтується на неправомірном формуванні податкового кредиту з підстав відсутності товарності операції, оскільки угода укладена з контрагентом виконана, пощзивач має всі необхідні первинні документи, а відповідальність за контрагента щодо недодержання поджаткової дисципліни позивач не можу нести.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2012р. позов задоволено. Рішення суду обгрунтовано тим, що при рлзгляді справи порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4; пп. 7.5.1 п. 7.5; пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшли свого підтвердження.

Відповідач на вказане рішення суду подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що перевіркою позивача встановлено, що в порушення норм чинного законодавтва позивачем сформовано податковий кредит, перевіркою встановлено відсутності факту здійснення господарської операції (відсутність товарності) та відсутність всіх необхідних первинних документів.

У судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, з підстав викладених в ній та з урахуванням пояснень.

Представники позивача заперечили на доводи апеляційної скарги, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем в період з 20.09.2011 по 03.10.2011 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Александр» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпро Капітал ВР» (код ЄДРПОУ 37020593) за період з 01.01.2008 по 31.03.2011, за результатами перевірки складено акт №64/08-04/13639821 від 04.10.2011.

Висновками акту перевірки, зокрема встановлено порушення ТОВ «Компанія «Александр» пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4; пп. 7.5.1 п. 7.5; пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим підприємством занижено ПДВ на загальну суму 1 085 732,00 грн., у тому числі за травень 2010 року у сумі 213 423,00 грн. та за липень 2010 року у сумі 872 309,00 грн.

На підставі акту прийнято винесено податкове повідомлення-рішення №0000970804 від 18.10.2011.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, 19.12.2011 ДПА в Запорізькій області винесено рішення № 5754/10/25-020, яким залишено без змін рішення податкового органу, а скаргу без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку відсутності факту поставки товару, відсутність реального настання правових наслідків за укладеною угодою укладеною між позивачем та ТОВ «Дніпро капітал ВР», та дійшов висновку щодо нікчемності правочину з посиланням на податкову інформацію, письмові пояснення директора контрагента позивача тощо.

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції враховуючи настпне.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ «Дніпро капітал ВР».

Перевіркою правильності визначення податкового кредиту, в частині включення до його складу сум ПДВ по товарах придбаних у ТОВ «Дніпро капітал ВР» у травні та липні 2011 року, встановлено його завищення на загальну суму 1 085 732,00 грн.

Судом встановлено, що 18.05.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ «Дніпро Капітал ВР» (постачальник) укладено договір постачання № 1805.

Пердметом договору є постачання на адресу покупця гірничошахтне обладнання, запчастини та комплектуючі, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити визначену грошову вартість, в порядку, розмірі та на умовах, визначених Договором.

Виконання Договору позивач підтверджує видатковою накладною №119 від 27.05.2010, довіреність 1/1-50 від 27.05.2010; видатковою накладною № 285 від 06.07.10р.; довіреність 1/1-71 від 06.07.2010; видатковою накладною №286 від 26.07.2010, довіреність 1/1-72 від 26.07.2010.

Розрахунки за поставлений товар здійснено у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «ДНІПРО КАПІТАЛ ВР» на підставі платіжних доручень, що знаходяться в матеріалах справи, та сплата не заперечується відповідачем. Крім того, на суму 781 760,40 грн. видано вексель серії АА № 1860961 на підставі акту прийому-передачі векселів від 12.11.2010.

При отриманні товару за вказаним договором позивачем отримані податкові накладні: № 119 від 27.05.2010; № 285 від 06.07.2010; № 286 від 26.07.2010.

Також позивачем надано до матеріалів справи докази використання в подальшому у своїй господарській діяльності придбані у контрагента товари та послуги. Даний факт підтверджується картками складського обліку, які підтверджують знаходження отриманої від ТОВ «Дніпро капітал ВР» продукції та наявність її у позивача.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п.7.2 ст.7 цього ж Закону. Порядок заповнення податкової накладної затверджений відповідним наказом ДПА України .

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення.

Щодо спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції сумнівів не визначено.

Щодо посилання відповідача на пояснення директора контрагента позивача, наданих податковій міліції, колегія суду вважає за необхідне зазначити, що відповідчем не зазначено, в рамках якого процесуального законодавства такі пояснення надавались.

Крім того, згідно пояснень цієї ж особи в суді першої інстанції, при розгляді спрпави, такий зазначив, що створив підприємство ТОВ «Дніпро капітал ВР»з метою зайняття господарською діяльністю.

Щодо посилання на експертне дослідження, то колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції щодо не прийняття його як належного доказу, оскільки таке проведено на підставі копій первинних документів (оригінали не досліджувались), та без попередження спеціаліста про кримінальну відповідальність щодо надання неправдивого висновку.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне щодо правової позиції Відповідача в частині нікчемності вищезазначених угод з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Таким чином, доводи, які викладені в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року у справі №2а-0870/78/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Александр" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Повний текст рішення виготовлено 09 січня 2013року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Ю.В. Дурасова