Постанова № 28537903, 14.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2012 року 13:59 № 2а-9442/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Патратій О.В., при секретарі судового засідання Хилі І.В. та за участю представників сторін:

від позивача: Сови Л.Б.,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Київського міського центру зайнятостідо ОСОБА_3простягнення коштів у розмірі 15 283,35 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Київський міський центр зайнятості (далі -позивач) з позовом до ОСОБА_3 (далі -відповідач) про стягнення незаконно отриманих коштів у розмірі 15 283,35 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що з 23.07.2010 року по 02.02.2011 р. відповідачка перебувала на обліку у центрі зайнятості, отримувала допомогу по безробіттю та не повідомила позивача про те, що з 01.09.2009 р. по 06.09.2010 р. вона перебувала в трудових відносинах з Державним інститутом підготовки кадрів, що є порушенням ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». В результаті в період з 30.07.2010 р. по 30.01.2011 р. відповідачкою було незаконно отримано допомогу по безробіттю в розмірі 15 283 грн. 35 коп. Оскільки відповідачка в добровільному порядку зазначені кошти не повернула, позивач просить стягнути їх в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2011 року було відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2011 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2-375/12, яка перебуває у провадженні Солом'янського районного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року провадження у даній справі було поновлено, у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі №2-375/12, та призначено справу до судового розгляду.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачка та її представник проти позову заперечували, посилаючись на те, що на час звернення до Солом'янського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної відповідачкою було припинено трудові відносини з Державним інститутом підготовки кадрів Міністерства промислової політики України. Як зазначала відповідачка, з 01.07.2010 р. вона не виконувала трудові функції та не отримувала заробітної плати, з наказом про звільнення не ознайомилася в силу збігу тяжких сімейних обставин. Відповідачка звертала увагу суду на те, що факт продовження трудових відносин нею був встановлений лише 06.09.2010 р., тому в цей день з метою підтвердження обставини відсутності заробітної плати нею були подані заяви про відпустку без збереження заробітної плати з 01.07.2010 р. по 01.09.2010 р. та з 01.09.2010 р. по 06.09.2010 р.

За наведених підстав відповідачка вважає позовні вимоги необґрунтованими та просила суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі поданої ОСОБА_3 заяви від 23.07.2010 р. вона була зареєстрована в Солом'янському районному центрі зайнятості міста Києва, як особа, що шукає роботу.

30.07.2010 року відповідачка подала заяву до центру зайнятості, в якій просила надати їй статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

У вказаній заяві відповідачка вказала, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Наказом Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва від 30.07.2010 р. № 6246/1878 відповідачці було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю (а.с. 11).

На підставі поданої відповідачкою заяви від 30.07.2010 р. про направлення на курси НПО ім. Драгоманова згідно наказу Солом'янського районного центру зайнятості м. Києва від 26.08.2010 р. №6907/2263 ОСОБА_3 була направлена на професійну підготовку (а.с.12).

У зв'язку із зарахуванням на навчання вищезазначеним наказом відповідачці було призначено матеріальну допомогу відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Одночасно, згідно з Наказом Солом'янського районного центру зайнятості м. Києва від 26.08.2010 р. №6785/2265 р. (а.с. 13), відповідачці припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття».

Наказом Солом'янського районного центру зайнятості м. Києва від 18.11.2010р. №9771/2684 (а.с. 15) припинено виплату відповідачці матеріальної допомоги у період професійного навчання, та одночасно, Наказом Солом'янського районного центру зайнятості від 18.11.2010 р. №9772/2685 їй поновлено виплату допомоги по безробіттю відповідно до статей 22 та 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

За заявою відповідачки від 02.02.2011 р. Наказом Солом'янського районного центру зайнятості від 02.02.2011р. №610/312 їй припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття»у зв'язку із працевлаштуванням з 31.01.2011 р. (а.с. 18). Крім того, Наказом Солом'янського районного центру зайнятості від 02.02.2011р. №611/313 відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних відповідача знято з обліку у зв'язку з самостійним працевлаштуванням.

08.04.2011 року Солом'янським районним центром зайнятості на підставі виявлених розбіжностей при обміні інформацією служби зайнятості з Державною податковою адміністрацією України було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та Порядку обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Державною податковою адміністрацією України від 12.07.2006 №259/407, про що складено акт № 123 (а.с. 20-21).

Перевіркою встановлено факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з Державним інститутом підготовки кадрів з 01 вересня 2009 року по 06 вересня 2010 року.

Згідно з бухгалтерською довідкою від 15.06.2011р. №3381, виданою Солом'янським районним центром зайнятості міста Києва, сума, яка була виплачена за період з 30 липня 2010 року по 30 січня 2011 року як допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійного навчання (включаючи стипендію та вартість навчання) та підлягає поверненню ОСОБА_3 становить 15 283,35 грн. (а.с. 31).

З огляду на виявлені обставини, 11 квітня 2011 року та 18 квітня 2011 року Солом'янським районним центром зайнятості міста Києва було направлено на адресу відповідачки повідомлення № 2072 та №2215, якими їй запропоновано протягом 15 календарних днів повернути грошові кошти у розмірі 11 577,02 грн. та вартість навчання у Національному педагогічному університеті ім. Драгоманова у розмірі 3 706,33 грн., що загалом складає 15 283,35 грн.

У встановлений строк вказана сума коштів відповідачем повернута не була, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 № 1533-III, Законом України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 № 803-XII, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 та Постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 №7-1, Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення».

Як передбачено частиною 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення»для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення»Державна служба зайнятості реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в тому числі і грошову.

Частиною 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Як передбачено частиною 4 статті 2 наведеного Закону, у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, відповідно до абзацу 2 пункту 1 до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатись всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

Для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах.

Як вбачається з аналізу вищезазначених правових норм, особа, яка має роботу, належить до зайнятого населення і відповідно їй не може бути наданий правовий статус безробітної.

З матеріалів справи випливає, що на підставі Наказу ректора Державного інституту підготовки кадрів Міністерства промислової політики України від 31.08.2009 р. ОСОБА_3 була прийнята на роботу за сумісництвом на посаду старшого викладача кафедри «Менеджменту»(а.с. 22).

Наказом ректора Державного інституту підготовки кадрів Міністерства промислової політики України від 01.07.2010 р. №92-к відповідачу, у зв'язку з відсутністю педагогічного навантаження, надано відпустку без збереження заробітної плати з 01.07.2010 р. по 31.08.2010 р. (а.с. 24).

31 серпня 2010 року ректором Державного інституту підготовки кадрів Міністерства промислової політики України видано Наказ №129-к про продовження відпустки ОСОБА_3 з 01.09.2010 р. по 06.09.2010 р. (а.с.25) у зв'язку з сімейними обставинами. Даний наказ був виданий на підставі заяви ОСОБА_3 від 31.08.2010 р.

На підставі Наказу ректора Державного інституту підготовки кадрів Міністерства промислової політики України від 06 вересня 2010 р. №136-к ОСОБА_3 була звільнена з посади старшого викладача кафедри «Менеджменту»з 06.09.2010 р. за власним бажанням (а.с. 26).

При цьому, як зазначалось вище, 23 липня 2010 року відповідачка зареєструвалась в Солом'янському районному центрі зайнятості як така, що шукає роботу, а 30 липня 2010 року - подала заяву до центру зайнятості, в якій просила надати їй статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Наказом Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва від 30.07.2010 року № 6246/1878 відповідачці було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.

Таким чином, відповідачка під час подання заяви про взяття на облік в центрі зайнятості як безробітної перебувала в трудових відносинах з підприємством, тобто належала до зайнятого населення.

Факт перебування відповідачки у трудових відносинах з Державним інститутом підготовки кадрів Міністерства промислової політики України на момент звернення ОСОБА_3 до Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва з заявою про надання статусу безробітного встановлено також рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 20.04.2012 р. (справа №2-375/12) та рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2012 р. (справа № 22-9633/12) за позовом ОСОБА_3 до Державного інституту підготовки кадрів Міністерства промислової політики України про визнання наказів від 01.07.2010 р. №92-к та від 31.08.2010 р. №129-к та зміни дати звільнення її з посади старшого викладача кафедри «Менеджменту»Державного інституту підготовки кадрів Міністерства промислової політики України з 06.09.2010 р. на 01.07.2010 р. за власним бажанням.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, ОСОБА_3 порушуючи приписи Закону України ««Про зайнятість населення»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття», якими встановлюються вимоги до особи, яка має намір отримати правовий статус безробітного, не повідомила Солом'янський районний центр зайнятості про обставини, що впливають на умови надання їй даного правового статусу та призначення і виплату допомоги по безробіттю.

Внаслідок цього щодо відповідачки Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття понесені зайві витрати.

Суд не бере до уваги посилання відповідачки про те, що вона не знала, що перебувала у трудових відносинах з Державним інститутом підготовки кадрів Міністерства промислової політики України на момент її звернення до Солом'янського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної (30 липня 2010 рік), оскільки Наказ ректора Державного інституту підготовки кадрів Міністерства промислової політики України від 31 серпня 2010 року №129-к про продовження відпустки ОСОБА_3 видавався на підставі її заяви від 31 серпня 2010 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.25, 51).

З урахуванням фактичних обставин справи та на підставі аналізу правових норм суд приходить до висновку, що на момент подання (30 липня 2010 рік) відповідачкою заяви до Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва про надання їй статусу безробітної, ОСОБА_3 належала до категорії зайнятого населення, у зв'язку з чим, відповідно до приписів Закону України «Про зайнятість населення»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»не мала права на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 у зв'язку із поданням недостовірної інформації, Солом'янським районним центром зайнятості міста Києва в період з 30.07.2010 р. по 03.01.2011 р. було безпідставно нараховано та сплачено матеріальну допомогу по безробіттю і матеріальну допомогу у період професійного навчання (включаючи стипендію та вартість навчання) загалом у розмірі 15 283,35 грн. Отже, кошти, які були нараховані та сплачені відповідачу підлягають поверненню.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 та Постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 №7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Пункт 7 даного Порядку передбачено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Відповідно до пункту 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 та Постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 №7-1, у разі неповернення коштів, незаконно виплачених в якості допомоги по безробіттю у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Солом'янським районним центром зайнятості м. Києва 11 квітня 2011 року та 18 квітня 2011 року були направлені ОСОБА_3 повідомлення №2072 та №2215 про необхідність відшкодування незаконно отриманих коштів у розмірі 15 283,35 грн. протягом 15 календарних днів. На момент розгляду даної справи кошти сплачені не були, що не оспорюється відповідачем.

Відповідно до пункту 2 Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого директором Державного центру зайнятості від 18.05.2011 р., центр може створювати (ліквідовувати) структурні підрозділи -районні центри зайнятості (без статусу юридичної особи) згідно адміністративно-територіального розподілу міста Києва.

Згідно з підпункту 9 пункту 5 вказаного Положення центр має право стягувати кошти у випадках, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Враховуючи, що стягнення коштів з ОСОБА_3 здійснюється на підставі 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»суд приходить до висновку, що кошти повинні бути стягнені на користь Київського міського центру зайнятості.

Щодо твердження представника відповідача про те, що поверненню підлягають кошти лише за період перебування відповідача в офіційних трудових відносинах, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вищезазначеної частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, законодавцем встановлено лише початковий момент стягнення незаконно отриманих коштів. Слід враховувати, що відповідач отримала правовий статус безробітного на підставі надання недостовірних відомостей, тому вона не може користуватися перевагами такого статусу протягом всього періоду його надання.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 1193 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач, не може бути застосована для зменшення розміру коштів, які підлягають поверненню позивачу. Так, відповідно до частини 4 статті 1193 Цивільного кодексу України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Згідно зі статтею 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи зміст спірних правовідносин та предмет позовних вимог у даній справі -стягнення із застрахованої особи суми виплаченого соціального забезпечення, положення статті 1193 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру відшкодування шкоди застосуванню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими і відповідно позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса: 03067, АДРЕСА_1) на користь Київського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491091, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б) грошові кошти у розмірі 15 283,35 гривень (п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят три гривні тридцять п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 19 грудня 2012 року.