Постанова № 28532144, 07.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/10457/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняШрамко Я.В.за участю представників сторін: Від позивача: Від відповідача: Вербова Е.В. Науменко О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська ливарно-металургійна компанія «Верстатолив»до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03.04.2007р.,-

ВСТАНОВИВ:

23.04.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Спілка-Діалог» (правонаступником якого є ТОВ «Дніпровська ливарно-металургійна компанія «Верстатолив») звернулося з позовом до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська та, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 14.11.2012р., просить:

- визнати недійсними рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 03.04.2007р. № 0000092601/1/6444, від 03.04.2007р. № 0000102601/1/6443 про донарахування податків про прибуток та податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем неправомірно зроблений висновок під час проведення перевірки позивача про порушення позивачем п.1.23 ст.1,п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: не включено до складу валового доходу вартість безоплатно отриманого від ТОВ «Верстатолив» товарів, оскільки ТОВ «Верстатолив» постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2006р. визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік, припинено підприємницьку діяльність банкрута. Фактично ж заборгованість позивача перед ТОВ «Верстатолив» за отримані товари врегульована шляхом укладення договору про відступлення права вимоги № 44УПТ між ТОВ «Верстатолив» і ТОВ «Інвестоптімбуд» про що позивача було повідомлено 03.10.2005р. Крім того, позивач вважає,що відповідачем необґрунтовано було виключено зі складу валових витрат суми витрат на юридичні послуги, надані ТОВ «Степ-Сім», ТОВ «Інвестоптімбуд» з посиланнями на відсутність належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують надання таких послуг, оскільки відповідачеві були надані відповідні звіти та акти приймання виконаних робіт, проведено оплату за надані послуги та зазначена діяльність підприємства була направлена саме на отримання доходу. Також позивач зазначає, що податковою інспекцією було порушено п.2.3.2 наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та неправомірно було не перелічено в акті перевірки яких же саме первинних документів не вистачало для підтвердження господарської діяльності, при цьому, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджуючих доказів. На думку позивача є безпідставними і посилання в акті перевірки на порушення позивачем ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем було підтверджено придбання товарів та послуг належно оформленими податковими накладними, а тому вважає, що позивачем податковий кредит відображений цілком правомірно. З огляду на викладене, позивач зазначає, що факти порушень ТОВ «Спілка-Діалог» податкового законодавства суб'єктивні, необґрунтовані, не ґрунтуються на вимогах закону і діючій законодавчій базі, не підкріплені нормативними й документальними доказами.

Представник позивача в судовому засіданні вищезазначені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, у письмових запереченнях на позов просить в їх задоволенні відмовити повністю посилаючись на те, що перевірку ТОВ «Спілка-Діалог» податковою інспекцією проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, перевіркою було встановлено порушення позивачем норм діючого законодавства, що призвело до заниження валового доходу через не включення до складу валового доходу вартості безоплатно отриманих товарів у сумі 249 645,64 грн., а також завищення валових витрат в сумі 2046911,66 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 409383,00 грн. у зв'язку з включенням відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість без надання документального підтвердження використання юридичних послуг у господарській діяльності позивача, що є порушенням вимог п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ч.2,ч.3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.12.2012р.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська була проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Спілка-Діалог» за період з 01.07.2005р. по 30.09.2006р. за результатами якої складено акт №18/23-426/33338309 від 06.03.2007р. (а.с.13-34 том 1).

Зі змісту вказаного акту перевірки видно, що під час проведення перевірки було встановлено наступні порушення позивачем, а саме:

- в порушення п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижений скоригований валовий дохід у ІІ квартал 2006 року на вартість безоплатно отриманих товарів від ТОВ «Верстатолив» у сумі 249645,64 грн., оскільки ТОВ «Верстатолив» в судовому порядку 13.04.2006р. визнаний банкрутом, стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура, що в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» свідчить про те, що строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав. Станом на 13.04.2006р. відсутні вимоги щодо сплати боргу позивача перед ТОВ «Верстатолив», грошова або інша компенсація вартості отриманих від ТОВ «Верстатолив» товарів не надана, у зв'язку з чим товари, передані позивачеві ТОВ «Верстатолив» слід вважати безоплатно наданими (а.с.23-24 том 1);

- в порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем у Ш та ІУ кварталі 2005 року завищені валові витрати на суму витрат з операцій по наданню юридичних послуг, здійснених в межах укладених договорів з ТОВ «Степ-Сім», ТОВ «Інвестоптімбуд», оскільки до перевірки позивачем не надано жодних документальних підтверджень щодо звернення замовником послуг (позивачем) до апеляційних господарських судів з метою захисту власних інтересів, а також не надані документальні підтвердження, з якими процесуальними документами та у якому судовому процесі апеляційної інстанції приймав участь замовник юридичних послуг. Надані до перевірки документи (акти прийому-передачі виконаних юридичних послуг) не встановлюють факту надання юридичних послуг ТОВ «Степ-Сім», ТОВ «Інвестоптімбуд» на адресу позивача, крім того, не надано документального підтвердження використання отриманих послуг у господарській діяльності (а.с.25-28 том 1).

Виявлені вище факти стали підставою для висновку податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(а.с.33 том 1).

15.03.2007р., податковою інспекцією на підставі вищевказаного акту перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000102601/0/5098 за яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 614074,50 грн. (з них основний платіж -409383,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 204691,50 грн.);

- № 0000092601/0/5099 за яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 848725,45 грн. (основний платіж - 574138,50 грн., штрафні (фінансові) санкції - 274586,95 грн.).

В подальшому,позивачем вищевказані рішення податкового органу було оскаржені в порядку адміністративного оскарження та за результатами розгляду скарги позивача, податковою інспекцією було прийнято рішення від 03.04.2007р. № 6383/10/23-230 за результатами якого вищенаведені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с.10-15 том 2).

03.04.2007р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення за якими позивачеві були визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а саме:

- №0000102601/1/6443 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 614074,50 грн.(а.с.35 том 1);

-№0000092601/1/6444про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 848725,45 грн.(а.с.36 том 1).

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного на момент виникнення правовідносин законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, однак до правовідносин, які виникли між сторонами в 2005-2007р.р. слід застосовувати законодавство України, яке діяло на момент виникнення правовідносин, а також з урахуванням того, що відповідачем проведено перевірку позивача за період з 01.07.2005р. по 30.09.2006р. та складено акт перевірки від 06.03.2007р., тобто норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» (чинних, в редакції на 2005-2007р.р.).

Щодо висновків податкової інспекції про заниження позивачем скоригованого валового доходу у 2 квартал 2006 року на вартість безоплатно отриманих ТМЦ від ТОВ «Верстатолив» у сумі 249645,64 грн. та завищення позивачем валових витрат у сумі 2046911 грн., то суд не погоджується з даними висновками та вважає їх безпідставними та помилковими, такими, що суперечать нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з наступних підстав.

Пунктом 1.32 ст.1 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Безоплатно надані товари у розумінні п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - це, в тому числі товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфу, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами - п.4.1 ст.4 вказаного вище Закону.

У відповідності до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг) безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Спілка-Діалог» та ТОВ «Верстатолив» був укладений договір № 310 від 01.08.2005р. за умовами якого ТОВ «Верстатолив» як продавець зобов'язувався поставити ТОВ «Спілка-Діалог» як покупцю, товарно-матеріальні цінності згідно рахунків на загальну суму 249645,64 грн., а покупець брав на себе зобов'язання оплатити товар на умовах цього договору (а.с.94 том 2).

Факт виконання умов даного договору № 310 від 01.08.2005р. підтверджується видатковими накладними від 31.08.2005р.№ 102,103, податковими накладними від 31.08.2005р. №№219-08,220-08. Вартість товару - 208038,04 віднесена позивачем до складу валових витрат у Ш кварталі 2005 року, суму податку на додану вартість - 41607,60 грн. до складу податкового кредиту.

Зазначена сума у розмірі 249645,64 грн. не було позивачем оплачена на користь ТОВ «Верстатолив, однак позивачем було отримано повідомлення про відступлення права вимоги від 03.10.2005р., в якому було зазначено, що ТОВ «Верстатолив» за договором про відступлення права вимоги № 44УПТ від 03.10.2005р. відступило підприємству - ТОВ «Інвестоптімбуд» право вимоги боргу, що виникло на підставі п.2.2 та договору № 310 від 01.08.2005р. укладеного між ТОВ «Спілка-Діалог» та первісним кредитором в сумі 249645,64 грн.(а.с.96 том 2).

01.11.2005р. ТОВ «Інвестоптімбуд» направило лист за № 83 на адресу ТОВ «Спілка-Діалог» з вимогою погасили заборгованість за договором № 310 від 01.08.2005р. у зв'язку з тим, що ТОВ «Інвестоптімбуд» є кредитором згідно договору уступки права вимоги №44УПТ від 03.10.2005р. між ним та ТОВ «Верстатолив» (а.с.97 том 2).

В подальшому, між позивачем та ТОВ «Інвестоптімбуд» було здійснено взаємозалік однорідних вимог та складено відповідний акт від 30.11.2005р. за яким заборгованість ТОВ «Спілка-Діалог» перед ТОВ «Інвестоптімбуд» згідно повідомлення про уступку права вимоги від 03.10.2005р. погашена повністю (а.с.98-99 том 2).

Згідно до вимог ст.ст.512-519 ЦК України правовим наслідком укладення угоди уступки права вимоги є зміна кредитора, при цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з викладеного, дослідження умов укладеного між сторонами вищевказаного договору № 310 від 01.08.2005р. суд приходить до висновку, що зазначений договір за своєю природою є договором поставки, умови якого містять зобов'язання щодо оплати за поставлений товар покупцем у зв'язку з чим є помилковими та такими, що суперечать п.1.23, п.1.32, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» посилання податкової інспекції у акті перевірки на те, що товар за зазначеним договором є безоплатно придбаний або набув такого статусу на момент перевірки, оскільки із досліджених вище судом документів видно, що позивачем було здійснено оплату за придбаний товар на користь нового кредитора - ТОВ «Інвестоптімбуд» за зобов'язаннями по договору № 310 від 01.08.2005р. про що свідчить наявний в матеріалах акт заліку однорідних вимог від 30.11.2005р.(а.с.99том 2).

Також, судом не можуть бути прийняті до уваги і посилання податкового органу на те, що 13.04.2006р. господарським судом Дніпропетровської області прийнята постанова у справі № Б29/153/06 про визнання ТОВ «Верстатолив» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік та станом на 13.04.2006р. договірні зобов'язання позивачем не виконані, вимоги щодо сплати позивачем боргу відсутні у зв'язку з чим такий товар отриманий позивачем безоплатно згідно ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки як вбачається з аналізу зазначеної статті, а також і статті 25 цього Закону, яка визначає повноваження ліквідатора ( в тому числі формування ліквідаційної маси, пред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту) з моменту визнання підприємства банкрутом грошові зобов'язання його боржників не припиняються, а тому переданий ТОВ «Верстатолив» товар ТОВ «Спілка-Діалог» не набуває статусу безоплатно переданого.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що податковою інспекцією не було встановлено порушень позивачем в частині несвоєчасної сплати податку на прибуток на протязі 01.07.2005р. - 30.09.2006р.(а.с.29 том 1).

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача про заниження позивачем валового доходу у ІІ квартал 2006 року на суму 249645,64 грн. є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та зроблені без повного дослідження під час перевірки умов зазначеного вище договору поставки та первинних бухгалтерських документів.

Є помилковими і висновки податкової інспекції про заниження позивачем суми валових витрат та суми податкового кредиту з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 згаданого вище Закону валові витрати виробництва та обігу (далі-валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 вказаного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата,яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно до ст.8 зазначеного Закону, можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат,які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно до Порядку, який встановлюється Міністерством фінансів України.

Слід зазначити, що п.5.10 вищезазначеного Закону, заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Тобто, норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до вкладу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7).

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то суми податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів та не спростовано відповідачем у ході судового розгляду справи, у перевіряємому періоду ТОВ «Спілка-Діалог» займалося такими видами діяльності як оптова торгівля будівельними матеріалами; оптова торгівля необробленими чорними і кольоровими металами; оптова торгівля паливом; діяльність адвокатських обєднань та індивідуальна адвокатська діяльність; загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення); консультації з питань комерційної діяльності та управління. Фактично, як зазначено в акті перевірки, підприємство займалось оптовою торгівлею товарами народного споживання (авто шини, вироби з чавуну, ізоляційні матеріали, металопрокат, вироби біжутерії, обладнання до паперової промисловості, трансформатори, будівельні матеріали та інше), а також підприємство надавало посередницькі послуги (а.с.15 том 1).

Так, у межах вищезазначеної господарської діяльності, позивачем були укладені наступні договори, а саме:

- з ТОВ «Степ-Сім» №17/01 від 17.01.2005р.;

- З ТОВ «Інвестоптімбуд» № 1210 від 12.10.2005р.

За умовами зазначених договорів ТОВ «Степ-Сім та ТОВ «Інвестоптімбуд» як

продавці зобов'язувалися здійснити поставку товару (товарно-матеріальних цінностей) позивачеві, а позивач зобов'язувався оплатити товар на умовах вказаних договорів (а.с.16-17, 47-48 том 2).

17.01.2005р. та 12.10.2005р. між тими ж сторонами були укладені додаткові угоди №1 до договору №17/01 від 17.01.2005р. та № 1210 від 12.10.2005р. згідно до умов яких визначено, що ТОВ «Степ-Сім» та ТОВ «Інвестоптімбуд» виступають в ролі «Виконавців», а ТОВ «Спілка-Діалог» виступає в ролі Замовника при виконанні ремонтно-будівельних робіт(а.с.32, 70 том 2).

В подальшому, між тими ж сторонами 19.01.2005р. та 15.10.2005р. були укладені додаткові угоди № 2 до договору № 17/01 від 17.01.2005р. та до договору № 1210 від 12.10.2005р. за умовами яких сторони, у зв'язку з втратою інтересу покупця (позивача) до зазначених в договорах товарів, прийшли до згоди про припинення зобов'язань по постачанню товару і заміни зобов'язань сторін зобов'язанням по наданню контрагентами позивача юридичних послуг позивачеві, в тому числі клієнтам позивача (третім особам), що передбачено ст.636 ЦК України.

Відповідно до умов вищезазначених додаткових угод № 2 виконавець (ТОВ «Степ-Сім» та ТОВ «Інвестоптімбуд») зобов'язувалися надавати від імені замовника (ТОВ «Спілка-Діалог»- позивача у справі) юридичні та консультаційні послуги клієнтам позивача:

- аналіз правової ситуації; підготовка рекомендацій по вирішенню правової ситуації;

складання та подача необхідних для вирішення правової ситуації документів як в орган влади,місцевого самоврядування, так і інші органи, підприємства і установи; складання позовних заяв, а також процесуальних документів, необхідних для ведення справ у судах; надання усних та письмових консультацій; представлення інтересів підприємств (клієнтів позивача) в судах загальної юрисдикції, господарських, адміністративних, третейських судах на всіх стадіях процесу, органах державної влади, організаціях установах.

Також зазначено, що юридичні послуги надаються в наступному порядку, а саме: замовник (позивач) знаходить клієнта і укладає з ним договір про надання юридичних та консультаційних послуг. Клієнт на підставі укладеного з позивачем договору і відповідної додаткової угоди № 2 до договору № 17/01 від 17.01.2005р. та до договору № 1210 від 12.10.2005р. видає представнику виконавця (ТОВ «Степ-Сім», ТОВ «Інвестоптімбуд») довіреність на представлення їх інтересів, а виконавець надає необхідні юридичні послуги в рахунок заборгованості перед Замовником (позивачем). Результати виконаних робіт разом зі звітом виконавця надаються Замовнику, а Замовник підписує не пізніше трьох днів акти приймання-передачі виконаних робіт. Виконавець надає юридичні та консультативні послуги клієнтам Замовника (позивача) на умовах зазначених у даній додатковій угоді на загальну суму не менше 100 000 грн. (а.с.33,71 том 2).

На підтвердження факту реальності вчинення господарської операції за зазначеними додатковими угодами № 2 до договорів № 17/01, № 1210, позивачем надані копії актів приймання-передачі виконаних (наданих) юридичних послуг (робіт), підписані позивачем як Замовником та Виконавцями, копії звітів виконавців, в яких містяться відомості щодо надання обсягів юридичних послуг з зазначенням номерів справ в яких надавались юридичні послуги клієнтам позивача, копії податкових накладних, а також і надані копії банківських виписок щодо оплати послуг позивачем на користь ТОВ «Степ-Сім», ТОВ «Інвестоптімбуд» за вказаними договорами, де в тому числі позивачем було сплачено і податок на додану вартість у складі придбаних робіт(послуг) (а.с.34-46, 72-93 том 2, а.с.214-250 том 3, а.с.2-10 том 4).

Зазначені документи є первинними документами, які підтверджують факт вчинення господарських операцій позивачем у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

При цьому, слід зазначити, що статтею ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Сторони мають право укладати договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору - ч.2 ст. 628 ЦК України.

Частиною 1 ст. 636 ЦК України визначено, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі.

Отже, з аналізу вищенаведених договорів, укладених позивачем та норм Цивільного кодексу України видно, що укладені позивачем договори № 1210, № 17/01 з урахуванням укладених додаткових угод до них № 1, № 2, за своєю природою є змішаними договорами, не суперечать нормам ст.ст.628,636 ЦК України, виконані сторонами та оплачені позивачем.

Також, є помилковими висновки податкової інспекції і щодо не підтвердження використання вказаних юридичних послуг позивачем у своїй господарській діяльності, оскільки зі змісту самого акту перевірки видно, що видами діяльності позивача у перевіряємий період були, зокрема, надання адвокатських послуг та індивідуальна адвокатська діяльність, а також посередницькі послуги (а.с.15 том 1).

При цьому, слід зазначити, що позивачем у зазначений період були отримані прибутки, що підтверджується деклараціями з податку на прибуток за 1 квартал 2005р., за півріччя 2005р., 3 квартали 2005р., за 2005р., 1 квартал 2006р., півріччя 2006р., 2006 рік (а.с.134-142 том 2).

Крім того, у акті перевірки від 06.03.2007р. зазначено, що податковою інспекцією не встановлено порушення позивачем в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість на протязі 01.07.2005р. - 30.09.2006р.(а.с.31 том 1).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача щодо не надання ТОВ «Спілка-Діалог» документального підтвердження використання юридичних послуг у своїй господарській діяльності є неправомірними та помилковими і спростовуються вище дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами.

Слід також зазначити, що у відповідності до п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з операцій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз вказаної норми Закону дає підстави зробити висновок про те, що наявність у платника податків виданої йому продавцем товару (послуг) податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Отже, з урахуванням того, що позивачеві продавцями робіт і послуг -ТОВ «Степ-Сім» та ТОВ «Інвестоптімбуд» були виписані податкові накладні, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі виданих контрагентами - продавцями податкових накладних.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів та не наведено жодних підстав на підтвердження, викладеної в акті правової позиції, не надано доказів яких ще документів не вистачало для підтвердження позивачем валових витрат з урахуванням поданих звітів, актів виконаних робіт, податкових накладних. Також, представник відповідача не зміг в судовому засіданні і пояснити, яких саме додаткових угод не було надано позивачем до перевірки, з урахуванням того, що ним були в акті перевірки досліджені саме умови додаткових угоди № 2 щодо надання юридичних послуг, які ні би то, як зазначено в акті, не були надані позивачем.

Також, на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного Суду України від 05.07.2012р. у зазначеній справі, судом було зобов'язано відповідача надати докази на підтвердження можливості проведення податковим органом зустрічних перевірок контрагентів позивача за спірними господарськими операціями.

Представником позивача надані копії листів щодо проведення зустрічної звірки від 16.02.2007р. ТОВ «Степ-Сім» та ТОВ «Інвестоптімбуд», які були направлені відповідачем до ДПІ у Печерському районі м. Києва (а.с.11-13 том 4).

В усних поясненнях, наданих суду, представник відповідача зазначив, що будь-яких результатів за вказаними листами до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська щодо проведення зустрічних перевірок зазначених контрагентів позивача станом на 07.12.2012р. не надходило та податковим органом будь-яких заходів щодо виконання вимог ухвали Вищого адміністративного Суду України від 15.07.2012р. у цій справі, не вживалося.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами правомірність та законність прийнятих ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги позивача щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача від 03.04.2007р. №0000092601/1/6444, від 03.04.2007р. № 0000102601/1/6443 підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Крім того, статтями 61,67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальністю особи має індивідуальний характер.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09 та постанові від 10.01.2012р. № К/9991/81953/11.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ»стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004р. у справі № 1-33/2004 роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Реалізація господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти у розріз із зазначеним принципом.

У відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе захистити право позивача у спосіб, визначений самим позивачем у позові, а саме: шляхом визнання оспорюваних податкових повідомлення-рішення недійсними.

При цьому, судом враховується також і те, що вимога про визнання акту владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме: визнання акта протиправним.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України в інформаційному листі від 27.07.2010р. № 1145/11/13-10.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 2762 від 10.04.2007р. у розмірі 3 грн. 40 коп. (а.с.37 том 1).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 94,122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська ливарно-металургійна компанія «Верстатолив» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03.04.2007р. - задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 03.04.2007р. № 0000092601/1/6444, від 03.04.2007р. №0000102601/1/6443 про донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська ливарно-металургійна компанія «Верстатолив» (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Кранозаводська, 14) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 12.12.2012р.

Суддя С.О. Конєва