Ухвала суду № 28532023, 03.01.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/88/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 Ротаєнко Д.С. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоДмитренка М.І. суддівХрапка В.Д., Новікова О.М. , при секретаріБурдуковій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2012 року у справі за позовом ПАТ «АІСЕ Україна» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за угодою та договором поруки та за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа на стороні позивачів - ОСОБА_6 до ПАТ «АІСЕ Україна» про визнання поруки припиненою ,-

в с т а н о в и л а :

20 квітня 2012 року представник ПАТ «АІСЕ Україна» - Онищенко О.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за угодою та договором поруки посилаючись на те, що 13 січня 2006 року між ЗАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_6 було укладено угоду № 118994 та підписано додатки № 1 та 2, які є її невід'ємними частинами. Дана угода укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів «Автоплан». При виконанні умов угод, укладених з учасниками в рамках системи «Автоплан», позивач надає учасникам послуги, спрямовані на придбання ними автомобіля на основі системи «Автоплан». Дані послуги полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах жеребкувань і аукціонів, а також інших послуг, передбачених угодою, які забезпечують придбання автомобіля кожним учасником системи «Автоплан».

Позивач належним чином виконував умови угоди, і у січні 2007 року ОСОБА_6 отримав автомобіль ЗA3 110307-42, кузов № НОМЕР_1, 2006 року випуску і зареєстрував його на своє ім'я у Монастирищенському РП ДАІ ГУ УМВС України (реєстраційний номер НОМЕР_2), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_6 в свою чергу, зобов'язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84 щомісячних повних внесків (стаття 4 угоди). ОСОБА_6 протягом лютого 2006 - листопада 2008 року сплачував щомісячні внески. Починаючи з грудня 2008 року відповідач порушив умови угоди щодо повноти сплати щомісячних внесків, а з липня 2011 року взагалі перестав сплачувати внески. Неодноразові листи та телефонні звернення до ОСОБА_6 результату не дали. 06 вересня 2011 року в порядку п. 15.3. ст. 15 додатку № 2 до угоди на адресу відповідача ОСОБА_6 було направлено вимогу одноразової сплати всієї суми заборгованості не пізніше 16 вересня 2011 року. Станом на жовтень 2011 року вимога не виконана, борг не погашено.

Позивач одночасно зазначає, що на виконання умов угоди ОСОБА_6 було сплачено 82,0884 % зі 100 % в оплату чистих внесків та 64 внески із 84-х внесків в оплату адміністративних витрат. Розмір боргу ОСОБА_6 складає 20 внесків в оплату адміністративних витрат та 17,9116 % від актуальної ціни автомобіля, встановленої виробником у вересні 2011 року.

23.07.2008 року дистриб'ютор вказаного автомобіля AT «Укравто» повідомив ПАТ «АІСЕ Україна» про те, що з липня 2008 року припиняється виробництво автомобілів Славута. У відповідності до п. 10.1 ст. 10 додатку № 2 до угоди «Якщо протягом терміну дії угоди виробник та/або імпортер здійснить заміну або припинить імпортувати або виробляти модель автомобіля, зазначену у додатку №1, Фірма зобов'язується замінити її новою моделлю або іншим автомобілем». Керуючись цим положенням, у серпні 2008 року позивач здійснив процедуру заміни автомобіля Славута на автомобіль ВАЗ 2107. Згідно п.10.2 ст. 10. додатку № 2 до угоди «Якщо різниця між ціною нової моделі та ціною автомобіля, зазначеного у додатку № 1, перевищує 10 %, то в цьому разі розмір несплачених повних внесків учасників системи, які вже отримали попередню модель, сплачуватимуть щомісячні внески, розраховані згідно з ціною автомобіля, яка діяла на останньому асигнаційному акті, коли така попередня модель присуджувалася, та буде відповідно змінюватися в процентному відношенні відповідно до ціни нової моделі». Відповідно: ціна автомобіля Славута у липні 2008 року становила 30050 грн., а автомобіля ВАЗ-2107 - 34350 грн. Тому процентне співвідношення між цінами автомобілів, станом на липень 2008 року, складало 87,4818 % (30 050 грн./34 350 грн. х 100%). Таким чином, після здійснення процедури заміни моделі авто, для вирахування щомісячного внеску використовувалася ціна автомобіля Славута, яка відповідно змінювалася у разі зміни ціни автомобіля ВАЗ-2107, у процентному співвідношенні. З 01 серпня 2008 року була здійснена процедура заміни авто, а ціна автомобіля Славута (30050 грн.) не змінювалася аж до грудня 2008 року, оскільки, залишалася незмінною ціна автомобіля ВАЗ-2107.

Після отримання автомобіля, ОСОБА_6 скористався наданим йому п.4.13 ст. 4 додатку № 2 правом і звернувся до позивача з заявою про повернення його оригінального графіку внесків шляхом розподілення сплачених авансових внесків на усі наступні повні внески з метою пропорційного зменшення їх розміру. Станом на січень 2007 року, до закінчення графіка внесків, залишалося 72 повних внесків та було сплачено 36 авансових внесків. Внаслідок розподілення 36 авансових внесків на 72 повних внески, що залишалися згідно графіка внесків, всі наступні повні внески були зменшені на 50 % і відповідно, склали 50 % від повного внеску, розмір якого визначено відповідно до умов угоди.

Станом на січень 2007 року ОСОБА_6 було сплачено 56,5198 % чистих внесків. Залишок по сплаті чистих внесків за угодою становив 43,4802 %. До кінця графіка внесків залишалося 72 внески. Для розрахунку відсотку чистого внеску, який мав оплачувати ОСОБА_6 після отримання автомобіля та розподілення сплачених 36-ти авансових внески, необхідно поділити 43,4802 % на внески, які залишилися до сплати відповідно до графіка внесків. Отримуємо розмір чистого внеску ОСОБА_6 після отримання автомобіля та здійснення процедури розподілення авансових внесків складає: 43,4802 % / 72 внески = 0,6039 % від ціни автомобіля у поточному місяці. Відповідно до п. 4.5 додатку № 2 до угоди «У разі порушення терміну сплати, зазначеного у статті 4 п.4.3., учасник сплачує прострочений повний внесок у розмірі повного внеску, що діє на момент сплати». Для вирахування ціни автомобіля Славута, станом на вересень 2011 року, у відповідності до положень п. 10.2 ст. 10 додатку № 2 до угоди необхідно помножити ціну автомобіля ВАЗ-2107 (54888,00 грн.), дійсну станом на вересень 2011 року, на вирахуваний коефіцієнт процентного співвідношення (87,4818%), що дорівнює 48017,02 грн. (Ціна автомобіля Славута, відповідно до якої має розраховуватися щомісячний внесок за угодою), відповідно, загальний розмір заборгованості складає 10617,42 грн. з яких: чисті внески - 8600,62 грн., що складає 17,9116 % від ціни автомобіля; адміністративні витрати - 2016,80 грн.

Крім того позивач зазначає, що 12 грудня 2006 року між ПАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір поруки, за яким співпоручителі, зобов'язувалися солідарно відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_6 в повному обсязі зобов'язань, які виникають з угоди, а в разі їх невиконання відповідати перед позивачем як солідарні боржники. 06 вересня 2011 року ПАТ «АІСЕ Україна» на адресу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було направлено вимогу одноразової сплати всієї суми заборгованості ОСОБА_6 за угодою, не пізніше 16 вересня 2011 року. Станом на жовтень 2011 року вимога не виконана, борг в повному обсязі не погашено. В зв'язку з даними обставинами ПАТ «АІСЕ Україна» просив стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на їх користь суму боргу за угодою №118994 у розмірі 10617,42 грн. та судовий збір в сумі 214,60 грн.

08 серпня 2012 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «АІСЕ Україна» про визнання поруки припиненою посилаючись на те, що 13 січня 2006 року в м. Умань Черкаської області їх знайомий ОСОБА_6 уклав угоду № 118994 із ЗАТ «АІСЕ Україна», предметом якої було нібито надання ОСОБА_6. системи послуг, спрямованих на придбання ним автомобіля марки ЗАЗ 11030742 «Славута». В грудні 2006 року ОСОБА_6 повідомив, що 30 листопада 2006 року, фірмою «АІСЕ Україна» надіслано лист, згідно якого йому надано право на отримання автомобіля, за який він вже сплатив майже повну його вартість та попросив їх виступити поручителями, оскільки, це вимагається фірмою «АІСЕ Україна» і без цього він не зможе отримати автомобіль.

12 грудня 2006 року вони підписали договір поруки, зі змістом якого їм не дали можливості ознайомитись та не видали його копію.

Позивачі зазначають, що вони також не були ознайомлені із змістом угоди № 118994 від 13 січня 2006 року та додатків до неї. Погодилися піти поручителями, оскільки згідно пояснень ОСОБА_6 вони розуміли, що він хоче придбати автомобіль, за який він вже виплатив фірмі «АІСЕ Україна» більше 20000 грн., а загальна вартість автомобіля становила 21470,82 грн. Про збільшення ціни автомобіля, з 21470,82 грн. до 26051 грн., на момент підписання договору поруки вони не знали. Вони також не були ознайомлені із змістом п. 2.4. ст. 2 договору поруки, де зазначено, що на момент підписання цього договору розмір забезпечених порукою вимог складає 36664,40 грн. Згоди на зміну (збільшення) зобов'язання ОСОБА_6 перед фірмою «АІСЕ Україна» не давали, а тому їх порука повинна бути припинена. В зв'язку з цим просили визнати припиненою їх поруку, за виконання зобов'язання ОСОБА_6, відповідно до договору поруки від 12 грудня 2006 року, укладеної в м. Біла Церква Київської області між ними та ЗаАТ «АІСЕ Україна», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21691356, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області, зареєстрованого в реєстрі за № 6664 та стягнути на їх користь судові витрати по сплаті судового збору в сумі 107,30грн. кожному.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2012 року позов ПАТ «АІСЕ Україна» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «АІСЕ Україна» суму боргу у розмірі 10617,42 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «АІСЕ Україна» суму боргу у розмірі 10617,42 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «АІСЕ Україна» судові витрати в сумі 214,60 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали на нього апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що вказане рішення суду першої інстанції незаконне і необґрунтоване, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2012 року і ухвалити нове рішення, у задоволенні позову ПАТ «АІСЕ Україна» відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку задовольнивши позов ПАТ «АІСЕ Україна» та відмовивши у задоволенні зустрічного позову, розглядаючи спір, районний суд повно та всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані позивачем докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті і справедливе рішення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «АІСЕ Україна», суд першої інстанції виходив з того, що 12 грудня 2006 року між позивачем та відповідачами було укладено договір поруки, за яким співпоручителі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, зобов'язуються солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_6 в повному обсязі зобов'язань, що виникають з угоди, а в разі їх невиконання, відповідати перед позивачем як солідарні боржники. Вказаний договір поруки був посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_10, реєстраційний номер 6664. Позивачем на адресу відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було направлено вимогу одноразової сплати всієї суми заборгованості ОСОБА_6 за угодою, не пізніше 16.09.2011 року, однак дана вимога ними не виконана.

Відмовляючи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у задоволенні зустрічного позову повністю, суд першої інстанції виходив з того, що ними доказів недійсності договору поруки суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які є обґрунтованими і відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено в судовому засіданні, що 13 січня 2006 року між ЗАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_6 укладено угоду № 118994 та підписано до неї додатки № 1 та 2. При виконанні умов угод, укладених з учасниками в рамках системи «Автоплан», позивач надає учасникам послуги, спрямовані на придбання ними автомобіля на основі системи «Автоплан». Дані послуги полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах жеребкувань і аукціонів, а також інших послуг, передбачених угодою, які забезпечують придбання автомобіля кожним учасником системи «Автоплан».

Крім того, 12 грудня 2006 року між ЗАТ «АІСЕ Україна», ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладеного договір поруки. Згідно якого, співпоручителі зобов'язувалися відповідати перед ЗАТ «АІСЕ Україна» в повному обсязі за виконання ОСОБА_6 зобов'язань, що виникають з вищевказаної угоди та в разі невиконання боржником зобов'язань, відповідати перед кредитором як солідарні боржники.

У січні 2007 року ОСОБА_6 отримав автомобіль ЗA3 110307-42, кузов № НОМЕР_1, 2006 року випуску і зареєстрував його на своє ім'я у Монастирищенському РП ДАІ ГУ УМВС України та зобов'язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84 щомісячних повних внесків, які сплачував протягом лютого 2006 - листопада 2008 року. З грудня 2008 року відповідач порушив умови угоди щодо повноти сплати щомісячних внесків, а з липня 2011 року взагалі перестав їх сплачувати.

06 вересня 2011 року ПАТ «АІСЕ Україна» на адресу ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 направило вимоги щодо одноразової сплати всієї суми заборгованості, яка складає 10617,42 грн., не пізніше 16 вересня 2011 року, про те, дані вимоги відповідачами не виконані.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановленого договором поруки.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання апелянтів, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2012 року - відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2012 року у справі за позовом ПАТ «АІСЕ Україна» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за угодою та договором поруки та за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа на стороні позивачів - ОСОБА_6 до ПАТ «АІСЕ Україна» про визнання поруки припиненою - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :