Рішення № 28529506, 10.01.2013, Центральний районний суд м. Сімферополя

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/10200/2012

10.01.2013 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Іщенка І.В., при секретарі Катаровій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі Банк) та ОСОБА_1 (далі Відповідач) було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 11 липня 2007 року (далі Договір), за умовами якого надано кредитну картку в сумі ліміта кредитування 5467 гривень, з оплатою відсотків за користування кредитними коштами. Пояснює, що загальна сума позичкової заборгованості склала 9603,34 гривень. Додає, що на цей час заборгованість Відповідача перед позивачем не погашена, чим обґрунтовує вимоги про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, а також судові витрати.

Представник позивача вимоги позову підтримав, надав листа про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 22-23).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 31).

Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статі 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)

позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 1050 Цивільного кодексу України у разі не своєчасного повернення суми позики, позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України «боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором».

Судом встановлено, що між сторонами укладено Договір, за яким Відповідач отримав кредитну картку в сумі ліміта кредитування 5467 гривень, з оплатою відсотків за користування кредитними коштами (а.с. 6-9,11).

Згідно пунктів 5 Договору позичальник зобов'язаний погашати кредит рівними частинами, та проценти за його використання.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання Відповідачем грошових зобов'язань за Договором щодо погашення заборгованості за кредитом в розмірі 4963,51 гривень, відсотками у розмірі 3630,24 гривень станом на 29 грудня 2011 року (а.с. 10).

Всупереч вимогам статті 60 Цивільного процесуального кодексу України доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з Відповідача штраф в розмірі 1009,59 гривень за несвоєчасне виконання зобов'язань по Договору.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до умов Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного повернення кредиту та процентів Позичальник сплачує штраф (пункт 11.10 Договору).

Заявлена позивачем сума штрафу у розмірі 1009,59 гривень станом на 29 грудня 2011 року підлягає стягненню з Відповідача, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою (а.с. 10).

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення штрафу за порушення зобов'язання також підлягають задоволенню.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У відповідності до статті 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі статей 524, 526, 533, 546, 554, 611, 612, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 58-60, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 Цивільно-процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (ЄРДПОУ 20025456, м. Київ, вул. Артема, 15), заборгованість за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 11 липня 2007 року у розмірі 9603 (дев'ять тисяч шістсот три) гривень 34 копійки, яка складається з заборгованості за кредитом, процентів, штрафу, а також судові витрати в розмірі 214,60 гривень.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: І. В. Іщенко