Рішення № 28529287, 08.01.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 січня 2013 р. Справа 13/31/2012/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (код ЄДРПОУ 34047146, 01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2А)

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1; пошт. адреса : 21050, м. Вінниця, а/с 8044)

про визнання договору поставки № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року недійсним.

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явився

від відповідача : ОСОБА_2 - за договором від 20.11.2012 року

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" 11.12.2012 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання договору поставки № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року недійсним.

Ухвалою суду від 12.12.2012 року порушено провадження у справі № 13/31/2012/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 25.12.2012 року.

Однак, в зв'язку з неявкою представника позивача, неподання сторонами усіх витребуваних доказів та враховуючи телеграму позивача (вх. № 08-36/132/12 від 25.12.2012 року) з проханням щодо відкладення слухання, ухвалою суду від 25.12.2012 року відкладено розгляд справи на 08.01.2012 року.

При цьому ухвалою суду від 28.12.2012 року виправлено описку в ухвалі суду від 25.12.2012 року по справі № 13/31/2012/5003 про відкладення слухання, а саме : пункт 1 резолютивної частини вказаної ухвали викладено в наступній редакції: "Розгляд справи відкласти. Призначити справу до судового розгляду на 08 січня 2013 р. о 10:00 год., в приміщенні господарського суду, кімн. № 1101".

21.12.2012 року від відповідача до суду супровідним листом надійшов відзив на позовну заяву, копії видаткових та податкових накладних за період з лютого 2011 року по лютий 2012 роки та копія виписки з ЄДРПОУ.

У наданому відзиві на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Згідно позовної заяви, між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року.

На підставі даного договору позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав, а саме йому була поставлена продукція, що підтверджується видатковими накладними за період з лютого 2011 року по березень 2012 року.

Крім того, позивач виписав на суму поставки товару податкові накладні, у яких йдеться посилання на договір поставки № 0000220211 від 22.02.2012 рік.

Загальна сума поставок по договорам складає 2 785 835 грн. 20 коп..

На виконання вказаних договорів позивач надав відповідачу рахунки-фактури та видаткові накладні, однак відповідачем було не у повному обсязі проведено оплату за надані позивачем поставки.

Проведені відповідачем розрахунки за договором підтверджуються банківськими виписками, згідно яких, відповідачем за поставлений товар, були здійснені розрахунки з позивачем за продукцію на суму 2 399 795 грн. 20 коп..

В зв'язку з цим, твердження про порушення вимог щодо істотних умов договору є надуманим та безпідставним, оскільки у вказаному договорі сторони погодили всі істотні умови договору і виконали їх.

Також у відзиві, відповідач зазначає, що позивач не вказує якої норми закону, що є підставою для визнання його недійним, сторони не дотримались та якщо ж мова йде про те, щоб визнати недійсним договір тільки на тій підставі, що сторонами не дотримано істотних умов договору при його укладенні, то такий договір визнаватись судом не може, оскільки тоді мова буде йти про не укладення договору взагалі.

За викладених обставин, відповідач вказує, що підстав для задоволення позову немає.

На визначену дату 08.01.2013 року з'явився представник відповідача.

Представник позивача правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався та письмових пояснень з приводу неявки в засідання позивачем не надано, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх. 08-65/139/2013 від 04.01.2013 року.

Відсутність представника позивача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене суд, вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та надав суду копії банківських виписок і письмові пояснення, які містять обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Зокрема, відповідач у даних поясненнях, посилаючись на ч. 2, ч. 3 ст. 180 ГК України вказує, що сторонами було дотримано та виконано всі передбачені законодавством істотні умови договору поставки ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року.

Укладаючи договір, сторони узгодили вид товару (продукцію), що підлягав поставці - сировину для харчової промисловості (сухе молоко), а також умови поставки та умови розрахунків, тоді як загальна кількість, асортимент кожної партії продукції визначається, згідно заявок покупця, який той може передавати по факсу та специфікацій, в межах терміну чинності цього договору. Ціну визначили за домовленістю сторін, з погодженням на певний період чи на окрему партію. Орієнтовно загальну суму договору сторони обумовили на рівні 1000 000 грн..

Сторонами було узгоджено предмет договору, а саме, визначено найменування, асортимент, кількість, ціну та якість товару.

Таким чином, наявність вказаних відомостей у оспорюваному договорі та встановлення умов і строків поставки за договором № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року спростовує твердження позивача щодо неузгодженості сторонами істотних умов договору.

Тому, відповідач вважає, що укладений договір відповідає умовам ст. 180 ГК України, містить всі істотні умови та не суперечить умовам чинного законодавства. Позивач підписав договір поставки, який він просить визнати недійсним без будь-яких застережень, розбіжностей, в зв'язку з чим волевиявлення обох сторін за вказаним договором було вільним.

Крім того, у письмових поясненнях, відповідач звертає увагу, що товар за оспорюваним договором був прийнятий позивачем без зауважень в повному обсязі, видаткові накладні на отримання товару були підписані представниками відповідача без будь-яких розбіжностей.

Вказані обставини свідчать про зловживання позивачем своїми процесуальними правами та уникнення виконання свого обов'язку по договору.

В силу приписів ст. 16 ЦК України, позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав внаслідок укладання спірного договору та із позовної заяви і доданих до неї доказів не вбачається, що укладений договір поставки № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року суперечить чинному законодавству.

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.

22.02.2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (покупець) укладено договір поставки № ДГ 0000220211, яким визначено слідуюче.

На умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1); поставка продукції за цим договором може здійснюватись партіями (п. 1.4).

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються сторонами згідно до видаткових накладних в межах строку дії даного договору (п. 2.1).

Кількість та асортимент кожної конкретної партії продукції визначається згідно складених в письмовій формі заявок покупця, які покупець передає постачальнику за допомогою факсу, телетайпу, мережі Інтернет тощо (п. 2.2); загальна кількість продукції, що поставляється за цим договором, визначається, як підсумок всіх фактично переданих постачальником покупцеві партій продукції (п. 2.3).

Строк поставки, умови поставки та місце поставки погоджуються сторонами під час передачі заявок покупцем (п. 3.1).

Продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичної передачі йому разом з необхідними супровідними документами та підписання покупцем відповідного документу про прийняття цієї продукції. З цього моменту покупець набуває право власності на продукцію. Ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з моменту набування ним права власності (п. 3.2).

Загальна вартість продукції за цим договором складається із вартості всіх партій продукції поставлених за цим договором (п. 4.1); ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін, погоджується сторонами на певний період чи на окрему партію та відображається у рахунках - фактурах і вказується з ПДВ (п. 4.2); розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 30-ти календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію (п. 3.2 договір). Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця (п. 4.3).

Орієнтовна сума цього договору становить - 1000 000,00 грн.. Сторони по результатам календарного року складають додаткову угоду, в якій буде встановлено вартість продукції поставленої протягом відповідного року, в межах строку дії цього договору (п. 4.5).

Продукція повинна поставлятись в тарі (упаковці), яка забезпечує її збереження під час транспортування і зберігання згідно з вимогами держаних стандартів, технічних умов (або згідно з домовленістю сторін) (п. 6.1).

Продукцію постачальник зобов'язаний передати покупцю у строки вказані в заявках покупця. За домовленістю сторін обсяги та строки поставки можуть бути змінені (п. 7.1).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 10.1).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2011 року. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір не подовжувати його, то строк дії цього договору буде автоматично подовжено на 1 календарний рік. Кількість подовжень строку дії договору не обмежена (п. 10.2)

На виконання вказаного договору поставки відповідач поставив позивачу продукцію на суму 2 582 437,60 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, а саме :

- № РН-00000000015 від 28 лютого 2011 р. на суму 24 000 грн.,

- № РН-0000007 від 09 березня 2011 р. на суму 74 397,60 грн.,

- № РН-00003 від 23 березня 2011 р. на суму 129 000 грн.,

- № РН-0003 від 03 травня 2011 р. на суму 125 000 грн.,

- № РН-4 від 03 червня 2011 р. на суму 125 000 грн.,

- № РН-000005 від 27 серпня 2011 р. на суму 140 000 грн.,

- № 4 від 07 вересня 2011 р. на суму 140 000 грн.,

- № 6 від 16 вересня 2011 р. на суму 140 000 грн.,

- № РН-8 від 26 вересня 2011 р. на суму 140 000 грн.,

- № Р3 від 05 жовтня 2011 р. на суму 140 000 грн.,

- РН-о5 від 17 жовтня 2011 р. на суму 140 000 грн.,

- № РН-о3 від 03 листопада 2011 р. на суму 140 000 грн.,

- № РН-оо6 від 21 листопада 2011 р. на суму 140 000 грн.,

- № РН-оо7 від 28 листопада 2011 р. на суму 140 000 грн.,

- № РН-3 від 10 грудня 2011 р. на суму 142 500 грн.,

- № РН-оо05 від 14 грудня 2011 р. на суму 142 500 грн.,

- № РН- 0000003 від 10 січня 2012 р. на суму 142 500 грн.,

- № РН-000005 від 25 січня 2012 р. на суму 142 500 грн.,

- № РН-00006 від 29 лютого 2012 р. на суму 137 520 грн.,

- № РН-00008 від 16 березня 2012 р. на суму 137 520 грн..

Вказані вище видаткові накладні підписані та скріплені печатками позивача та відповідача та містять наступні реквізити : постачальник - ФОП ОСОБА_1; одержувач - ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест"; платник - той самий; замовлення - без замовлення/рахунок-фактура/договір № ДГ-0000220211 від 22.02.2011 року; умова продажу - попередня оплата та безготівковий розрахунок; товар - молоко сухе 1,5 %.

Також поставка продукції відображається в наступних податкових накладних : № 5 від 28.02.2011 року на суму 24000 грн., № 7 від 09.03.2011 року на суму 74397,60 грн., № 3 від 23.03.2011 року на суму 129000 грн., № 3 від 03.05.2011 року на суму 125000 грн., № 4 від 03.06.2011 року на суму 125000 грн., № 5 від 27.08.2011 року на суму 140000 грн., № 4 від 07.09.2011 року на суму 140000 грн., № 6 від 16.09.2011 року на суму 140000 грн., № 8 від 26.09.2011 року на суму 140000 грн., № 3 від 05.10.2011 року на суму 140000 грн., № 5 від 17.10.2011 року на суму 140000 грн., № 9 від 03.11.2011 року на суму 140000 грн., № 6 від 21.11.2011 року на суму 140000 грн., № 7 від 28.11.2011 року на суму 140000 грн., № 3 від 10.12.2011 року на суму 142500 грн., № 5 від 14.12.2011 року на суму 142500 грн., № 3 від 10.01.2012 року на суму 142500 грн., № 5 від 25.01.2012 року на суму 142500 грн., № 6 від 29.02.2012 року на суму 137520 грн., № 4 від 16.03.2012 року на суму 137520 грн..

В даних податкових накладних зазначається : продавець - ФОП ОСОБА_1; покупець - ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест"; договір від 09.03.2011 року/договір поставки № ДГ-0000220211 від 22.02.2011 року; номенклатура товарів/послуг продавця - молоко сухе 1,5 %; загальна сума коштів, що підлягає сплаті.

В свою чергу, згідно банківських виписок по рахунку НОМЕР_2 "ОСОБА_4, ПП", позивач оплатив продукцію, а саме за сухе знежирене молоко у період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року, 01.07.2011 року по 30.08.2011 року, з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 року по 29.02.2012 року, з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року, з 01.06.2012 року по 16.07.2012 року, з 01.10.2012 року по 17.10.2012 року на загальну суму 1 994 000 грн..

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

В силу п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару та його оплати.

В силу ч.1, ч.2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Приписами ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як вбачається із позовної заяви, позивач свої вимоги у ній обґрунтовує тим, що під час укладення договору поставки № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року, позивачем та відповідачем не були визначені істотні умови.

Зокрема, сторонами не було визначено предмет договору, кількість товару, якісних показників товару, ціни товару за одиницю, загальної вартості товару, строк дії договору.

Таким чином, враховуючи недотримання вказаних істотних умов договору поставки № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року при його укладенні сторонами, позивач вважає даний договір недійсним.

За змістом ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пункт 7 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, визначає, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Згідно п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 року, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Матеріалами справи встановлено, що 22.02.2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (покупець) укладено договір поставки № ДГ 0000220211.

Предмет даного договору сторони визначили у п. 1.1, а саме поставка та оплата сировини для харчової промисловості.

Кількість та асортимент продукції сторони погодили у п.п. 2.1, 2.2 та 2.3.

Зокрема позивач та відповідач домовились, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, визначаються сторонами згідно до видаткових накладних в межах строку дії даного договору.

Згідно п. 4.1 оспорюваного договору, загальна вартість продукції за цим договором складається із вартості всіх партій продукції поставлених за цим договором. Ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін, погоджується сторонами на певний період чи на окрему партію та відображається у рахунках - фактурах і вказується з ПДВ (п. 4.2); розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 30-ти календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію (п. 3.2 договір). Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця (п. 4.3). Орієнтовна сума цього договору становить - 1000 000,00 грн.. Сторони по результатам календарного року складають додаткову угоду, в якій буде встановлено вартість продукції поставленої протягом відповідного року, в межах строку дії цього договору (п. 4.5).

Також у п. 10.1 та 10.2 позивачем та відповідачем обумовлено термін дії договору, де визначено, що строк дії даного договору починає свій перебіг з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та закінчується 31 грудня 2011 року. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір не подовжувати його, то строк дії цього договору буде автоматично подовжено на 1 календарний рік. Кількість подовжень строку дії договору не обмежена.

Таким чином, аналізуючи наведені умови договору поставки № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року, сторонами було дотримано та досягнуто домовленості з усіх істотних умов даного договору.

Крім того, судом встановлено, що на виконання оспорюваного договору відповідачем була поставлена продукція позивачу, що підтверджується вказаними вище видатковими та податковими накладними за період з лютого 2011 року по березень 2012 року.

При цьому, позивачем було перераховано відповідачу кошти за поставлену продукцію, що підтверджується банківськими виписками у період з 01.03.2011 року по 17.10.2012 року.

Отже, виконання умов договору щодо поставки продукції та її оплати є наслідком схвалення сторонами договору № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року.

Частина 1 ст. 1 ГПК України, визначає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Водночас, позивачем не вказано у позовній заяві, в чому полягає порушення його прав і охоронюваних законом інтересів внаслідок укладення договору поставки від 22.02.2011 року та не надано доказів в підтвердження таких обставин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога з підстав наведених позивачем у позовній заяві задоволенню не підлягає, в зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання договору поставки № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року недійсним.

Повне рішення складено 10 січня 2013 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2А)