Рішення № 28526906, 27.11.2012, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/7032/12

Провадження №2/2604/2939/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Корнієнко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі органів: Броварський МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, Броварська міжрайонна прокуратура Київської області, Броварський міськрайонний суд Київської області, Апеляційний суд Київської області, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі органів: Броварський МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, Броварська міжрайонна прокуратура Київської області, Броварський міськрайонний суд Київської області, Апеляційний суд Київської області, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якому просить суд стягнути з Держави Україна на його користь 21222 гривні 97 копійок, що складається з матеріальної шкоди в сумі 1222 гривні 97 копійок та 20000 гривень моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в державі Україна, не дивлячись на існування де-юре багаточленних інститутів та інституцій із захисту прав громадян де-факто було неможливим для позивача вчасно поновити порушене право.

Держава Україна в особі її органів так і не спромоглася, протягом тривалого часу, однозначно та остаточно визначитися з питання чи мають право фахівці права, які не є адвокатами бути захисниками у кримінальному процесі. Вказана невизначеність існує в супереч неодноразовому зверненню уваги на цю обставину Європейським судом із захисту прав людини.

Позов подається до держави Україна в особі її органів, що зазначені вище, а шкода має бути відшкодована з вказаних осіб, солідарно на підставі ст. 1190 ЦК України, оскільки деліктне зобов'язання є результатом їх неподільних діянь від імені держави.

Відповідно до п.п. 5 п. 3 положення «Про Державну казначейську службу України»списання коштів з державного бюджету за рішенням суду покладається на Державну казначейську службу України, а тому остання має бути залучена до участі у справі в якості третьої особи.

24 січня 2011 року Апеляційним судом Київської області ухвалено рішення у справі № 22ц-9592/2010 року, яким визнано недостовірною інформацію, поширену слідчим Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області 28 жовтня 2009 року щодо неможливості ОСОБА_1 бути допущеним до участі у кримінальній справі в якості захисника прав і законних інтересів ОСОБА_2, без свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також зобов'язано відповідача спростувати вказану недостовірну інформацію.

Протиправність діянь Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області полягають у завданні позивачу матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з протиправним поширенням недостовірних відомостей та невчасним поновленням порушеного права.

Шкода полягає у тому, що позивач, намагаючись якнайшвидше, відновити порушене право та спростувати недостовірну інформацію змушений був звертатися до прокурора Броварської міжрайонної прокуратури з інформаційним запитом від 28.10.2009 року щодо правомірності дій слідчого, внаслідок чого зазнав втрати коштів на канцелярські витрати, послуги Інтернету. Також позивачу довелося звертатися до відповідача - Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області -повторно з клопотанням про допуск захисника від 30.11.2009 року. Проте слідча відмовила у допуску юриста ОСОБА_1. як захисника ОСОБА_2, пославшись на те, що для цього позивачу потрібно мати свідоцтво адвоката. Такі вислови та дії слідчої були неодноразово висловлювались в присутності співробітників Броварського районного відділу внутрішніх справ ГУ МВС України в Київській області та громадян ОСОБА_2, що поставило під сумнів компетенцію ОСОБА_1 як юриста, у зв`язку з чим останній почувався ніяково, принизливо. Також інформація, щодо неможливості ОСОБА_1, бути захисником у кримінальній справі як юристу без свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю швидко поширилася від людини до людини в с. Семиполки де працює позивач.

Будучи юристом за покликанням позивач закінчив навчання на відмінно та постійно приймає участь в наданні громадянам, людям безоплатної правової допомоги, а тому для позивача надзвичайно важливим є усвідомлювати факт того, що він здатний реально допомагати людям, і що в нашій державі є реальна змога відстояти власні права кожному громадянину, не вдаючись до протиправних засобів (хабарі тощо).

Протиправність діянь Броварської міжрайонної прокуратури Київської області полягають у тривалому неналежному реагуванні на звернення позивача з проханням втрутитися у ситуацію та невідновлення порушенего права позивача. В разі належного реагування прокуратурою на звернення позивача вдалось би уникнути завданої шкоди та своєчасно поновити порушене право. Власні функції прокуратурою не лише не виконані, остання взагалі самоусунулася від вирішення правового конфлікту. Так, позивач звертався до прокурора Броварської міжрайонної прокуратури з інформаційним запитом від 28.10.2009 року (тобто, безпосередньо в день порушення своїх прав) щодо правомірності дій слідчого та просив не лише роз'яснити правомірність дій слідчого міліції, але й в разі такої вжити заходів прокурорського реагування. Натомість жодного належного вчасного реагування зі сторони Броварської міжрайонної прокуратури не було, навіть не зважаючи на те, що після численних оскаржень бездіяльності ними було отримано листа-зауваження від прокуратури Київської області. Матеріальна шкода завдана протиправністю діянь Броварської міжрайонної прокуратури полягає у тому, що позивачу знадобився не лише тривалий час, але й кошти на організацію та проведення переписки та оскаржень неправомірних діянь.

Протиправність діянь Броварського міськрайонного суду Київської області полягає у: 1) порушенні прав позивача під час розгляду позову про захист честі та гідності; 2) порушенні прав позивача у не допуску юриста, магістра права ОСОБА_1, в якості захисника ОСОБА_2, у кримінальному процесі.

1) так, при розгляді справи судом першої інстанції, а саме головуючим по справі суддею чинився психологічний тиск на позивача у формі образ його честі, гідності та ділової репутації, іронічного ставлення до справи та особи позивача. Суддя під час розгляду справи дозволяла собі вживання нетактовних, принизливих висловів на адресу позивача, грубо переривала позивача, збивала з думки не даючи навіть обґрунтувати свою позицію, неодноразово перекручувала прізвище з тією метою щоби воно звучало найбільш грубо та іронічно.

Через недбалість працівників апарату Броварського міськрайонного суду Київської області та через легковажність судді Міхієнкової Т.Л., було втрачено документи з матеріалів апеляційної справи на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 2-641/10 (заяву про апеляційне оскарження), внаслідок чого суд апеляційної інстанції відмовив позивачеві (апелянту по справі ОСОБА_1) у відкритті апеляційного провадження.

Через протиправні дії Броварського міськрайонного суду Київської області позивач змушений був двічі подавати одну й ту ж саму апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції (12.07.2010 року та 11.11.10) з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку внаслідок протиправних дій суду першої інстанції, що змусило витратити додатково час та кошти задля оформлення, виготовлення апеляційної скарги та транспортні витрати з м. Києва до м. Бровари.

2) 03 лютого 2010 року Броварський міськрайонний суд Київської області під головуванням судді Лопатинської С.П., відмовив ОСОБА_2, в задоволенні клопотання про допуск до участі у справі захисником -магістра права ОСОБА_1 Вказана обставина свідчить про те, що право позивача як фахівця права бути захисником в кримінальному процесі порушив не лише Броварський МВ УМВС в Київській області, а й суд. Це при тому, що в наступному, апеляційний суд Київської області визнав недостовірною ту інформацію, яку суд при відмові у допуску захисника, поклав в основу своєї мотивації.

Протиправність діянь Апеляційного суду Київської області під час розгляду апеляції на рішення Броварського міськрайонного суду полягала у тому, що суд навіть не розглянув клопотання позивача (апелянта) про звільнення від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення діяльності суду. Ухвалюючи рішення у справі Апеляційний суд Київської області не вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами процесу, оскільки витрати ці мали бути компенсовані позивачеві (апелянту) за рахунок відповідача, тобто органу державної влади.

Завдана позивачу матеріальна шкода складається з: 1. Канцелярські витрати (друкування на принтері, виготовлення копій документів, придбання тек, витрати на пошук інформації в мережі Інтернет для підготовки юридичного захисту) - 467 грн.; 2. Витрати на лікування -205,92 грн.; 3. Поштові витрати (конверти, вартість пересилки кореспонденції), телефонний зв'язок -364,80 грн.; 4. Кошти, сплачені банкам в якості оплати послуг за перерахунок коштів до бюджету -14 грн.; 5. Витрати на державне мито, витрати на ІТЗ розгляду справи: 1) перша інстанція -державне мито -17.00 грн. -витрати на ІТЗ розгляду справи -75 грн.; 2) друга інстанція -державне мито -4,25 грн. - витрати на ІТЗ розгляду справи -75.00 грн. Всього -171,25 грн., що загальною сумою становить 1222 гривні 97 копійок.

Завдана позивачу моральна шкода полягає:

1) у спричиненні численних емоційних, психологічних та нервових зривів, що в результаті призвело до захворювання на НЦД по гіпертонічному типу (діагноз лікаря від 09.02.10 та НЦД по змішаному типу (діагноз лікаря від 17.02.2010 року та від 15.06.2010 року);

2) у тривалому часі, який знадобився для відстоювання честі та гідності позивача. Неспроможність держави Україна вирішити правовий конфлікт в розумні, передбачені строки, призвів до виникнення та існування протягом тривалого часу у позивача відчуття приниження власної честі та гідності, яке посилювалося усвідомленням, що за всім цим стоїть держава Україна, в особі своїх органів, які мали би не порушувати, а захищати права громадянина. В результаті тривалого часу дії такого стану речей (з 28 жовтня 2009 року по 24 січня 2011 року) у позивача почало утворюватися і розвиватися постійне перманентне відчуття професійної безпомічності та безпорадності, зневіра у власних можливостях як особистості, фахівця в галузі права, що дуже порушило соціальні зв'язки між позивачем та іншими членами суспільства;

3) майже кожного дня у позивача виникали сумніви на рахунок спроможності і його як юриста, і взагалі, юристів без участі в корупційних, приятельсько-кумовських схемах реально відстоювати права громадян.

4) полягає у способі поширення відповідачем неправдивої інформації, яка стосувалася особистості позивача (з насмішками та глузуванням перед клієнтом та його дружиною працівниками Броварського МВ УМВС в Київській області) та у негативних наслідках, які позивач відчув у зв'язку з цим;

5) в результаті протиправних дій позивач почував себе ніяково, оскільки завжди в своїй діяльності керувався лише вимогами права та законодавства України. Протиправні дії відповідача надали підстави гр. ОСОБА_2, та гр. ОСОБА_3, віднестися до позивача з недовірою як до юриста. Також інформація (щодо неможливості ОСОБА_1, бути захисником у кримінальній справі як юристу без свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю швидко поширилася від людини до людини в с. Семиполки де працює позивач;

5) емоційні страждання, яких зазнав позивач, полягають у тому, що навчаючись і працюючи за фахом позивач постійно дбав про належний рішень та високу якість виконання ним своїх професійних обов'язків. Про відповідальне ставлення до обраної професії, до свого бажання бути справжнім захисником скривджених;

6) внаслідок протиправних дій відповідача, враховуючи наступні безрезультатні спроби швидко, у строк та спосіб, встановлений законом, відновити власне порушене право, у позивача склалося враження, що добитися справедливості в нашій державі практично неможливо, оскільки використовуючи легістські підходи до юриспруденції, механізм бюрократії, Україна зовсім не є правовою державою, хоча останнє задекларовано в Конституції України.

7) посилило моральну шкоду те, що окрім особистого розпачу в ситуації, що склалася, за позивачем спостерігали інші люди, а саме гр.гр. ОСОБА_3, директор ТОВ «Леком», який є його роботодавцем. Ці особи весь час очікували (як виявилося марно), що я таки зможу належним чином захистити ОСОБА_2, в кримінальному процесі, в той час як я безрезультатно намагався домогтися втручання прокуратури у справу та відновити порушенні права як юриста ОСОБА_1., так і ОСОБА_2;

8) моральна шкода полягає у відсутності можливості поновити права юриста ОСОБА_1., в якості захисника ОСОБА_2, а також у тому, що до цього часу держава Україна однозначно не вирішилася з питанням участі фахівців права у кримінальному процесі;

9) моральна шкода полягає у притягненні до дисциплінарної відповідальності позивача роботодавцем - ТОВ «Леком»- яке накладено внаслідок ухвалення протиправного рішення судом першої інстанції за позовом про захист честі, гідності та ділової репутації. Таким чином, позивач з 16 червня 2010 року по 24 січня 2011 року мав на собі тягар притягнення до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з тим, що не став захисником ОСОБА_2, в кримінальному процесі.

Розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, останній оцінює в 20000 гривень.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача -ОСОБА_4, підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Представник Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області -Толстунова С.В., позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала з підстав викладених у письмових запереченнях (том 2 а.с.104-107).

Представник Броварської міжрайонної прокуратури Київської області -Щербюк В.П., в судовому засіданні 28 серпня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив суд в позові відмовити, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що Броварською міжрайонною прокуратурою Київської області були розглянуті усі звернення ОСОБА_1 в межах компетенції прокуратури. В подальше в судові засідання не з`являвся, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. суд про причини не явки не повідомляв.

Представник Броварського міськрайонного суду Київської області, в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просив суд розглянути позов у відсутність представника (том 1 а.с.104), також подав до суду заперечення на позов, в який просив відмовити ОСОБА_1 в позові (том 1 а.с.115-116).

Представник Апеляційного суду Київської області, в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність (том 1 а.с.80, том 2 а.с.37).

Представник третьої особи Державної казначейської служби України, в судове засідання не з`явився, надіслав до суду письмові пояснення на позов, в який просив справу розглянути у їх відсутність (том 1 а.с.73-74).

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представників Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, Броварської міжрайонної прокуратури Київської області, свідка ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п.8,9 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Право фізичних та юридичних осіб, зокрема, на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Конституції України.

Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до загальних підстав відповідальності за майнову шкоду, яка завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, та також завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).

За вимог ч.5, 6 ст. 1176 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення у цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного судового рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до положень ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З матеріалів справи вбачається, що Броварським МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області,здійснювалось досудове слідство в кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 Між Броварським МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, Броварською міжрайонною прокуратурою Київської області та ОСОБА_1 виник спір щодо допущення останнього як захисника ОСОБА_2 у кримінальній справі №07-5330, без наявності свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю. У зв`язку з цим ОСОБА_1 неодноразово звертався як до вказаних органів так і до вищестоящих, з приводу оскарження дій слідчого та прокуратури. В подальшому постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2010 року постановлену при попередньому розгляді кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. 296 ч. 4, ст. 263 ч. 2 КК України, було відмовлено в клопотанні обвинуваченого про допуск у справі захисником магістра права ОСОБА_1 В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області про захист честі, гідності та ділової репутації, в якому просив спростувати недостовірну інформацію, щодо неможливості бути захисником в кримінальному процесі юристу ОСОБА_1, без свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю, яка була поширена 28 листопада 2009 року в приміщенні Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 січня 2011 року було визнано недостовірною інформацію, поширену слідчим Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області 28 листопада 2009 року щодо неможливості ОСОБА_1 бути допущеним до участі у кримінальній справі в якості захисника прав і законних інтересів ОСОБА_2 без свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди обґрунтовуються тим, що протягом розгляду його звернень та позовної заяви в Броварському МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, Броварській міжрайонній прокуратурі Київської області, Броварському міськрайонному суді Київської області, Апеляційному суді Київської області, з приводу допущення його до участі в кримінальні справі в якості захисника, та в подальшому оскарження таких дій, ним було витрачені кошти на друкування на принтері, виготовлення копій документів, придбання тек, на пошук інформації в мережі Інтернет для підготовки юридичного захисту, на лікування, на конверти, вартість пересилки кореспонденції, телефонний на оплату банкам в якості оплати послуг за перерахунок коштів до бюджету, на державне мито, витрати на ІТЗ розгляду справи.

Як зазначалось вище, матеріальна (майнова) шкода може бути відшкодована особі, якщо вона завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

В аспекті цивільно-правової відповідальності шкодою вважають різноманітні негативні наслідки правопорушення. Оскільки це поняття насамперед є категорією соціальною, негативний результат цивільного правопорушення з точки зору наукового пізнання розглядається в трьох взаємопов'язаних аспектах - як соціальна, юридична та фактична шкода, що залежить від конкретно порушеного об'єкта.

Шкода може бути договірною та недоговірною, майновою та немайновою, завданою особі або майну. Шкода може проявлятися в знищенні чи пошкодженні речі; в позбавленні або зменшенні працездатності особи, смерті годувальника; в здійсненні витрат на медичну допомогу, санаторно-курортне лікування, сторонній догляд, поховання; в душевних стражданнях чи фізичному болю; в зниженні честі, гідності, ділової репутації тощо. Прояви шкоди охоплюються її розумінням як несприятливих, негативних наслідків, спричинених порушенням, ущемленням майнових та немайнових благ потерпілої особи. Тобто шкода - це будь-який негативний наслідок посягання на майнові чи немайнові блага потерпілого, які охороняються цивільно-правовим законом.

Позивачем не наведено та не надано суду доказів заподіяння позивачу шкоди (майнової) саме в результаті незаконних, на думку позивача, рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. Заявлені позивачем вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, є витратами особи, її збитками, які остання понесла для відновлення свого права, відшкодування яких регулюється ст. 22 ЦК України та витратами пов`язаними з розглядом справи, порядок відшкодування яких регулюється ст. 88 ЦПК України. Як зазначає позивач, такі збитки та витрати він поніс у зв`язку з розглядом в Броварському міськрайонному суді Київської області та в Апеляційному суді Київської області, його позову до Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, про захист честі, гідності та ділової репутації, а також у зв`язку із зверненням до Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, Броварської міжрайонної прокуратури Київської області з відповідними скаргами на дії слідчого. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів спричинення позивачу матеріальної шкоди в результаті незаконних, на думку позивача, рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а докази надані в обґрунтування розміру понесених позивачем витрат не містять причинно-наслідкового зв`язку з діями позивача спрямованими на відновлення свого права. Крім того, компенсація (відшкодування) витрат пов`язаних з розглядом справи та відшкодування судового збору, як самостійні вимоги не може бути предметом спору, оскільки підлягають відшкодуванню в межах розгляду відповідної справи як один з виду судових витрат.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках встановлених законом.

За вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Тобто, обов'язковою умовою для відшкодування моральної шкоди громадянину, в даному випадку, є наявність незаконності в діях органів державної влади.

Як роз`яснено п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В пункті 5 цієї ж Постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також зазначається про необхідність у кожному конкретному випадку з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими актами вони регулюються та чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди.

За загальним правилом моральну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно з ч.2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної чи юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Обґрунтовуючи наявність заподіяної позивачу моральної шкоди, позивач посилається на тривалий час, який знадобився для відстоювання його честі та гідності, у способі поширення відповідачем неправдивої інформації, яка стосувалася особистості позивача, у відсутності можливості поновити права юриста ОСОБА_1., в якості захисника ОСОБА_2, а також у тому, що до цього часу держава Україна однозначно не вирішилася з питанням участі фахівців права у кримінальному процесі, у спричиненні численних емоційних, психологічних та нервових зривів, що в результаті призвело до захворювання на НЦД по гіпертонічному тип, у притягненні його до дисциплінарної, відповідальності у зв'язку з тим, що не став захисником ОСОБА_2, в кримінальному процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В межах розгляду даної справи позивачем пред`явлені вимоги до Держави Україна в особі органів - Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, Броварської міжрайонної прокуратури Київської області, Броварського міськрайонного суду Київської області, Апеляційного суду Київської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Встановлення факту протиправності дій зазначених органів, є окремим предметом доказування у спосіб визначений законодавством та залежить від обраного позивачем способу їх захисту, та як наслідок виникає право на відшкодування моральної шкоди. В той же час, в межах розгляду даної справи позивачем вимог про встановлення неправомірності (протиправності) дій органів державної влади не заявлялось, а тому у суду відсутні підстави для здійснення аналізу взаємовідносин сторін по справі, пов'язаних з допуском позивача до участі в кримінальній справі в якості захисника, та оцінки дій відповідачів щодо відмови позивачу у допуску до участі в кримінальній справі як захисника, що у сукупності всіх обставин справи мало слугувати підставою для вирішення питання, чи має місце в розрізі даного спору порушення прав позивача, та чи наявні підстави для захисту таких прав в судовому порядку та як результат наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Позивачем же, не надано суду доказів, які б підтверджували встановлений факт неправомірності дії органів державної влади та доказів заподіяння у зв`язку з цим позивачу моральної шкоди.

Посилання позивача на рішення Апеляційного суду Київської області від 24 січня 2011 року постановленому у спорі між позивачем та Броварським МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, щодо захисту честі, гідності та ділової репутації, як доказ неправомірності діянь органів державної влади - Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, Броварської міжрайонної прокуратури Київської області, Броварського міськрайонного суду Київської області, Апеляційного суду Київської області, не може бути прийнято суд як доказ прийняття органами державної влади неправомірних рішень, вчинення неправомірних дій або допущення неправомірної бездіяльності, оскільки рішення Апеляційного суду Київської області постановлено у спорі з визначеним іншим предметом доказування.

Крім того, правовідносини які виникли між позивачем та ТОВ «Ленком», в тому числі щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не є предметом розгляду в межах даної справи та не пов`язується безпосередньо із вирішенням заявлених позивачем позовних вимог, оскільки такі правовідносини виникли між працівником та роботодавцем, а тому підлягають вирішенню в порядку визначеному трудовим законодавством.

Щодо посилань позивача на протиправність діянь Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області у вирішенні питання про допуск позивача до участі в кримінальній справі в якості захисника, то дані вимоги були предметом розгляду при вирішенні іншої цивільної справи, при розгляді якої судом була надана оцінка таким діянням та у спосіб визначений позивачем в межах розгляду такої справи, було прийняте рішення щодо захисту честі, гідності та ділової репутації позивача.

Щодо протиправності діянь Броварської міжрайонної прокуратури Київської області, то такі правовідносини між сторонами виникли у сфері кримінального судочинства та підлягають вирішенню в порядку встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, шляхом оскарження дій Броварської міжрайонної прокуратури Київської області.

Щодо протиправності діянь Броварського міськрайонного суду Київської області, Апеляційного суду Київської області, у порушенні прав позивача під час розгляду позову про захист честі та гідності, порушення прав позивача у не допуску його як юриста, магістра права, в якості захисника у кримінальному процесу, то суд зазначає наступне.

В своєму рішенні від 23.05.2001 року за № 6-рп/2001 Конституційний Суд України зокрема зазначив, що виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.

Отже, суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Однією із основних конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з цього, рішення судів і відповідно до них дії або бездіяльність суддів з питань здійснення правосуддя можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку, а не шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування за рахунок Держави України матеріальної та моральної шкоди, оскільки ці правовідносини мають похідний характер від встановлення преюдиціального факту неправомірності дій органів державної влади, які в межах розгляду даної справи позивачем не заявлялись, а заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди не знайшли свого підтвердження в межах розгляду даної справи, інших підстав для відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, позивачем не визначено.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, наведені сторонами доводи та заперечення з предмету позову, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що суд дійшов обґрунтованих висновків, щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, то з урахуванням положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування судового збору, у разі відмови у позові не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 56 Конституційї України, ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі органів: Броварський МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області, Броварська міжрайонна прокуратура Київської області, Броварський міськрайонний суд Київської області, Апеляційний суд Київської області, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: