Постанова № 28524358, 20.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5023/3616/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Базиль О.В. за довіреністю

відповідача - Пивоварової Р.В. за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3492Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15.10.12 р. у справі № 5023/3616/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський лакофарбний завод "Червоний Хімік" м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" м. Харків

про стягнення 70 950,27 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Харківський лакофарбний завод "Червоний Хімік" м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" м. Харків заборгованості у сумі 42038,12 грн., 3% річних у сумі 3705,82 грн.; інфляційних у сумі 7327,06 грн.; пені у сумі 17879,27 грн. та судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.10.2012 р. по справі №5023/3616/12 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст-Будметалконструкція» м. Харків на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський лакофарбовий завод «Червоний Хімік» м. Харків заборгованість у розмірі 42038,12 грн., 3% річних у розмірі 3705,82 грн., збитки від інфляції у розмірі 7327,06 грн., пеню у розмірі 17879,27 грн. та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металіст - Будметалоконструкція" м. Харків, не погоджуючись з вищевикладеним рішенням господарського суду Харківської області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати в повному обсязі рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2012 року у справі № 5023/3616/12 , прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, розподілити судові витрати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2012 року по справі №5023/3616/12 було прийнято апеляційну скаргу до провадження , призначено її до розгляду на 29 листопада 2012 року об 15:00 год., про що учасників судового процесу належним чином повідомлено.

26 листопада 2012 року до суду від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просить суд відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду від 15 жовтня 2012 року по справі № 5023/3616/12 залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апелянта.

28 листопада 2012 року від відповідача до суду надійшов розрахунок штрафних санкцій, в якому відповідач погоджується з нарахуванням індексу інфляції у сумі 210,19 грн. (вказуючи період нарахування з 16.05.2012 року по 10.08.2012 р.), пені у сумі 1457,12 грн. (період нарахування з 18.05.2012 р. по 10.08.2012 р.) та 3% річних у сумі 292,22 грн. (період нарахування з 18.05.2012 р. по 10.08.2012 р.), обґрунтовуючи це тим, що прострочення покупця щодо здійснення оплати поставленого позивачем товару не могло початися раніше 18.05.2012 року.(08 травня 2012 року позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію-вимогу).

28 листопада 2012 року від відповідача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи на інший день, у зв»язку з участю представника Пивоварової Р.В. в іншому судовому засіданні в окружному адміністративному суді.

29 листопада 2012 року у судове засідання представник відповідача не з»явився, представник позивача по справі заперечував проти викладеного у апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 29 листопада 2012 року було оголошено перерву до 06 грудня 2012 року.

04 грудня 2012 року від позивача по справі надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу відповідача, а саме розрахунок штрафних санкцій.

06 грудня 2012 року відповідач надав до суду письмові пояснення, в яких відповідач зазначає про те, що місцевий господарський суд, не перевіривши відповідність суми позову доказам, що містяться у матеріалах справи, ухвалив рішення, яким позов задовольнив повністю, за недоведеності обставин, що мають значення для справи. Відповідач вказує на те, що сума стягнутих за оскаржуваним рішенням грошових коштів не тільки не підтверджується матеріалами справи, а повністю спростовується відповідачем.

06 грудня 2012 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 18 грудня 2012 року.

17 грудня 2012 року позивач надав до суду відзив на письмові пояснення відповідача до апеляційної скарги, в якому вказує на те, що заборгованість відповідача станом на 01.01.2011 року складала 36930 грн. та у 2011 році позивачем було поставлено відповідачу лакофарбової продукції на суму 1050712,12 грн., а оплачено відповідачем було 1008674 грн.,відповідно неоплаченою залишилась частка у сумі 42038,12 грн., проти якої відповідач не заперечував в суді першої інстанції, а також в апеляційній скарзі. В обгрунтування вказаного позивачем надано відповідні документи.

18 грудня 2012 року позивачем надано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію накладною№КХ-0000076 від 11.03.2011 року, поставку за якою відповідач не заперечує.

У судовому засіданні 18 грудня 2012 року представник позивача заперечувала проти апеляційної скарги, просила залишити рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2012 р. по справі №5023/3616/12 без змін.

Представник відповідача просила скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2012 р. по справі №5023/3616/12 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції :

01 жовтня 2010 р. між ПАТ ХЛФЗ "Червоний хімік" та TOB "Металіст-Будметалконструкція" було укладено договір поставки №39-10кх, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити і поставити лакофарбову продукцію, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити таку продукцію. Пунктом 1.2. договору було визначено, що загальна кількість продукції, що є предметом поставки за договором, її дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у видаткових накладних, що додаються до цього договору і є його невід'ємними частинами. Відповідно до п. 2.3. договору, ціна цього договору становить суму усіх видаткових накладних за якими постачається товар у відповідності до цього договору і які є його невід'ємною частиною. Відповідно до п. 3.1. договору, асортимент продукції, що є предметом поставки за договором, зазначений у специфікації (накладній), яка додається до договору. Пунктом 6.1. договору визначено про те, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати. Відповідно до п. 7.1. договору, товар вважається прийнятим по кількості місць - згідно з кількістю місць, зазначених у накладній; по кількості виробів - згідно із специфікацією, пакувальним листом; по якості - згідно із сертифікатом якості або іншим документом. Пунктом 11.1. договору сторони домовились про те, що, договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2010 р.

Як встановлено також господарський судом та підтверджено матеріалами справи 31.12.2010 р. позивач надсилав на адресу відповідача пропозицію №0227/01.09.10 від 31.12.2010 р. щодо переукладення (подовження терміну дії) договору поставки №39-10КХ від 01.10.2010 року у порядку ст. 641 ЦК України зі збереженням всіх його умов, що підтверджується наданим позивачем описом вкладення у лист, який долучений до матеріалів справи. Відповідач в свою чергу не відреагував на вказану пропозицію, не надавши письмової відповіді. Проте, продовжував приймати лакофарбову продукцію відповідно до видаткових накладних (арк.справи№13-42)., в яких підставою визначався договір №0227/01.09.10 (номер пропозиції про подовження строку дії договору №39-10КХ) і сплачував за неї протягом 2011 - 2012 років із зазначенням у якості підстави платежу договору поставки №39-10КХ, що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок, які долучені до матеріалів справи. В довіреностях на отримання товару (арк..справи№43-66) зазначено договір поставки №39-10КХ від 01.10.2010 р.

Приймаючи до уваги вимоги ч. 2 ст. 642 ЦК України, якою визначено про те, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом., місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що поставка товару, яка відбувалась на протязі 2011 року з січня по листопад, здійснювалась на виконання договору поставки, який було пролонговано, так як відповідач своїми конклюдивними діями надав згоду на укладення на новий термін договору поставки №39-10КХ від 01.10.2010 р.

Крім того господарським судом вірно встановлено, що позивачем на адресу відповідача 08.05.2012 р. було надіслано претензію-вимогу №2 про погашення заборгованості у розмірі 42038,12 грн., збитків від інфляції та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов"язання, яка залишилась без відповіді. Докази надсилання вказаної претензії вимоги позивачем додано до матеріалів справи. (арк.справи№104 том 1).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Заперечення відповідача в апеляційній скарзі ґрунтуються на тому, що перебіг строку виконання грошового зобов»язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту пред»явлення рахунку-фактури, а не з моменту прийняття товару та товаророзпорядчих документів на нього. Крім того на думку відповідача місцевий господарський суд допустив неправильне застосування норм матеріального права (ч.2 ст.692 ЦК), визначивши строк виконання обов»язку покупця з оплати товару моментом отримання товару, а також не застосував до даних правовідносин приписи ст.530 ЦК України. Відповідач вказує на те, що претензію вимогу про погашення заборгованості він не отримував. Відповідач надав до апеляційного господарського суду розрахунок штрафних санкцій, в якому погоджується з нарахуванням індексу інфляції у сумі 210,19 грн. (вказуючи період нарахування з 16.05.2012 року по 10.08.2012 р.), пені у сумі 1457,12 грн. (період нарахування з 18.05.2012 р. по 10.08.2012 р.) та 3% річних у сумі 292,22 грн. (період нарахування з 18.05.2012 р. по 10.08.2012 р.), обґрунтовуючи це тим, що прострочення покупця щодо здійснення оплати поставленого позивачем товару не могло початися раніше 18.05.2012 року.(08 травня 2012 року позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію-вимогу).

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що в подальшому представник відповідача змінив свою правову позицію у справі, вказуючи на те, що позовні вимоги позивача у повному обсязі являються безпідставними та необгрунтованими, такими що не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином колегія суддів вважає, що загальні положення ч.2 ст.530 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов»язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст.692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. (Таких висновків також дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012 року у справі№ 5002-8/481-2011).

Колегія суддів приходить до висновку про те, що місцевий господарський суд вірно визначив про те, що строк виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах між сторонами по даній справі визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України, а вимога претензія №» від 08.05.2012 року, яка була надіслана відповідачеві є у данному випадку нагадуванням відповідачу про існуючу заборгованість у вигляді основного боргу та нарахованих штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов»язання та про необхідність погашення відповідачем вказаної заборгованості.

Як вже зазначалось під час розгляду апеляційної скарги відповідач змінював свою правову позицію та в останніх письмових поясненнях вказував на те, що у матеріалах справи містяться копіїї видаткових накладних за договором поставки продукції №39-10КХ від 01.10.2010 року, що підтверджують факт поставки товару позивачем на загальну суму 1050712,12 грн. та копії витягів банку, що підтверджують здійснення відповідачем проплат у загальній сумі 1045604 грн., а відповідно сума заборгованості складає 5108,12 грн. Відповідач вказував на те, що в матеріалах справи відсутня накладна№КХ-0000076 від 11.03.2011 року, про яку зазначено у позовній заяві позивача в якості доказу про здійсненння поставки за цією накладною. При цьому під час судового засідання відповідач не заперечував факт поставки за цією накладною.

З цього приводу позивачем надано письмові пояснення, в яких позивач вказує на те, що поставка лакофарбової продукції здійснювалась відповідачу не лише у 2011 році, а і у 2010 році, у зв"язку з чим на 01.01.2011 року у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у розмірі 36930 грн. і тому оплата за банківською випискою №КХ-0000012 від 21.01.2011 року у розмірі 80000 грн. була зарахована в рахунок погашення заборгованості 2010 року у розмірі 36930 грн. і тільки 43070 грн. були враховані як погашення заборгованості за видатковою накладною №КХ-0000001 від 03.01.2011 року. Таким чином у 2011 році було позивачем поставлено відповідачу лакофарбової продукції на суму 1050712,12 грн., а оплачено 1008674 грн, тому сума основного боргу складає 42038,12 грн. В обгрунтування зазначеного позивачем надано відповідні докази. Крім того позивачем надано до суду належним чином засвідчену копію накладної№КХ-0000076 від 11.03.2011 року.

Колегія суддів зазначає про те, що оскільки під час слухання справи в суді першої інстанції відповідач визнавав факт здійснення поставки за накладною№КХ-0000076 від 11.03.2011 року (на накладну№КХ-0000076 від 11.03.2011 р. йде посилання в позовній заяві , а також вказана поставка була предметом дослідження під час слухання в місцевому господарському суді), крім того під час судового засідання в апеляційному господарському суді відповідач не заперечував факт поставки та вказаною накладною, тому належним чином засвідчену копію накладной№КХ-0000076 від 11.03.2011 року долучено до матеріалів справи.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, враховуючи те, що товар відповідачем отриманий, а розрахунки здійснені не у повному обсязі, що порушує права позивача по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 42038,12 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2. договору передбачено, за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Слід зазначити, що під час слухання апеляційної скарги апеляційним господарським судом, у зв"язку з неможливістю перевірити розрахунок штрафних санкцій заявлених позивачем, внаслідок його неналежного складання, колегією суддів було запропоновано позивачу надати належний розрахунок заявлених штрафних санкцій із зазначенням дат поставки, періодів нарахування та здійснених відповідачем часткових проплат.

Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (по кожній окремій накладній з урахуванням здійснених відповідачем розрахунків), відповідність його діючим вимогам законодавства та відносинам, що склалися між сторонами дійшла висновку про те, що позивачем зайво нарахована пеня, тому рішення господарського суду в частині стягнення пені у сумі 235,21 підлягає скасуванню, тому в цій частині слід прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В іншій частині щодо стягнення пені у сумі 17644,06 грн. залишити без змін.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (по кожній окремій накладній з урахуванням здійснених відповідачем проплат), відповідність його діючим вимогам законодавства та відносинам, що склалися між сторонами дійшла висновку про те, що позивачем зайво нараховані 3% річних, тому рішення господарського суду в частині стягнення 3% річних у сумі 29,17 грн. підлягає скасуванню, тому в цій частині слід прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні в цій частині. В іншій частині щодо стягнення 3% річних у сумі 3676,65грн. залишити без змін.

Позивачем зроблений розрахунок збитків від інфляції у розмірі 7327,06 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нарахована сума збитків від інфляції підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 44, 99, 101, ч.1 пунктом 2 статті 103, ч.1 п.1 ст.104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2012 року по справі № 5023/3616/12 в частині стягнення пені у сумі 235,21 грн.; 3% річних у сумі 29,17 грн., 6,00 грн. за подання позову скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині (про стягнення основного боргу у сумі 42038,12 грн., 3% річних у сумі 3676,65 грн., інфляційних у сумі 7327,06 грн., пені у сумі 17644,06 грн. та судового збору у сумі 1603,50 грн.) рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський лакофарбовий завод "Червоний Хімік" (61071, м. Харків, Жовтневий р-н., вул. Новожанівська, 1; ЄДРПОУ 00204234; п/р 26008410116238 у ХЦВ AT "Регіон-банк", МФО 351254; ІПН 002042320350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" (61007, м. Харків, Орджонікідзевський р-н., вул. Свистуна, 11; ЄДРПОУ 37191082; п/р 2600906480027 у ПАТ КБ "Правекс Банк", МФО 321983; ІПН 371910820361) 3,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гребенюк Н. В.