Постанова № 28524323, 19.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5023/3939/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Вороні В.С.

за участю:

прокурор - Кабанець В.О. (посв. № 006810 від 28.09.2012 р.), Шарапова І.В. (посв. № 009031 від 12.10.2012 р.);

представників сторін:

позивача - Сосіна І.О. (дов. № 108/01-21/08-16 від 16.01.2012 р.);

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Прокурора Комінтернівського району м. Харкова (вх. № 3647Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2012 р. у справі

за позовом Прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків,

до Гаражно-будівельного кооперативу "Дружба", м. Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 року прокурор Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ГБК "Дружба" про стягнення 150179,40 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2012 року у справі № 5023/3939/12 (суддя Жельне С.Ч.) в позові відмовлено повністю, з посиланням на необґрунтованість та непідтвердженість матеріалам справи позовних вимог.

Прокурор з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення господарського суду першої інстанції незаконним та таким, що прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2012 р. у справі № 5023/3939/12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що актом обстеження засміченої земельної ділянки від 02.03.2012 р. за № 13-30\43-1 засм., складеним спеціалістами державної екологічної інспекції у Харківській області, зафіксовано розміщення побутових відходів (відходи деревини, скла, сміття з території) на відкритій земельній ділянці площею 46,4 та об"ємом до 10 кв.м за вказаною адресою. Таким чином, відповідачем було порушено вимоги ч. 1 ст. 17, ст. 33 Закону України "Про відходи", ст.ст. 35, 46 Закону України "Про охорону земель", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а тому, з урахуванням вимог ст. 211 Земельного Кодексу України, ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст. 42 Закону України "Про відходи", відповідач зобов"язаний відшкодувати завдану ним вказаними діями шкоду, яка відповідно до пункту З Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України № 149 від 04.04.2007 р., складає 150179,40 грн.

Також прокурор у апеляційній скарзі вказує на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно застосовано поняття "забруднення" земель та взято до уваги результати досліджень ґрунту на території відповідача, які були проведені Харківською обласною санітарно-епідеміологічною станцією, у той час як в даному випадку має місце засмічення земель, і землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 р. апеляційну скаргу прокурора прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.12.2012 р.

Позивач підтримує апеляційну скаргу прокурора, вважає рішення господарського суду першої інстанції незаконним та таким, що прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2012 р. у справі № 5023/3939/12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що у письмових поясненнях (вх. № 17481 від 25.10.2012 року) відповідач підтверджує факт засмічення земельних ресурсів, яке є порушенням вимог ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 17, 32 Закону України "Про відходи", ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Представник відповідача в судове засідання 18.12.2012 р не з"явився, на адресу Харківського апеляційного господарського суду повернулась копія ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Зазначена копія ухвали надсилалась апеляційним господарським судом на адресу відповідача, яка вказана у копії витягу з ЄДРПОУ (а.с. 25) та копії довідки з ЄДРПОУ (а.с. 58), про зміну якої відповідач суд не повідомляв.

Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі № 01-8/482 від 13.08.2008 р., до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній, "за закінченням терміну зберігання" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на вищезазначене, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Отже, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурорів та представника позивача в судовому засіданні, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, перевіривши відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Прокуратурою Комінтернівського району з залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції у Харківській області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ГБК "Дружба."

В ході перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області обстежено територію ГБК "Дружба" по вул. Заозерній в м. Харкові та складено Акт обстеження земельної ділянки від 02.03.2012 р. за № 13-30\43-Ізасм, яким зафіксовано розміщення побутових відходів (відходи деревини, скла, сміття з території) на відкритій земельній ділянці площею 46,4 м та об'ємом до 10 м3 за вказаною адресою.

Вищезазначена земельна ділянка належить відповідачу на підставі Договору на право тимчасового користування землею № 423 від 22.04.1996 р. площею 3,6959 Га для будівництва та обслуговування 465 боксових гаражів та відкритої автостоянки на 161 машиномісць з контрольно-пропускним пунктом, естакадою, ділянкою мийки автомобілів, насосною станцією перекачки забруднених стоків, очисними спорудами дощових стоків.

На підставі "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 04.04.2007 р. за № 149 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції від 25.04.2007 р. за № 422/13689, Державною інспекцією з охорони навколишнього природного середовища в Харківській області розраховано шкоду, яку заподіяно державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовлену засміченням земельних ресурсів відходами, в сумі 150179,40 грн.

22.03.2012 р. за № 1325/01-21/03-12 Державною екологічною інспекцією у Харківській області на адресу відповідача направлено претензію № 62, в якій позивач просив відповідача сплатити суму заподіяної засміченням земельних ресурсів шкоди.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, посилався на положення ст.ст. 167, 187, 211 Земельного кодексу України, ст.ст.13, 14, 142, 143 Конституції України, ст.19, ч. ч. 4, 5 ст. 68, ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 43 Закону України "Про відходи", ст. 1166 Цивільного Кодексу України.

При цьому, місцевий господарський суд не погодився з висновком позивача про заподіяння шкоди навколишньому середовищу таким розміщенням відходів деревини, оскільки за результатами досліджень ґрунту на території відповідача, що були проведені Харківською обласною санітарно-епідеміологічною станцією (результат № 66 від 22.05.2012 р. вірусологічного дослідження ґрунту, результат санітарно-мікробіологічних досліджень № 60 від 10.05.2012 р. ґрунту з метою дослідження мікробіологічних показників), жодних засмічень грунту з боку відповідача виявлено не було.

До того ж, як зазначає господарський суд першої інстанції, відповідач обслуговувався спеціалізованою організацією, що надає послуги з вивезення сміття, тому відсутні сумніви щодо ненадання такою організацією послуг з вивезення сміття, відходів тощо.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до частини 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 69 цього Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з абзацами 2 та 11 статті 1 Закону України "Про відходи" (в редакції від 23.12.2004 р., чинній на момент проведення перевірки) відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 32 та ч. 4 ст. 33 Закону України "Про відходи", з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Частина 2 статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно з п.п. 3.1-3.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 р. № 171 та зареєстрованої в Мінюсті України 05.05.1998 р. за № 285/2725 (в редакції наказу від 04.04.2007 р. № 149), землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників.

При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Таким чином, актом обстеження засміченої земельної ділянки від 02.03.2012 р. за № 13-30\43-1засм, складеним спеціалістами Державної екологічної інспекції у Харківській області, зафіксовано розміщення побутових відходів (відходи деревини, скла, сміття з території) на відкритій земельній ділянці площею 46,4 та об"ємом до 10 кв.м за вказаною адресою.

Отже відповідачем було порушено вимоги ч. 1 ст. 17, ст. 33 Закону України "Про відходи", ст.ст. 35, 46 Закону України "Про охорону земель", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а тому, з урахуванням вимог ст. 211 Земельного Кодексу України, ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст. 42 Закону України "Про відходи" він зобов'язаний відшкодувати завдану ним вказаними діями шкоду, яка відповідно до пункту З Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України № 149 від 04.04.2007 р., складає 150179,40 грн.

Також слід зазначити, що господарський суд першої інстанції при винесенні рішення застосував поняття "забруднення" земель та взяв до уваги результати досліджень ґрунту на території відповідача, що були проведені Харківською обласною санітарно-епідеміологічною станцією, тоді як в даному випадку має місце засмічення земель, і землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною Вищим господарським судом України у постанові від 31.07.2012 р. у справі № 5023/303/12.

За таких обставин, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким позов слід задовольнити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2012 року у справі № 5023/3939/12 скасувати.

Прийняти нове рішення, позов задовольнити повністю.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Дружба" (61036, м. Харків, вул. Заозерна, код ЄДРПОУ УДКСУ 24127395) на користь Державної екологічної інспекції в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, 2 поверх) шкоду за засмічення землі в сумі 150179,40 грн. та перерахувати на р/р № 33114331700005 УДКСУ у Комінтернівського району м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ УДКСУ 37999680.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Дружба" (61036, м. Харків, вул. Заозерна, код ЄДРПОУ УДКСУ 24127395) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позову в сумі 3003,58 грн.

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.12.2012 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.