Постанова № 28524159, 25.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа № 18/1769/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача -Омельницький С.Ю., довіреність № 35 від 25.09.2012 р.

відповідача -Ульянов Р.А., довіреність б/н від 19.01.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" (вх. № 3532 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.10.12 р. у справі № 18/1769/12

за позовом Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт", м. Миргород, Полтавська область

до Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал", м. Миргород, Полтавська область

про зобов'язання щомісячного відшкодування витрат по перекачці вод до комунальної каналізаційної мережі

та зустрічним позовом Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал", м. Миргород, Полтавська область,

до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт", м. Миргород, Полтавська область,

про визнання договору на транспортування та перекачку стічних вод до комунальної каналізаційної мережі від 03.01.2007 р. недійсним, який не відповідає законодавству

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про зобов'язання Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" щомісячно відшкодовувати витрати на транспортування стічних вод до комунальної каналізаційної мережі, відповідно до умов договору № 84 від 01.01.2009 р.

У листопаді 2010 року Обласне комунальне виробничого підприємство водопровідно-каналізаційне господарство "Миргородводоканал", м. Миргород, Полтавська область звернулося до господарського суду Полтавської області з зустрічною позовною заявою про визнання договору на транспортування та перекачку стічних вод до комунальної каналізаційної мережі від 03.01.2007 р. недійсним, який не відповідає законодавству.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.01.2011 р. припинено провадження у справі за первісним позовом про зобов'язання щомісячного відшкодування витрат на перекачку вод до комунального каналізаційної мережі на підставі ст. 78 та п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У лютому 2012 року Обласне комунальне виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" звернулося з заявою про перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 11.01.2011 р. в частині зустрічного позову за нововиявленими обставинами, мотивуючи її тим, що вироком Миргородського міськрайонного суду від 02.08.2011 р. встановлено істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а саме: укладення договору всупереч вимогам законодавства та з порушенням керівником Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" своїх службових обов'язків, спричинення укладенням спірного договору істотних збитків зазначеному підприємству та наявності в діях керівника підприємства суспільної небезпеки під час укладення договору.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.05.2012 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 р. в задоволенні заяви Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено, а рішення господарського суду Полтавської області від 11.01.2011 р. залишено без змін.

Позивачем за зустрічним позовом прийняті у справі судові рішення оскаржені до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2012 р. касаційна скарга задоволена, ухвала господарського суду Полтавської області від 10.05.2012 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 р. скасовані, заява Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволена, рішення господарського суду Полтавської області від 11.01.2011 р. про відмову в зустрічному позові скасовано, а справа у цій частині направлена на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.10.2012 р. у зустрічному позові про визнання договору на транспортування та перекачку стічних вод до комунальної каналізаційної мережі від 03.01.2007 р. недійсним, відмовлено у повному обсязі.

Обласне комунальне виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" з рішенням господарського суду Полтавської області від 18.10.2012 року не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги по зустрічному позову в повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі та ін.

Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції від 18.10.2012 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Обласне комунальне виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.01.2007 р. між сторонами укладено договір на транспортування та перекачку стічних вод до комунальної каналізаційної мережі та додаткові угоди до нього № 1 від 10.06.2008 р., № 2 від 01.03.2009 р., згідно з умовами якого ЗАТ лікувально-оздоровчого закладу "Миргородкурорт" взяв на себе зобов'язання забезпечити транспортування та перекачку стічних вод до комунальної каналізаційної мережі, а ОКВПВКГ "Миргородводоканал" зобов'язався оплачувати за транспортування та перекачку стічних вод до комунальної мережі за встановленими тарифами в термін, передбачений цим договором.

Згідно з п. 3.1. договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.03.2009 р.) передбачено, що розрахунки за транзит та перекачку стічних вод проводяться виключно на підставі складеного щомісяця акту про кількість перекачаних стоків в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу по 1,35 грн. за 1 м. куб. без ПДВ.

Згідно з п. 3.2. договору, ОКВПВКГ "Миргородводоканал" вносить плату за транспортування та перекачку стічних вод на розрахунковий рахунок ЗАТ лікувально-оздоровчого закладу "Миргородкурорт" в строк до 1 числа наступного за звітним місяцем.

Станом на день укладення договору від 03.01.2007 року правовідносини з водовідведення регламентувались Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за № 165/374 від 22.07.1994 р., а також Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації насалених пунктів України, зареєстрованими в Міністерстві Юстиції України за № 403/6691 від 26.04.2002 р.

Згідно з п. 1.5. Правил користування, водоканал обслуговує лише ті вуличні, квартальні та дворові водопровідні й каналізаційні мережі, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі.

Згідно з п. 1.13. Правил користування, водопровідні вводи підприємств, відомчих жилих будинків і жилих будинків громадян, а також прилади й пристрої на них, у тому числі колодязі, запірна арматура, водолічильники, витратоміри та інші прилади обліку (надалі - водолічильники), стабілізатори тиску й обмежувачі витрат, належать абонентові та ним експлуатуються.

Згідно з п. 1.18,19. Правил користування, каналізаційна мережа, що перебуває на балансі та території абонента, називається відомчою каналізаційною мережею і обслуговується відомствами, підприємствами, яким вона належить. Водопровідно-каналізаційні об'єкти, що не перебувають на балансі Водоканалу, можуть ним експлуатуватися та обслуговуватися за окремим договором.

Згідно з п. 19.4. Правил користування передбачено, що будівництво, ремонт та обслуговування місцевих станцій перекачування стічних вод усі абоненти, крім житлово-експлуатаційних організацій місцевих органів державної виконавчої влади і ЖБК, здійснюють своїми силами й коштами.

Каналізаційно - насосна станція (скорочено - КНС), що знаходиться на території ЗАТ лікувально-оздоровчого закладу «Миргородкурорт»та напірний каналізаційний колектор, що йде від КНС ЗАТ лікувально-оздоровчого закладу «Миргородкурорт»до колодязя гасника не є балансовою належністю ОКВПВКГ «Миргородводоканал»та не знаходиться в основних матеріальних засобах підприємства.

Отже, ОКВПВКГ «Миргородводоканал»не має законної підстави вкладати кошти на оплату електричної енергії, оплату праці працівників зайнятих обслуговуванням КНС та напірного колектору, а також відшкодовувати амортизацію даних споруд та будівель. Витрати на відповідне обслуговування повинен здійснювати не водоканал, а саме абонент за власний кошт.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, як свідчать матеріали справи, між сторонами також укладений договір № 84 від 01.01.2009 р. на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, за яким ОКВПВКГ "Миргородводоканал" зобов'язався забезпечувати ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів "Миргородкурорт" питною водою та приймати від нього стічні води, а ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів "Миргородкурорт" взяв на себе обов'язок своєчасно оплачувати надані йому послуги у водопостачанні та водовідведенні за затвердженими тарифами, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, відповідно до цього договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України та Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення.

ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів "Миргородкурорт" стверджує, що протягом періоду існування договірних відносин, виконував і виконує частину функцій ОКВПВКГ "Миргородводоканал", а саме, перекачує стічні води споживача на певному відрізку каналізаційної мережі за допомогою власної каналізаційної насосної станції (КНС) та фактичні витрати ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів "Миргородкурорт", собівартість виконаних робіт за кожен перекачаний кубічний метр стічних вод, як зазначає ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів "Миргородкурорт", становить 1 грн. 35 коп. без ПДВ.

Проте, як зазначено вище, правилами користування передбачено обслуговування відповідних мереж самими підприємствами, яким вони належать.

КНС та напірний каналізаційний колектор знаходяться на території та балансі Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" і витрати на їх утримання повинен нести він.

Пунктом 19.5 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 р. № 65, які втратили чинність і на які посилається позивач, було встановлено, що станції перекачування стічних вод від жилих будинків місцевих Рад і ЖБК споруджуються силами й коштами абонентів. Після завершення будівництва окремо розміщені станції перекачування в діючому стані безкоштовно передаються на баланс Водоканалу для обслуговування у встановленому порядку.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник посилається на те, що вироком Миргородського міськрайонного суду від 02.08.2011 р. директора ОКВПВКГ "Миргородводоканал" Кулик В.І. визнано винним у скоєнні службового злочину, встановленого ч. 2 ст. 367 КК України, яким встановлено що Кулик В.І. внаслідок неналежного виконання покладених на нього службових обов'язків та всупереч положенням п. 19.4 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом № 65 від 01.07.1994 р., підписав договір на транспортування та перекачку стічних вод до комунальної каналізаційної мережі від 03.01.2007 р., що спричинило для ОКВПВКГ "Миргородводоканал" матеріальну шкоду. 06.10.2011 р. вирок набрав законної сили.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, суд при винесенні рішення порушив норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, система водовідведення ЗАТ лікувально-оздоровчого закладу «Миргородкурорт»поділяється на лівобережну та правобережну. На лівобережній частині всі об'єкти каналізуються по самоплинним каналізаційним колекторам і скидуються в міський каналізаціний колектор, який знаходиться на балансі ОКВПВКГ «Миргородводоканал». На правобережній частині ЗАТ лікувально-оздоровчого закладу «Миргородкурорт»об'єкти каналізуються самоплинними каналізаційними колекторами до каналізаційної насосної станції, яка знаходиться на правому березі р. Хорол, на території ЗАТ лікувально-оздоровчого закладу «Миргородкурорт»та є балансовою належністю цього підприємства, далі за допомогою насосних агрегатів по напірному каналізаційному колектору стоки транспортуються через р. Хорол до колодязя гасника, потім по ділянці самоплинного каналізаційного колектора транспортуються до колодязя приймача поблизу каналізаційної насосної станції № 2, яка є балансовою належністю ОКВПВКГ «Миргородводоканал», і з колодязя приймача, який є межею балансової належності, подаються в КНС № 2 і далі транспортуються на очисні споруди.

Всі каналізаційні мережі: напірні, самоплинні каналізаційні колектори, які знаходяться на території ЗАТ лікувально-оздоровчого закладу «Миргородкурорт»та каналізаційна насосна станція, що також знаходиться на території ЗАТ лікувально-оздоровчого закладу «Миргородкурорт»не є балансовою належністю ОКВПВКГ «Миргородводоканал».

З пояснень представника ОКВПВКГ «Миргородводоканал»вбачається, що до 2007 року подібні договори між цими підприємствами не укладались і ЗАТ лікувально-оздоровчого закладу «Миргородкурорт»самостійно ніс ті витрати, які за зазначеним договором покладені на останнє. Хоча, додав до зустрічного позову тотожній договір від 31.01.2005 р. (т. 1 а. с. 77).

Згідно з п. 8 Постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Укладений договір на транспортування та перекачку стічних вод до комунальної каналізаційної мережі від 03.01.2007 року між ОКВПВКГ «Миргородводоканал»та ЗАТ лікувально-оздоровчого закладу «Миргородкурорт», суперечить законодавству, що діяло на момент укладення правочину, зокрема п. 19. 4 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селища України, отже порушує права ОКВПВКГ «Миргородводоканал».

Також слід звернути увагу на те, що вироком Миргородського міськрайонного суду від 02.08.2011 р. керівник ОКВПВКГ "Миргородводоканал" визнаний винним та засуджений за вчинення злочину у підписанні правочину та наступним виконанням відповідного правочину спричинило цьому підприємству майнову шкоду, яка виразилась у безпідставній та неправомірній сплаті коштів позивачу. Зокрема, цим вироком встановлено, що підсудний Кулик Віталій Іванович, перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки, а згодом директора ОКВПВКГ «Миргородводоканал», всупереч майновим інтересам останнього та в порушення положень п. 19 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України», затвердженого наказом № 65 від 01.07.1994 р., що діяли на момент укладення договору, та за змістом яких будівництво, ремонт та обслуговування місцевих станцій перекачування стічних вод усі абоненти, крім житлово- експлуатаційних організацій місцевих органів державної виконавчої влади і ЖБК, здійснюють своїми силами й коштами, уклав договір, датований 03.01.2007 р. з ЗАТ ЛОЗ «Миргородкурорт», за умовами якого ОКВПВКГ «Миргородводоканал»взяв на себе зобов'язання оплачувати зазначеному підприємству здійснення останнім транспортування та перекачування стічних вод від будівель, належних ЗАТ лікувально-оздоровчого закладу «Миргородкурорт»через свою каналізаційно-насосну станцію до комунально-каналізаційної мережі ОКВПВКГ «Миргородводоканал»відповідно кількості перекачаних стоків по 0.70 грн. за м. куб, хоча згідно з нормативним актом вказані роботи ЗАТ лікувально-оздоровчого закладу «Миргородкурорт»повинен виконувати своїми силами і коштами.

На виконання умов вказаного договору ОКВПВКГ «Миргородводоканал»в період з січня 2007 року по травень 2010 року перераховало ЗАТ лікувально-оздоровчого закладу «Мирогородкурорт»1100388,32 грн., тим самим було спричинено ОКВПВКГ «Миргородводоканал»матеріальної шкоди на зазначену суму.

Відповідно до ч. 3 статті 35 ГПК України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Відповідно до абз. 4 п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 р., при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, укладення та подальше виконання сторонами договору від 03.01.2007 р. на транспортування та перекачку стічних вод до комунальної каналізаційної мережі призвело, до незаконного заволодіння грошовими коштами підприємства.

При цьому, факт цього порушення встановлений вироком суду, який набрав законної сили.

Таким чином, висновки господарського суду про відмову в задоволенні зустрічного позову є такими, що суперечать матеріалам справи та вимогам чинного законодавства України, в зв'язку з чим, відповідне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а зустрічний позов -підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" на користь Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" підлягають стягненню 85 грн. держмита; 236 грн. судових витрат за зустрічним позовом та 559 грн. судового збору по скарзі.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, ст. 104 - 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.10.12 р. по справі № 18/1769/12 про відмову у задоволенні зустрічного позову скасувати та зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним договір від 03.01.2007 року на транспортування та перекачку стічних вод до комунальної каналізаційної мережі, укладений між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" та Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал".

Стягнути з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, 112, код 02649437) на користь Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул.. Шишацька, 82, код 03362560) 85 грн. держмита; 236 грн. судових витрат за зустрічним позовом та 559 грн. судового збору по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Полтавської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 24.12.2012 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.