Рішення № 28523516, 25.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2012 р. Справа № 6/109-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області до Ворзельської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ Менеджмент Технолоджі" про визнання незаконними та скасування рішень Ворзельської селищної ради та визнання недійсним договору,

за участю представників сторін:

прокуратури: Дутчин І. М. (посв. №007107 від 02.10.2012р.),

позивача : Шлягіна І. М. (дов. №10-21/1770 від 03.09.2012р),

відповідача 1: не з'явилися,

відповідача 2: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2010р. Прокурор міста Ірпеня Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів: 1. Ворзельської селищної ради (далі -відповідач 1.) та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ Менеджмент Технолоджі" (далі -відповідач 2.) про визнання незаконними та скасування рішень Ворзельської селищної ради та визнання недійсним договору.

Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі рішення Ворзельської селищної ради № 171-7-У від 19.10.06 «Про надання дозволу ТОВ «МТ Менеджмент технолоджі»на виготовлення технічної документації по оформленню договору оренди на земельну ділянку, що розташована в селищі Ворзель по вул. Будьоного, 26 для обслуговування бази відпочинку»та рішення Ворзельської селищної ради № 360-13-У від 26.04.07 «Про надання ТОВ «МТ Менеджмент технолоджі»земельної ділянки в оренду для обслуговування бази відпочинку за адресою селище Ворзель по вул. Будьоного, 26», 11.05.2007р. між Ворзельською селищною радою (далі -орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТ Менеджмент Технолоджі" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 8,1470 га в селищі Ворзель по вул. Будьоного, 26 для обслуговування бази відпочинку строком на 25 років, який зареєстровано в Державному реєстрі земель 14.05.2007р. за № 040734000004 та скасувати його державну реєстрацію.

На думку прокурора зазначені рішення ради прийняті всупереч статей 141, 142, 149 Земельного кодексу України, оскільки передана в оренду земельна ділянка Товариству з обмеженою відповідальністю «МТ Менеджмент технолоджі»оскільки не відбулося припинення права користування попереднього користувача спірної земельної ділянки. У зв'язку з вищевикладеним, прокурор вважає, що спірні рішення підлягають визнанню незаконним та скасуванню відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України в судовому порядку. Разом з тим, спірний договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі цих рішень суперечив чинному законодавству на момент його укладення, тому він підлягає визнанню недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2012р. порушено провадження у справі № 6/109-12 а її розгляд призначено на 20.11.2012р.

20.11.2012р. представником Ворзельської селищної ради подано клопотання № 2/15-2004 від 19.11.2012р. про зупинення провадження у справі № 6/109-12, яке мотивовано тим, що в провадженні господарського суду Київської області знаходиться пов'язана з нею справа № 10/122-12 за позовом Ворзельської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ Менеджмент Технолоджі" про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

З огляду на те, що розгляд справи № 6/109-12 про визнання незаконними та скасування рішень Ворзельської селищної ради та визнання недійсним договору є можливим до вирішення спору про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у справі № 10/122-12, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справи № 6/109-12 до вирішення справи № 10/122-12.

Під час розгляду справи суд дійшов до висновку про необхідність залучення Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Хвиля-ПКМ" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України.

Втім, згідно з інформацією, що знаходиться у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15168544, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Хвиля-ПКМ" припинено, у зв'язку з чим залучення останнього в якості третьої особи є неможливим.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 20.11.2012р. представників відповідачів, неподанням прокуратурою та сторонами витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 04.12.2012р.

04.12.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача 2 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неявкою в судове засідання 04.12.2012р. представника відповідача 1, неподанням прокуратурою та сторонами витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 25.12.2012р.

У судовому засіданні 25.12.2012р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі своїх представників у судове засідання 25.12.2012р. не направили, про причини неявки суд не повідомили, витребувані документи суду не надали, хоча про час і місце розгляду справи вони були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Відтак, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзивів на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представників відповідачів, так як їх нез'явлення та не подання відзивів не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

Рішенням Ворзельської селищної ради 171-7-У від 19.10.2006р. «Про надання дозволу ТОВ «МТ Менеджмент технолоджі»на виготовлення технічної документації по оформленню договору оренди на земельну ділянку, що розташована в селищі Ворзель по вул. Будьоного, 26 для обслуговування бази відпочинку», яким надано дозвіл ТОВ «МТ Менеджмент технолоджі»на виготовлення технічної документації по оформленню договору оренди на земельну ділянку площею 8,1470 га терміном на 5 років, для обслуговування бази відпочинку в селищі Ворзель по вул. Будьоного, 26.

В подальшому рішенням Ворзельської селищної ради № 360-13-У від 26.04.2007р. «Про надання ТОВ «МТ Менеджмент технолоджі»земельної ділянки в оренду для обслуговування бази відпочинку за адресою селище Ворзель по вул. Будьоного, 26», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди та надано в оренду ТОВ «МТ Менеджмент технолоджі»земельну ділянку площею 8,1470 га забудованих земель для обслуговування бази відпочинку в селищі Ворзель по вул. Будьоного, 26 терміном на 25 років.

На підставі рішення Ворзельської селищної ради № 360-13-У від 26.04.2007р., 11.05.2007р. між Ворзельською селищною радою (за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТ Менеджмент технолоджі»(за договором - орендар) було укладено договір оренди землі (копія залучена до матеріалів справи), згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування бази відпочинку, яка знаходиться селі Ворзель по вул. Будьоного, 26.

Умовами договору оренди передбачено, що:

- орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 81 806,38 грн в рік, що становить 8,3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 9 договору);

- землі передаються для обслуговування бази відпочинку, цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування бази відпочинку (пункти 14, 15 договору);

- передача земельної ділянки здійснюється без розроблення проекту її відведення у 10-деннй строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі (пункти 17, 19 договору);

- орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, дотримання екологічної безпеки. Своєчасного внесення орендної плати, збільшення розміру орендної плати з підстав і в порядку згідно закону та договору (пункт 25 договору);

- дія договору припиняється в разі закінчення строку, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження в порядку, встановленому законом (пункт 34 договору).

Згідно статті 18 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі», укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Як вбачається з Договору оренди землі від111.05.2007р., останній був зареєстрований в Ірпінському міському відділі № 2 Київської РФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.05.2007р. за № 040734000004.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі», передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно з доданим до матеріалів справи акту приймання передачі земельної ділянки в оренду від 14.05.2007р. Ворзельська селищна рада передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «МТ Менеджмент технолоджі»прийняло земельну ділянку рекреаційного призначення площею 8,1470 га в оренду для обслуговування бази відпочину.

Як вбачається з довідки Ірпінського відділу земельних ресурсів Київської області № 6867 від 09.11.2006р., земельна ділянка, згідно форми 6-зем, обліковується до розмежувань земель державної та комунальної власності, як землі державної власності.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За змістом вказаних норм закону, чинних на момент виникнення спірних відносин, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою в межах селища Ворзель належало Ворзельській селищній раді.

Водночас судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 8,1470 га в селищі Ворзель по вул. Будьоного, 26, відведена в оренду вищевказаними рішеннями Товариству з обмеженою відповідальністю «МТ Менеджмент технолоджі», перебувала в постійному користуванні ТОВ «Фірма «Хвиля-ПМК», на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою І-КВ № 001161, що зареєстрований за № 51 від 18.09.2001р.

Підставою для відведення/передання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «МТ Менеджмент технолоджі» спірної земельної ділянки був лист користувача цієї земельної ділянки - ТОВ «Фірма «Хвиля-ПМК».

Так, 10.10.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хвиля-ПМК»звернулося з листом № 10-10/06 до Ворзельської селищної ради про відмову від земельної ділянки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Актаремікс».

На цій підставі рішенням Ворзельської селищної ради № 360-13-У від 26.04.2007р., анульовано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою І-КВ № 001161, що зареєстрований за № 51 від 18.09.2001р., який виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хвиля-ПМК»та вирішено надати Товариству з обмеженою відповідальністю «МТ Менеджмент технолоджі»в оренду земельну ділянку площею 8,1470 га забудованих земель для обслуговування бази відпочинку за адресою: селище Ворзель, вул. Будьоного, 26.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначені положення Конституції України кореспондовані у статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що припинення права користування відбувається виключно з добровільної волі землекористувача, проте чинним законодавством передбачено юридичне оформлення такої відмови, зокрема рішенням уповноваженого органу - Ворзельської селищної ради.

Тобто, здійснення землекористувачем добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою за його заявою до власника земельної ділянки тягне відповідні обов'язки у власника земельної ділянки прийняти рішення про припинення такого права.

Втім, приймаючи рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки відповідачу 2., в супереч вимог статей 141, 142 Земельного кодексу України Ворзельською селищною радою рішення про припинення права постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хвиля-ПМК»не приймалось, у зв'язку з чим право постійного користування на земельну ділянку, з підстав та в порядку передбаченому Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хвиля-ПМК»припинено не було, що підтверджується листом Ворзельською селищної ради № 2/15-1743 від 15.10.2012р.

Відповідно до листа № 01-02/1575 від 11.10.2012р. відділу держкомзему у м. Ірпені книга записів про припинення права постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хвиля-ПМК»відділом не відкривалась та не закривалась і право постійного користування відділом не припинялося. Відомості про вилучення даної земельної ділянки до земель запасу Ворзельською селищної ради у відділі відсутні.

Крім того, частинами першою, другою, п'ятою статті 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі статтями 143, 149 Земельного кодексу України вилучення (викуп) та припинення права користування або права власності на земельну ділянку чи її частину за відсутності на це згоди землекористувача або власника може здійснюватись виключно в судовому порядку.

Тобто законодавцем правомірність вилучення відповідним органом земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні, а відтак, і прийнятого у зв'язку з цим рішення, поставлена в залежність від наявності згоди землекористувача.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка не була вилучена у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хвиля-ПМК»в порядку передбаченому статтею 149 Земельного кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав, так само як і відсутні докази вилучення земельної ділянки в судовому порядку.

У згаданому вище листі № 2/15-1743 від 15.10.2012р ради вказано, окрім того, що про припинення право постійного користування земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хвиля-ПМК»по вул. Будьоного, 26 в селищі Ворзель рішення не приймалося, вилучення її до земель запасу радою також не приймалося, а в матеріалах справи відсутні докази того, що землекористувач надавав свою згоду щодо вилучення спірної земельної ділянки саме для надання її в користування надати Товариству з обмеженою відповідальністю «МТ Менеджмент технолоджі».

Також в матеріалах справи міститься листи Ворзельською селищної ради № 2/15-1630 від 25.09.2012р., № 2/15-1732 від 11.10.2012р. в якому зазначено, що спірна земельна ділянка до земель запасу відповідної категорії не вилучалася, рішення з даного питання не приймалося.

Також суд дає критичну оцінку діям ради щодо анулювання державного акту на право постійного користування І-КВ № 001161, що зареєстрований за № 51 від 18.09.2001р., з підстав того, що рада не уповноважена на здійснення вказаних дій і повинна діяти лише в межах визначених Земельним кодексом України в частині вирішення питання землекористування.

Доказів на підтвердження правомірності прийняття рішення радою про передачу ТОВ «МТ Менеджмент технолоджі»в оренду спірної земельної ділянки, в розрізі статей 141 Земельного кодексу України, в матеріалах справи не міститься.

Враховуючи вказане, Ворзельська селищна рада не мала права приймати рішення № 360-13-У від 26.04.2007р. «Про надання ТОВ «МТ Менеджмент технолоджі»земельної ділянки в оренду для обслуговування бази відпочинку за адресою селище Ворзель по вул. Будьоного, 26», не вилучивши земельну ділянку у постійного землекористувача та не припинивши права постійного користування землею Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хвиля-ПМК».

Таким чином, рішення Ворзельської селищної ради № 360-13-У від 26.04.2007р. прийняті всупереч вимог статей 141, 142, 149 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

За таких обставин позовні вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування рішення Ворзельської селищної ради № 360-13-У від 26.04.2007р. «Про надання ТОВ «МТ Менеджмент технолоджі»земельної ділянки в оренду для обслуговування бази відпочинку за адресою селище Ворзель по вул. Будьоного, 26»є законними, обґрунтованими, підтверджується матеріалами справи та дійсними обставинами, а відтак підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Ворзельської селищної ради № 171-7-У від 19.10.2006р. «Про надання дозволу ТОВ «МТ Менеджмент технолоджі»на виготовлення технічної документації по оформленню договору оренди на земельну ділянку, що розташована в селищі Ворзель по вул. Будьоного, 26 для обслуговування бази відпочинку», то суд, з огляду на положення статей 123, 124, 149 Земельного кодексу України та статей 15, 16 Закону України «Про оренду землі»(в редакцій на день виникнення спірних правовідносин), приходить до висновку, що питання надання радою згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, яка перебуває в постійному землекористуванні, третій особі, яка виявила бажання отримати її в користування є правом відповідної ради і ніяким чином не порушує встановлений земельним законодавством порядок надання земельних ділянок в оренду та прав третіх осіб, оскільки вказане рішення ради є лише підготовчим моментом, який носить процедурний характер та може бути використане в комплексі з іншими підставами для передачі в оренду земельної ділянки в майбутньому лише за умови отримання згоди на вилучення даної земельної ділянки від постійного користувача.

Щодо позовної вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 11.05.2007р., укладеного між відповідачами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України (в редакції від 07.06.2011р., чинній на момент виникнення спірних відносин), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Загальні умови дійсності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України. Так, згідно до частини 1 зазначеної статті, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статі 203 ЦК України.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема наявність спеціальних підстав визнання недійсною угоди.

Як вбачається з обставин справи, підставою для укладання оспорюваного договору оренди землі від 11.05.2007р. є рішення Ворзельської селищної ради № 360-13-У від 26.04.2007р. «Про надання ТОВ «МТ Менеджмент технолоджі»земельної ділянки в оренду для обслуговування бази відпочинку за адресою селище Ворзель по вул. Будьоного, 26», яке суперечить чинному законодавству, визнано судом незаконним та скасовано.

Судом встановлено, що оспорюваний договір оренди суперечив статтям 116, 141, 142, 149 Земельного кодексу України на момент його укладення, що є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним в судовому порядку.

Така ж правова позиція викладена в пунктах 2.24, 2.26. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

При цьому право оренди землі визначено у статті 6 Земельного кодексу України, так, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Спеціальна норма частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі»визначає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 -6, 11, 17, 19цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За таких обставин, позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 11.05.2007р. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню, а зазначений договір підлягає визнанню судом недійсним як такий, що суперечить чинному законодавству.

При цьому, частинами першою, другою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані є його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Нормами статті 236 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Таким чином, недійсність правочину є підставою для скасування його державної реєстрації.

Крім того, відповідно до позиції, викладеної в пункті 2.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»договір оренди землі може бути припиненим лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що позов прокурором поданий в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України.

Згідно зі статтею 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

За приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

З огляду на вищенаведене прокурор, звертаючись до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві повинен зазначати в якості позивача той орган, який державою уповноважено здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і який має передбачені законом повноваження на подання відповідного позову до суду.

Згідно до визначення статті 1 Закону України «Про охорону земель»охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно до статтей 18-1, 19 Закону України «Про охорону земель», частини першої ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до статті 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. № 459/2011, Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», пункту 1 статті 4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. № 459/2011, Держсільгоспінспекція України організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а також за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

За таких обставин, на момент звернення прокурора до господарського суду Київської області з позовом у даній справі, Державна інспекція сільського господарства України є належним позивачем у справі.

Відповідно до частини другої статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідачів сплату судового збору до державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Ворзельської селищної ради № 360-13-У від 26.04.07 «Про надання ТОВ «МТ Менеджмент технолоджі»земельної ділянки в оренду для обслуговування бази відпочинку за адресою селище Ворзель по вул. Будьоного, 26».

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 11.05.2007р., укладений між Ворзельською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТ Менеджмент Технолоджі" площею 8,1470 га в селищі Ворзель по вул. Будьоного, 26 для обслуговування бази відпочинку строком на 25 років, який зареєстровано в Державному реєстрі земель 14.05.2007р. за № 040734000004 та скасувати його державну реєстрацію.

4. Стягнути з Ворзельської селищної ради (код ЄДРПОУ 04360592) в доход державного бюджету України 536,50 грн судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ Менеджмент Технолоджі" (код ЄДРПОУ 34655100) в доход державного бюджету України 536,50 грн судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. В частині позову про визнання незаконним та скасування рішення Ворзельської селищної ради № 171-7-У від 19.10.06 «Про надання дозволу ТОВ «МТ Менеджмент технолоджі»на виготовлення технічної документації по оформленню договору оренди на земельну ділянку, що розташована в селищі Ворзель по вул. Будьоного, 26 для обслуговування бази відпочинку»відмовити.

Суддя А.Ф. Черногуз