Постанова № 28517305, 27.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13851/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретаріБоженко Наталії Василієвни Пащенко В.І. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Марон» про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Марон», що знаходяться на рахунках банківських установ, -

ВСТАНОВИВ:

Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Марон» про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Марон», що знаходяться на рахунках банківських установ.

Позовна заява обґрунтована тим, що ТОВ «Марон» знаходиться на обліку в Західно-Донбаській ОДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобов'язань має податковий борг в сумі 3226,77 грн. В зв'язку з відсутністю у ТОВ «Марон» майна, на яке може бути звернене стягнення, позивач просить застосувати арешт коштів та інших цінностей ТОВ «Марон» на розрахункових рахунках.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка була повернута у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України судові виклики та повідомлення надсилаються юридичним особам - за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Згідно статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марон» зареєстроване виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області та знаходиться на обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків.

Відповідач має податковий борг, що підтверджується завороти боком облікової картки платника податків, що складається з грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1192 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 31.10.2011 року №0007121541, винесеного на підставі Акту перевірки від 08.09.2011 року №332/15/1-23372721, грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2040 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 19.04.2012 року №0009521541, винесеного на підставі Акту перевірки від 29.03.2012 року №73/15/1-23372721.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового Кодексу України на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми «Ю» від 13.12.2011 року №988 на суму 1186,77 гривень.

Відповідно до постанови від 21.08.2012 року по справі №2а/0470/7653/12 Дніпропетровським окружним адміністративним судом було стягнуто з відповідача податковий борг на підставі податкового повідомлення-рішення від 31.10.2011 року №0007121541 та видано виконавчий лист, який згідно з письмовими поясненнями представника позивача знаходиться на виконанні.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України застосування адміністративного арешту коштів на рахунки платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3 наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

В даному випадку позивачем до суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже порушений порядок накладення такого виду арешту.

Згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 №1398, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин, таких обставин судом не встановлено.

З метою встановлення наявності майна Західно-Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС було надіслано запит від 13.09.2012 р. №20178 до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області - відповідно до наданої відповіді право власності на сільськогосподарську техніку за ТОВ «Марон» не зареєстровано, запит від 16.10.2012 року до КП «Павлоградського МБТІ» - відповідно до наданої відповіді право власності на нерухоме майно за ТОВ «Марон» не зареєстровано, запит від 16.10.2012 року до Відділу Держкомзему у м. Павлоград Дніпропетровської області - відповідно до наданої відповіді земельні ділянки, договори оренди земельних ділянок за ТОВ «Марон» не зареєстровано.

Однак, згідно вимог статті 89 Податкового кодексу України акт опису майна у податкову заставу або про відсутність майна, на підставі цієї статті, не складався та до суду не надавався.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена пп. 20.1.17. п. 20.1. ст.20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами відсутність майна у відповідача та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, згідно з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Марон» про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Марон», що знаходяться на рахунках у банківських установах - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко