Постанова № 28508424, 09.01.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/3815/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Соломко І.І.,

за участю секретаря - Розмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, -

В С Т А Н О В И В :

06.12.2012 року позивач, Чернігівський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 4324,03 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в листопаді 2012 року під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» позивачем встановлено, що відповідач при зверненні у 2008 році до Чернігівського міського центру зайнятості про надання їй статусу безробітного не повідомила, що була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. У зв'язку з цим, в період з 28.11.2008 року по 18.05.2009 року відповідач незаконно отримала матеріальне забезпечення в розмірі 4324,03 грн. Відповідно до статті 36 зазначеного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до вимог чинного законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. ОСОБА_1 відмовилася добровільно повернути кошти в розмірі 4324,03грн., тому позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що на момент звернення до Чернігівського міського центру зайнятості у 2008 році підприємницькою діяльністю вже не займалася, оскільки з 06.07.2006 року була знята з обліку в ДПІ у м. Чернігова. За таких обставин вважала, що відомості, зазначені в заяві від 28.11.2008 року відповідали фактичним обставинам справи, а тому допомогу по безробіттю отримала на законних підставах. Крім того зазначила, що на позивача покладено обов'язок щодо перевірки даних, зазначених в документах, поданих нею під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, що не було виконано позивачем. Тому вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Також просила суд врахувати, що на її утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, (далі-Порядок № 307) Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ.

Судом встановлено, що на підставі поданої заяви від 28.11.2008 року ОСОБА_1 була зареєстрована в Чернігівському міському центрі зайнятості як така, що шукає роботу(а.с.11). При цьому в заяві зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

Чернігівським міським центром зайнятості відповідачу було надано статус безробітного як такому, що шукає роботу, та призначено допомогу по безробіттю відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» та Порядку №307.

За період з 28.11.2008 року по 12.05.2009 року відповідачу надана допомога по безробіттю відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що підтверджується відомостями про виконані платежі (а.с.9-10) та не заперечується відповідачем.

12.10.2012 року відповідач знову звернулась до Чернігівського міського центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що не зареєстрована як фізична особа-підприємець(а.с.8).

05.11.2012 року позивачем відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення за результатами якого складено акти № 719 та № 720, в яких зазначено, що відповідач з 06.07.2005 року по теперішній час зареєстрована як фізична особа-підприємець, що є порушенням частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до підпункту «б» частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, допомога по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 5 частини 2 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема, контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до пункту 3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли: подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; особа, яка одержує допомогу по безробіттю та не може бути працевлаштована у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, виявила бажання отримати залишок належної їй допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказами Державної податкової адміністрації України, Пенсійним фондом та Міністерством праці та соціальної політики України, від 13.02.2009 року № 7-1|60/62, розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7, 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі неповернення коштів у встановлений строк, стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Аналізуючи вищезазначені нормативно-правові акти, суд приходить до висновку, що на позивача покладено обов'язок здійснювати контроль за правильністю та обгрунтованістю виплат на випадок безробіття шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Однак, позивачем не була проведена перевірка достовірності даних, що зазначені відповідачем в заяві від 28.11.2008 року протягом періоду перебування її на обліку як безробітної, що є порушенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики, ДПА України № 60/62 від 13.02.2009 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року № 232/16248.

Водночас, у листопаді 2012 року позивачем відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» було проведено перевірку достовірності даних, зазначених в заяві відповідача від 12.10.2012 року, за результатами якої складено акти № 719 та № 720 від 05.11.2012 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення (а.с.12-13).

У вказаних актах розслідування зазначено, що відповідач з 06.07.2005 року по теперішній час зареєстрована як фізична особа-підприємець, що є порушенням частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Даний факт підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с.14).

Відповідно до статті 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року № 755 датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Згідно статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Як вбачається із Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копія якої міститься в матеріалах справи, 06.07.2005 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1, а 11.10.2012 року внесено запис про рішення позивача припинити підприємницьку діяльність.

Тобто, на час проведення виплат по безробіттю в період з 28.11.2008 року по 18.05.2009 року відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Тому посилання відповідача на інформацію Державної податкової служби у Чернігівській області від 21.12.2012 року про те, що з 2006 року вона знята з обліку в ДПІ у м. Чернігові (а.с.29), судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є дата внесення до ЄДР запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Відповідачем не надано суду доказів щодо проведення такої реєстрації.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на необізнаність та не розуміння своїх дій під час надання інформації в заяві від 28.11.2008 року, оскільки відповідно до частини 2 статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно із частинами 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, обов'язок щодо своєчасного надання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг покладено на осіб, які зареєстровані як безробітні.

Відповідачем не виконано обов'язку, передбаченого статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Пунктом 6.14 вищевказаного Порядку № 307 передбачено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Згідно довідки-розрахунку виплаченого матеріального забезпечення Чернігівського міського центру зайнятості № 06/5658 від 05.11.2012 року відповідачу в період з 28.11.2008 року по 18.05.2009 року виплачено допомогу по безробіттю в сумі 4324,03 грн.(а.с.15).

У зв'язку з чим, 06.11.2012 року позивачем був виданий наказ «Про повернення коштів гр. ОСОБА_1» № 575 та направлено лист від 07.11.2012 року № 05/5688 з вимогою повернути кошти на протязі 15 календарних днів з дня отримання повідомлення(а.с.16-17).

Наказ від 06.11.2012 року № 575 відповідачем отримано та не оскаржено, кошти в розмірі 4324,03 грн. до Чернігівського міського центру зайнятості добровільно не повернуто.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано суду доказів, які б спростували позицію позивача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що несплата відповідачем суми наносить суттєвої шкоди державі, так як перешкоджає у повному обсязі Чернігівському міському центру зайнятості забезпечувати соціальний захист громадян шляхом виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у передбачених законодавством випадках.

Таким чином, позовні вимоги Чернігівського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 4324,03 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Чернігівського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Чернігівського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37171300901002 в ГУДК у Чернігівській області, МФО 853592, код 21395273) кошти незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 4324 (чотири тисячі триста двадцять чотири) грн. 03 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя підпис Соломко І.І.

Згідно з оригіналом

Постанова суду від 08.01.2013 року не набрала законної сили.

Суддя Соломко І.І.