Постанова № 28507847, 20.08.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-5670/11/0170/19

20.08.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Кобаля М.І. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін: сторони в судове засідання не з'явились, повідомленні належним чином,

розглянувши апеляційні скарги представника Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим Потапової Олени Олександрівни, представника Державного казначейства України Козачка Владислава Петровича на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 08.06.11

за позовом ОСОБА_4 АДРЕСА_1

до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021)

Державного казначейства України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01014)

треті особи: Міністерство фінансів України (вул. М.Грушевського, 12/2, м.Київ,01008)

Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2,Київ,01024)

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим (вул. Павленко, 48, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95051)

Центральний районний суд м. Сімферополя (вул. Турецька, 21, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

про визнання незаконною бездіяльності, спонукання до виконання певних дій та стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2011 адміністративний позов ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, треті особи: Міністерство фінансів України, Кабінет Міністрів України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, Центральний районний суд м. Сімферополя про визнання незаконною бездіяльності, спонукання до виконання певних дій та стягнення - задоволено частково.

Зобов'язано Державне казначейство України провести фінансування видатків з Державного бюджету України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6 код ЄДРПОУ 20055032), передбачені Державній судовій адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 151128,81 грн. для виплати коштів судді Центрального районного суду м. Сімферополя ОСОБА_4

Стягнуто з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь судді Центрального районного суду м. Сімферополя ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) несплачену частину заробітної плати за період з 03.12.2007 по 31.12.2010 року у розмірі 151128,81 грн., без урахування утримання податків та інших обов'язкових платежів.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, представники відповідачів звернулися з апеляційними скаргами в яких просять постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2011 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим Потапової Олени Олександрівни.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_4 працює на посаді судді Центрального районного суду м. Сімферополя з 28.03.2005 р., про що свідчить довідка Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим № 73/04-45 від 07.06.2011 року.

Відповідно до наданих Територіальним управлінням ДСА в АР Крим копій штатного розкладу Центрального районного суду АР Крим щомісячний посадовий оклад судді Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим, в тому числі - позивача, з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р. складав 2656,00 грн.; з 01.01.2009 р. по 31.01.2010 р. -2490,00 грн.

Відповідно довідки про заробітну плату ОСОБА_4 № 02-23/357 від 03.03.11 р., наданої Територіальним управлінням ДСА в АР Крим, загальна сума заробітної плати з урахуванням надбавок за класність, вислугу, відповідних процентів, премій за період з грудня 2007 року по грудень 2010 року, отриманої позивачем, складає 188043,47 грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду - скасуванню з прийняттям нової постанови, з наступних підстав.

Основним нормативно-правовим документом, що визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян є Закон України "Про статус суддів"№ 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року (в редакції, чинній на момент вирішення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 3 ст. 11 вказаного Закону, гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Збереження існуючого статусу суддів, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності суддів.

Незалежність та недоторканість суддів гарантується наданням їм, відповідно до Закону України "Про статус суддів", спеціальних умов матеріального та соціально-побутового забезпечення.

Згідно зі ст. 44 Закону України "Про статус суддів", заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу, посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи. Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про оплату праці", умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 03.09.2005 року №865, яка набрала чинності з 01 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332,00 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332,00 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року №865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 03 грудня 2007 року (дати набрання нею законної сили) до 01 січня 2012 року (дати втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19 серпня 2009 року (дати набрання нею законної сили) до 13 квітня 2011 року, дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.

Своє рішення Вищий адміністративний суд України обґрунтовує тим, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та / або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Крім того, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та законних інтересів особи.

Розгляд спорів щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим, суди загальної юрисдикції не мають повноважень розглядати спори щодо конституційності актів Кабінету Міністрів України. Відповідно до частини першої статті 150 Конституції України вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів належить виключно до повноважень Конституційного Суду України.

Отже, щодо визнання незаконності нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України висновок судів повинен ґрунтуватися на тому чи відповідають оскаржувані акти законам України, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цими законами, і чи не звужують існуючі гарантії незалежності суддів.

Проаналізувавши оскаржувані постанови можна дійти висновку, що при прийнятті постанов № 865, № 1243, № 1310 у 2005 році Кабінет Міністрів України не зменшив розрахунок посадових окладів суддів, а отже і не обмежив матеріальний і соціальний захист суддів.

Отже, Вищим адміністративним судом України ухвалено рішення, яким постановлено, що постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів"в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865"та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів"є законними та чинними

Як вбачається з матеріалів справи, заробітна плата позивачу нараховувалася та виплачувалася у розмірі, обчисленому у відповідності до пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів"№ 865 від 03 вересня 2005 року.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для зобов'язання відповідачів здійснювати нарахування та виплату позивачу заробітної плати у будь-який інший спосіб, ніж той, що встановлений вищевказаною постановою.

Згідно з частиною першою статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Все вище перелічене є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в порядку п. 3 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

На підставі викладеного судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1ст.198, п.1, п.4 ч.1ст.202, ч.2ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги представника Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим Потапової Олени Олександрівни, представника Державного казначейства України Козачка Владислава Петровича задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2011 року по справі №2а-5670/11/0170/19 скасувати.

Прийняти по справі нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 серпня 2012 р.

Головуючий суддя О.В.Кучерук

Судді М.І. Кобаль

Т.В. Дадінська