Постанова № 28507822, 02.07.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-1029/12/0170/23

02.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В.) від 06.02.12

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95051)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про про стягнення заборгованості у сумі 6227,82 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2012 позов Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, - задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим заборгованість у сумі 4705,90 грн. В іншій частині позову, - відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував висновки тим, що в рішеннях, на підставі яких здійснюється стягнення, позивач посилається на п. 5 частини дев'ятої Закону України №1058-IV, які на момент прийняття рішень позивачем втратили чинність, а отже у позивача не було правових підстав для застосування до відповідача фінансових санкцій.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п.7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків та повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання зазначеним законом сили.

У судове засідання 02.07.2012 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку (арк. с. 52-53).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Крим під реєстраційним номером 04055558ф0020877, що підтверджується реєстраційною карткою (арк.с. 22).

09.08.2010 Управлінням Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим проведено звірку чистого доходу по даним наданим Державною податковою інспекцією Сімферопольського районі АР Крим та документів, які надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, за результатами якої, складено акт № 162. Згідно вказаного акту відповідачу донарахована сума страхових внесків за 2009 рік у розмірі 2954, 80 грн. (арк.с. 18).

Вказаний акт було направлено на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією та отримано ним 17.08.2010 року (арк.с. 19), однак сума донарахованого страхового внеску відповідачем сплачена не була, у зв'язку з чим сума заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування склала 2954,80 грн.

02.09.2010 у зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків позивачем було складено вимогу про сплату боргу № Ф-744С на суму 2954,80 грн. (арк.с. 4), яка була направлена на адресу відповідача та отримана ним 09.09.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк.с. 5).

Як вбачається з матеріалів справи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 31.03.2011 року до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим було надано звіт за 2010 рік, згідно якого платником самостійно була визначена сума страхового внеску у розмірі 1751,10 грн. (арк.с. 8).

01.09.2011 у зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків позивачем було складено вимогу про сплату боргу № Ф-523С на суму 1751,10 грн. (а.с. 6), яка була направлена на адресу відповідача та отримана ним 10.09.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 7).

03.09.2008 за ненадання відповідачем відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2007 рік позивачем було прийнято рішення № 382 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штрафу в розмірі 170 грн. (арк.с. 11-12), вказане рішення було направлено на адресу відповідача та отримано ним 11.09.08 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.с. 12 зворотній бік).

26.06.2009 за ненадання відповідачем відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2008 рік позивачем було прийнято рішення № 1012 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штрафу в розмірі 170 грн. (а.с. 13), рішення було отримано відповідачем під підпис 02.07.2009 року.

31.03.2011 у зв'язку з ненаданням відповідачем розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік у встановлені законодавством строки позивачем було прийнято рішення № 447 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штрафу в розмірі 590,96 грн. (арк.с. 14), вказане рішення було отримано відповідачем під підпис.

31.03.2011 у зв'язку з ненаданням відповідачем відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2009 рік позивачем було прийнято рішення № 448 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штрафу в розмірі 590,96 грн. (арк.с. 16), вказане рішення було отримано відповідачем під підпис.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків у відповідача перед позивачем утворилася недоїмка по сплаті страхових внесків у розмірі 4705,90 грн., з яких сума боргу по страховим внескам за 2009 рік -2954,80 грн., та сума боргу по страховим внескам за 2010 рік -1751,10 грн., а також заборгованість по сплаті штрафних санкцій за несвоєчасне подання розрахунку за 2009 рік у розмірі 1521.92 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу (а.с. 3) та карткою особового рахунку (а.с. 29) та вимогою № ф523 від 07.09.2011 (арк. с. 7) на загальну суму 6227,82 грн.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що є підстави для задоволення апеляційної скарги частково, а постанову суду належить змінити, виходячи з наступного.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058- ІV від 09.07.2003 із змінами та доповненнями (далі - Закон України №1058- ІV), Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010.

Суд першої інстанції проаналізував зазначене діюче законодавство України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог частково.

Порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків та стягнення заборгованості по внескам регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно Закону України від 08.07.2010 року № 2461 "Про внесення змін в Закони України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав силу 17.07.2010 року, відповідачу були донараховані страхові внески за 2010 рік, розраховані як різниця між мінімальним страховим внеском та частиною єдиного (фіксованого) податку, який надійшов до бюджету Пенсійного фонду України. Вказана сума страхових внесків добровільно відповідачем сплачена не була.

Відповідно до п.4 частини другої статті 17 Закону України №1058, страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (п. 2 ст. 106 Закону України №1058).

Згідно п. 2 частини дев'ятої ст. 106 Закону України №1058-ІV за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно п.5 частини дев'ятої ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма права, як і стаття 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка регламентує вчинене порушення, встановлене відповідачем у акті перевірки позивача втратила чинність з 01.01.2011, у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з 01 січня 2011 року, тобто не діяла на дату прийняття спірного рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, встановлено що, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

При цьому зазначено, що якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Аналіз наведених норм дає судовій колегії право для висновку, що повноваження щодо стягнення фінансових санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування розповсюджуються на ті правопорушення які були виявлені до 01.01.2011 та за які були застосовані (нараховані) відповідні санкції, але не сплачені відповідальними особами.

Проте в даному випадку такі обставини відсутні, оскільки за правопорушення допущене відповідачем він до відповідальності до 01.01.2011 не притягувався, рішення № 447 та 448 щодо застосування до відповідача відповідних санкцій прийнято позивачем тільки 31.03.2011, тобто після втрати чинності статтями 17, 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а отже правових підстав для застосування санкцій до відповідача у 2011 році не було.

Згідно з п.п. 1,2 частини третьої ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до частини першої ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність прийняття Управлінням Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим рішень №447 та 448 від 31.03.2011 про застосування до відповідача фінансових санкцій та відсутність підстав для стягнення фінансових санкцій по цим рішенням, в частині стягнення штрафу в сумі 1181,92 грн.

Однак судом першої інстанції помилково не враховані рішення № 382 від 03.09.2008 року та № 1012 від 26.06.2009 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штрафу у розмірі по 170 грн. кожна, у загальній сумі 340,00 грн., яка підлягає стягненню.

Все вище перелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду зміні відповідно до пункту 3 частини першої статті 202 КАС України у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 3 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.02.12 у справі № 2а-1029/12/0170/23 задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.02.12 у справі № 2а-1029/12/0170/23 змінити, виклавши пункт другий резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, м. Сімферополь, р/р 2560870447612, 2560870447613 в КРУ ВАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 324805, ЄДРПОУ 22259661) заборгованість у сумі 5045,90 грн.

3. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.02.12 у справі № 2а-1029/12/0170/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій сторонам по справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна