Ухвала суду № 28507778, 27.08.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14214/11/0170/15

27.08.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

позивач, не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

відповідач, не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 24.01.12

за позовом Приватного підприємства "Кримська цукрова компанія" (пр. Кірова, буд. 54, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки буд. 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.12 адміністративний позов Приватного підприємства "Кримська цукрова компанія" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0010972301 від 26.10.2011 р.; № 0010962301 від 26.10.2011 р.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Кримська цукрова компанія" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 гривень.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.12 та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим.

До початку розгляду справи позивачем на адресу суду надано письмові заперечення на апеляційну скаргу від 07.08.2012року за вих.№1-07/08.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка з питань взаємовідносин з ПП «Південна цукрова компанія»за квітень 2010р. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за квітень 2010 року у сумі 45780,00 грн. встановлено його завищення у сумі 5762,71 грн.

За результатами перевірки складений акт №14940/23-2/36393577 від 18.10.2011 року, за висновками якого встановлено порушення: п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 п.7.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р., в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2010р. у сумі 1212 грн.; п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 п.7.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р., в результаті чого завищено від'ємне значення ПДВ за квітень 2010р. в сумі 4551 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0010972301 від 26.10.2011 р., яким позивачеві зменшено від'ємне значення суми ПДВ за 4 місяці 2010 року у розмірі 4551,00 грн. та № 0010962301 від 26.10.2011 р., яким позивачу донараховано грошові зобов'язання з ПДВ за квітень 2010 року в сумі 1515,00 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у квітні 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон).

Відповідно до п.п. 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем надана податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період -квітень 2010 рік, відповідно до якої сума податкового кредиту складає 45780,00 грн.

Згідно акту перевірки встановлено завищення суми податкового кредиту на 5763,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Південна цукрова компанія».

ПП «Південна цукрова компанія»(Продавець) реалізувала ПП "Кримська цукрова компанія" (Покупець) товар (цукор) у квітні 2010 року на суму 34576,26 грн., в тому числі ПДВ - 5762,71 грн., за результатами операції видана податкова накладна порядковий номер 91 від 30.04.2010 року на суму 26271,88 грн., в тому числі ПДВ -5254,37 грн.

Відповідно до видаткової накладної №091 від 30.04.2010 року ПП «Південна цукрова компанія» поставило ПП "Кримська цукрова компанія" товар, а саме цукор у кількості 5250 т на загальну суму 31526,25 грн. з ПДВ, де 26271,88 грн. -вартість товару, 5254,37 грн. -сума ПДВ. Згідно виписки по рахунку 260047263 (призначення платежу -оплата за товар по рахунку №0276 від 30.04.2010р.) позивачем сплачено 31526,25 грн., в тому числі ПДВ на загальну суму 5254,37 гривень.

На виконання умов договору ПП «Південна цукрова компанія»видана податкова накладна порядковий номер 92 від 30.04.2010 року суму 3050,00 грн., в тому числі ПДВ -508,33 грн.

Відповідно до видаткової накладної №092 від 30.04.2010 року ПП «Південна цукрова компанія»поставило ПП "Кримська цукрова компанія" товар, а саме цукор у кількості 0,500 т на загальну суму 3050,00 грн. з ПДВ, де 2541,67 грн. -вартість товару, 508,33 грн. -сума ПДВ. Згідно виписки по рахунку 260047263 (призначення платежу -оплата за цукор по рахунку №0323 ) позивачем сплачено 3050,00 грн., в тому числі ПДВ на загальну суму 508,33 гривень.

Вказані суми податку на додану вартість згідно податкових накладних були включені до складу податкового кредиту у звітному періоді квітень 2010 року.

Згідно положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що постачальник товару, придбання яких є для позивача підставою для формування податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції ( квітень 2010 р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цими операціями складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом квітня 2010р. у зв'язку з придбанням товару, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем додержано вимоги п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення положень цієї норми Закону.

Фактичне отримання товару позивачем для подальшого використання у господарській діяльності, зокрема з метою реалізації, також підтверджено матеріалами справи, а саме видатковою накладною №091 від 30.04.2010 року на суму 31526,25 грн., в тому числі ПДВ -5254,37 грн. (цукор у кількості 5,250 тон.), та видатковою накладною №092 від 30.04.2010 року на суму 3050,00 грн., в тому числі ПДВ -508,33 грн.(цукор у кількості 0,5 тон.) Вказаний товар (цукор у кількості 6,5 тон) був отриманий представником ПП «Південна цукрова компанія», про що свідчить копія довіреності від 30.04.2010 року ЯЕЗ №889845.

Крім того, товари отримані в квітні 2010р. від ПП «Південна цукрова компанія», надалі реалізовані покупцям Підприємству «Росмен»та ПП «Ревента»за ціною вище за ціну придбання, що підтверджується копіями первинних бухгалтерських - документів: податковою накладною № 09 від 17.05.2010р. на суму 19965,00 грн., податковою накладною № 13 від 19.05.2010р. на суму 17517,50 грн. виписками банка від 25.01.2011р., видатковою накладною № 009 від 17.05.2010р., видатковою накладною № 013 від 19.05.2010р.Вказані обставини відображені у бухгалтерському обліку позивача, про що свідчать виписки з бухгалтерських рахунків, що підтверджує товарність операцій щодо отримання товару позивачем від ПП «Південна цукрова компанія».

Судова колегія вважає безпідставними посилання податкового органу на дані результату автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, оскільки, такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п.5.2. Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, дані автоматизованого співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається ДПІ в м. Сімферополі АР Крим в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Щодо посилань податкового органу про нікчемність укладеного позивачем з ПП «Південна цукрова компанія» договору з тих підстав, що постачальник позивача та його контрагенти не мають необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: основних фондів, виробничих потужностей та транспортних засобів, виходячи з встановленої товарності господарської операції між позивачем та ПП «Південна цукрова компанія», слід зазначити наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку ПП «Південна цукрова компанія»та позивачем була вчинена господарська операція щодо придбання товару. Матеріали справи підтверджують отримання товару для подальшого використання в господарської діяльності. Оплата за договорами була здійсненна позивачем в повному обсязі.

Зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що даний правочин є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ПП «Південна цукрова компанія»правочину на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судова колегія зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, висновки акту перевірки, згідно з якими ПП "Кримська цукрова компанія" завищена сума податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року у сумі 5762,71 грн. від постачальника ПП «Південна цукрова компанія», який сформований на підставі нікчемного правочину, не знайшли свого підтвердження. Відповідно, зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 4551,00 грн. та донарахування ПДВ на суму 1515,00 гривень є безпідставним.

Крім того, виходячи з акту перевірки №14940/23-2/36393577 від 18.10.2011 року підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень послужив, зокрема, акт перевірки №845/23-2/36693457 від 14.02.2011 року ПП «Південна цукрова компанія», яким встановлено нікчемність угоди між ПП «Південна цукрова компанія»та його контрагентами. Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.08.2011 року у справі № 2а-2789/11/0170/23 спростовані висновки відповідача щодо нікчемності вказаних угод. А відтак, посилання податкового органу на відсутність у постачальників ПП «Південна цукрова компанія»основних фондів, виробничих потужностей та транспортних засобів спростовано матеріалами справи.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першоїі інстанції щодовизнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0010972301 та № 0010962301 від 26.10.2011 р.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 24.01.12 по справі № 2а-14214/11/0170/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук