Постанова № 28507660, 02.07.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-229/12/0170/13

02.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

розглянувши письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 01.03.12 у справі № 2а-229/12/0170/13

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим (пр. 30-річчя Перемоги, 6,смт. Роздольне, Автономна Республіка Крим, 96200)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона - 73" (вул. Шосе Євпаторійське шосе, 21, смт. Роздольне, Автономна Республіка Крим, 96200)

про стягнення заборгованості у сумі 59926,59 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2012 у задоволенні адміністративного позову Управлінню Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона - 73", - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач передчасно звернувся до суду з позовною заявою, недотримав встановлену законодавством процедуру, порядок, форму прийняття та направлення відповідачу вимоги про сплату боргу.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки судом першої інстанції не враховано, що позивач надсилав до відповідача відповідну вимогу про сплату боргу.

У судове засідання 02.07.2012 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку (арк. с. 52-53).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Відповідач - ТОВ "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона-73" 29.07.2004 року зареєстровано Роздольненською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.11.2011 (арк. с. 6).

Відповідач взятий на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (арк. с. 4).

Відповідачем на адресу позивача був наданий Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за жовтень 2011 року (арк. с. 7-8).

У визначений законодавством строк сума єдиного внеску відповідачем сплачена не була.

02.12.2011 Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу № Ю32.10/с у сумі 382074,15 грн., яка отримана останнім 07.12.2011 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 96200 0063226 1 (арк. с. 9).

Враховуючи відсутність незгоди відповідача з розрахунком суми заборгованості, вказана вимога є узгодженою.

На підставі зазначеного вище позивачем прийнято рішення № 176 від 14.12.2011 року про застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 3082,92 грн. та нарахована пеня у розмірі 8540,40 грн. яке було отримано головним бухгалтером відповідача 14.12.2011 року про що свідчить підпис зазначеної особи (арк. с. 10)

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанову суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення по справі, виходячи з наступного.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Конституції України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 (далі - Закон №2464), який набрав чинності 01.01.2011.

Відповідно до п. 3 розділу 8 Закону № 2464 з дня набрання чинності зазначеного закону платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464 страхувальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки єдиний внесок.

Частиною восьмою статті 9 Закону № 2464 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно абзацу третього частини четвертої статті 25 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до абзацу шостого цієї частини, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Позивач дотримав вище зазначені вимоги в частині стягнення недоїмки в сумі 48303,27 грн.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 25 Закону №2464, рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти робочих днів, а також не повідомив у цей строк територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 8540.40 грн. та штрафу в сумі 3082,92 грн. задоволенню не підлягають, так, як по рішенню № 176 від 14.12.2011 про застосування штрафу та пені вимога про сплату боргу не приймалось і не направлялось відповідачу.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Статтями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; в мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, 195, 196, 197, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.12 у справі № 2а-229/12/0170/13 задовольнити частково.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.12 у справі № 2а-229/12/0170/13 скасувати.

3.Прийняти нову постанову

4.Уточнені позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона - 73" (ідентифікаційний код 32681055, ЄДР 10001942391) на користь Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим (р/р 37197072000123 в ГУ ДКУ в АРК МФО 824026 ЗКПО 22259425) заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі - 48303 грн. 27 коп.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна