Рішення № 28503798, 24.12.2012, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа№2012/5900/2012

2/2012/2058/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Іванової І.В.,

за участю секретаря - Ногіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Жовтневий РВ у м. Харкові ГУДМС України про виселення та зняття з реєстрації, суд -

У С Т А Н О В И В:

18 липня 2012 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача та просить постановити рішення, відповідно до якого виселити ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_5 без надання йому іншого житлового приміщення, із-за неможливості сумісного проживання у зазначеному будинку. Також зняти відповідача з реєстрації по зазначеній адресі.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є власником 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5. Зазначений будинок був подарований їй громадянином ОСОБА_3, згідно договору дарування від 1 липня 1994 року, який був зареєстрований нотаріусом П'ятої державної нотаріальної контори м. Харкова ОСОБА_4 . У зазначеному будинку мешкає вона, її донька ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2

Шлюб з відповідачем було розірвано 22.12.2009 року. Підставами для розірвання шлюбу були постійні її побиття відповідачем, сварки між ними та погрози зі сторони відповідача у на її адресу. Але після розірвання шлюбу її життя не стало спокійним. Так у квітні 2009 року відповідач розбив скло у дверях, потім приніс каністру з бензином та почав розбризкувати його по кухні і підпалив. Пожежу довелось гасити своїми силами, не викликаючи робітників МНС.

У червні 2009 року відповідач вчинив їй з донькою сварку, погрожував вбивством, після чого вона з донькою були вимушені піти з дому і були відсутні два тижні, а коли повернулись, то побачили, що дома весь посуд був перебитий, навколо безлад.

Терор, який вчиняє відповідач, продовжується і по теперішній час. У лютому 2011 року відповідач у гніві кинувся на неї з кулаками, почав душити і коли вона вирвалась, він схватив ножа та кинувся з ним на неї і тільки поява доньки перешкодило йому скоїти вбивство.

У черговий скандал в осені , їй с донькою довелося знову піти з дому, а коли почалась зима вони були позбавлені можливості потрапити в будинок та взяти зимовий одяг, так як відповідач змінив дверні замки у будинку.

У липні 2011 року відповідач побив її доньку ОСОБА_5, яка після того органами МВС була направлена на засвідчення у бюро судово-медичних експертиз. 29.07.2011 року висновок бюро експертизи був направлений до Жовтневого РВВС м. Харкова. Однак нею не було отримано ніяких даних за результатами зазначеної експертизи, а також відповіді РВВС.

Раніше відповідач бив головою в огорожу її старшу доньку ОСОБА_4.

Відповідач знищив телевізор і комп'ютер, які належали її доньці. Також позбавив її з донькою можливості користуватися надвірними будівлями, а саме, в літній кухні мається льох, у якому знаходяться овочі і фрукти, але він не впускає їх туди.

Відповідач неодноразово був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в родині та погрози розправою. Також відповідач був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.301 КК України, 06.03.2012 року суд притягнув його до адміністративної відповідальності.

22.12.2011 року була проведена судово-психіатрична експертиза Харківської обласної клінічної лікарні №13, яка показала, що ОСОБА_2 за своїм психічним станом може надавати собі звіт в своїх діях та керувати ними, але виявляє ознаки легкої розумової відсталості. Сам по собі він дуже агресивний, здатний на будь-які неадекватні дії відносно неї та її доньки, тому мешкання у одному будинку з ним погрожує їх безпеці. Позивачка вважає, що вона та її донька мають право нормально проживати у своєму будинку, не відчуваючи ніякого насильства зі сторони.

Відповідач вкрав у неї домову книгу та документи на автомобіль «Волинь», тому довіри такій людині немає. Крім того, відповідач має на праві власності будинок 43,2 м.кв у АДРЕСА_6. Також після смерті його матері ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина: однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, а також за адресою: АДРЕСА_2. Таким чином у відповідача є можливість проживати за зазначеними адресами. Оскільки її неодноразові звернення до правоохоронних органів м. Харкова позитивних результатів не дали, вона була вимушена звернутися до суду з зазначеним позовом для захисту своїх прав.

Відповідач самоправно зайняв чуже житло, не маючи на це ніяких підстав та чине їй перешкоди як власнику будинку у здійсненні своїх прав, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали свій позов та надали пояснення, аналогічні вищенаведеним та просили позов задовольнити..

Відповідач у зазначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи йому було повідомлено належним чином , про причини своєї неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні, яке відбулося 22 жовтня 2012 року , відповідач позов не визнав, надав усні та письмові пояснення , у яких посилався на те, , що доводи позивачки не відповідають дійсності. 22 квітня 1994 року вони з позивачкою зареєстрували шлюб . Почалися конфлікти між позивачкою та її матір'ю , а тому було вирішено розміняти трикімнатну квартиру АДРЕСА_3. В неприватизовану квартиру переїхав ОСОБА_3 , в його однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 переїхала мати позивачки -ОСОБА_7 та для них з позивачкою в період одруження ОСОБА_3 подарував 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_5.. З 1994 року в цьому будинку він зареєстрований постійно, на кошти залишені після продажу своєї квартири зробив велику роботу по благоустрою і переобладнанню частини старого будинку. Проти розірвання він був проти та просив надати строк для примирення. Дійсною причиною розрада сім'ї явилося те, що він відмовився на пропозицію позивачки відвідувати секту «Космоенергетика».. Не відповідають дійсності посилання позивачки про то, що вона не мешкає у будинку. Позивачки ні одного дня не залишали будинок, а тому її права він не порушував. Не відповідає дійсності посилання позивачки на те, що він має будинок в селі Крисіно. Цей будинок купляв його син від першого шлюбу на його ім'я , оскільки , він як чорнобилець має пільги для оформленню документів. Навпаки позивачка відтворює такі умови для життя, щоб він виїхав, однак йому уходити нікуди, він житла не має.

Суд, вислухав пояснення позивачки, відповідача, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На підставі договору дарування від 2 липня 1994 року позивачка отримала у дар від ОСОБА_3 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель , яка розташована в АДРЕСА_5. /а.с. 6-7/

Зазначена частина будинку складається з двох кімнат площею 16,4 кв. м., 8,5 кв. м. та кухні площею 8,9 кв. м., що вбачається з технічного паспорту /а.с. 8-11/.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано 22 грудня 2009 року у Жовтневому відділі реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис 333 від 22 грудня 2009 року (а.с.19).

У судовому засіданні позивачка не заперечувала той факт, що відповідач з її згоди, як член сім'ї оселився та був зареєстрований у будинку по АДРЕСА_5.

Посилаючись на вимоги ст. 116 ЖК України, позивачка просить суд виселити відповідача з вищевказаної частини будинку по АДРЕСА_5.

Як зазначено у п 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року , із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВСУ №13 від 25 грудня 1992 року , при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або

будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й

іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Як на доказ того, що відповідач тривалий час порушує правила співжиття та робить неможливим для неї проживання з ним в одному будинку , позивачка посилається на пояснення свідків , акт стаціонарної судово- психіатричної експертизи відносно ОСОБА_2 , акт судово- медичного дослідження ОСОБА_5, постанову судді від 5 вересня 2011 року, її звернення до Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

Так, з акту судово- психіатричної експертизи від 18 листопада 2011 року, яка проводилася відносно ОСОБА_2 на підставі слідчого СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області , у зв'язку з порушенням кримінальної справи за ст. 301 КК України, вбачається , що останній на теперішній час ознаків психозу не виявляє, виявляє ознаки легкої відсталості розуму./а.с.15-17/

Акт судово- медичного дослідження від 29 липня 2011 року був складений відносно ОСОБА_5, дочки сторін, яка вказувала, що 28 липня 2011 року за місцем мешкання , її батько ОСОБА_2 вдарив рукою по торсу, за медичної допомогою не зверталася. /а.с.18/.

З постанови від 5 вересня 2011 року вбачається, що судом було встановлено , що 28 липня 2011 року о 6 годині за місцем свого мешкання ОСОБА_2 вчинив сварку з донькою, погрожував фізичною розправою, чи допустив насилля в родині. Провадження по справі відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП було закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

У судовому засіданні були досліджені матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи за заявами ОСОБА_1

З постанови від 23 січня 2012 року вбачається, що сварка між сторонами була обоюдна, ОСОБА_2 притягнути до адміністративної відповідальності у порядку ст. 173-2 КУпАП, по відношенню гр.. ОСОБА_1 обмежитись мірами профілактичного характеру.

З постанови від 31 березня 2012 року вбачається, що сварка між сторонами була обоюдна, відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обмежитись мірами профілактичного характеру.

З постанови від 12 квітня 2012 року вбачається, що сварка між сторонами була обоюдна, відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обмежитись мірами профілактичного характеру.

Інші постанови , які маються в матеріалах про відмову в порушенні кримінальної справи за заявами ОСОБА_1 , винесені після подачі останньою зазначеної позовної заяви, а тому доказом по справі бути не можуть, хоча і із них вбачається, що між сторонами були обоюдні сварки та їх обох попереджали. Про недопустимість такої поведінки.

До показань, даних у судовому засіданні свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які пояснили, що ОСОБА_2 порушує правила співжиття , суд відноситься критично, оскільки вони є близькими позивачці людьми / дочкою та зятем/ , а тому особами зацікавленими .

Таким чином позивачкою не доведено той факт, що відповідач систематично порушує правила співжиття і його поведінка робить неможливою для неї проживання з ними в одному будинку.

Письмові докази , які були дослідженні судом , свідчать проте що між сторонами, які є колишнім подружжям, склалися неприязні відношення , у зв'язку з чим між ними постійно виникають сварки.

Відповідачем у справі надані до суду характеристики з місця мешкання , а також з місця роботи, з яких вбачається, що він характеризується /а.с. 50,51,52,54/.

Аналізуючи вищенаведене , суд дійшов до висновку про відсутність підстав для виселення відповідача з вищевказаного будинку відповідно до вимог ст. 116 ЖК України.

Що стосується посилання позивачки на ст. 383,386 ЦК України, то їй ніхто не заважає користуватися своєю власністю на свій розсуд, оскільки в своїх позовній заяві , вона не просить суд вселити її у частину будинку АДРЕСА_5, або усунути перешкоди в користуванні таким.

На підставі викладеного та керуючись 3, 11, 15,60,61,208, 209,212,213,214,215, 218, 294 ЦПК України , ст. 116 ЖК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 -відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В.Іванова.