Постанова № 28500175, 19.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2012 року 10:44 № 2а-2647/10/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києвапро скасування податкового рішення-повідомлення № 0001402310/0 від 16.02.2010 року.Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача Кіндер В.А. -довіреність № б/н від 28.10.2012Від відповідачаЦюрупа Д.А. -довіреність № 8396/9/10-209 від 07.08.2012На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 19.11.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового рішення-повідомлення № 0001402310/0 від 16.02.2010 року.

Ухвалою суду від 26.02.10р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті

Ухвалою суду від 15.09.10р. зупинено провадження по справі до отримання відповіді на запит Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва №1289/8/10-108 від 08.09.10р. та №1290/8/8/10-108 від 08.09.10р. до Слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України.

Ухвалою суду від 17.10.12р. провадження по справі поновлено.

В судове засідання 19.11.12р. з'явились сторони.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державіної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Проміндастріал ЛТД»та ПП «Алертс-Груп»за період з 01.06.2006р. по 01.06.2007р. За результатами перевірки 08.02.2010р. складено акт за № 49/23-10/32308598 (надалі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення п.п. 7.4.1 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в період з червня 2006року по травень 2007року включно на загальну суму 5 805 392,00грн. З урахуванням строків встановлених п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»податковим органом встановлено заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2 710 617,00 грн. в тому числі : за січень 2007року в сумі 133 521,00грн.; за лютий 2007року в сумі 291 375,00грн.; за березень 2007року в сумі 565 837,00грн.; за квітень 2007року в сумі 1 076 125,00грн. та за травень 2007року в сумі 643 759,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0001402310/0 від 16.02.10р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 065 926,00грн. в тому числі 2 710 617,00грн. за основним платежем та 1 355 309,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу у зв'язку із чим звернувся до суду для його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу щодо заниження позивач зобов'язань з податку на додану вартість на визнанні договорів укладених позивачем з ПП «Проміндастріал ЛТД»та ПП «Алертс-Груп»нікчемними та такими, що не мали реальних наслідків.

Так зокрема податковим органом вказується на те, що ПП «Алертс-Груп»відсутнє за місцем державної реєстрації, знято з податкового обліку у ДПІ у Деснянському районі м. Києва з 21.02.208року, остання податкова звітність подавалась у жовтні 2007року, на вказаному підприємстві рахується лише одна працююча особа, а також відсутні складські приміщення та інші засоби необхідні для здійснення господарської діяльності. Крім того допитаний в якості свідка директор ОСОБА_3 пояснив, що жодних послуг ТОВ «Вікоіл ЛТД»не надавалось, фактично ПП «Алертс-Груп»господарською діяльністю не займалось, жодних послуг чи товарів не надавало.

Стосовно ПП «Проміндастріал ЛТД», відповідачем вказується на те, що вказане підприємство відповідно до службової інформації та податкової бази даних, не знаходиться за місцем державної реєстрації, звітність з червня 2007року не подає, відсутнє будь-яке майно чи трудові ресурси, а також допитаний в якості свідка засновник та бухгалтер підприємства пояснив, що підприємство зареєстрував на прохання свого знайомого без мети ведення господарської діяльності, при цьому усю документацію підписував.

Податковий орган також при винесенні спірного податкового повідомленні-рішення посилався на порушену кримінальну справу № 70/107-08/4 по факту створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності ПП «Проміндастріал ЛТД»та ПП «Алертс-Груп»за ознаками злочину передбаченого ст.. 28 ч. 2, ст. 205 ч.2 КК України

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про нікчемність (недійсність) правочинів вчинених Позивачем з ПП «Проміндастріал ЛТД»та ПП «Алертс-Груп»з наступних підстав.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того на час розгляду даної справи, прийнято рішення по кримінальній справі порушеній по факту умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТО «Вікоім ЛТД»за ознаками складу злочину передбаченого ст.. 212 ч. 3 КК України. Зокрема така кримінальна справа закрита поставною від 28.05.11р. у зв'язку із відсутності складу злочину. Наявності ж умислу у посадових осіб ПП «Проміндастріал ЛТД»та ПП «Алертс-Груп»вираженого в намірі порушити публічний порядок під час укладання договорів також не доведено.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ПП «Проміндастріал ЛТД»та ПП «Алертс-Груп» правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з ПП «Проміндастріал ЛТД»та ПП «Алертс-Груп»мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів -не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Відповідачем не надано відповідних доказів нікчемності (недійсності) правочинів вчинених Позивачем з ПП «Проміндастріал ЛТД»та ПП «Алертс-Груп».

Листом ВАСУ від 02.06.2011р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність угоди та реальність настання її умов.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Так відповідно до наявних матеріалів справи та пояснень сторін судового розгляду встановлено, що позивачем укладались договори з ПП «Проміндастріал ЛТД»та ПП «Алертс-Груп»спрямовані на проведення сейсморозвідувальних робіт та отримання відповідних дозволів.

Так зокрема між позивачем та ПП «Проміндастріал ЛТД»укладались наступні договори №1 від 24.07.2006р. та № ПОТР 25/01-07 від 25.01.2007р. на отримання від останнього послуг з отримання на надання письмово права (дозволу) на проведення сейсморозвідувальних робіт на землях визначених у Додатку№1 до цього договору, послуг з ліквідації наслідків проведених позивачем сейсморозвідувальних робіт на ділянках зазначених у Додатку до цього договору.

За наслідками виконання договорів сторонами складались акти виконаних робіт, виписано податкові накладні, які у повній мірі досліджувались як відповідачем при проведенні перевірки так і судовому засіданні. Крім того оплата таких послуг підтверджується копіями платіжних доручень та копіями простих векселів.

Позивачем також укладався договорі з ПП «Алертс-Груп»за № AL-ус-06/05-1 від 29.05.2006р. відповідно умов якого останнім надавались позивачу послуги з установки та зняття датчиків, прорубки візирок, супроводження топоробіт та занурення сейсмічного кабелю в місцях перетинання профілей і ґрунтових доріг на глибину 20-30 см. в траншею з подальшою засипкою землею.

За наслідками виконання договорів сторонами складались акти виконаних робіт, виписано податкові накладні, які у повній мірі досліджувались як відповідачем при проведенні перевірки так і судовому засіданні. Крім того оплата таких послуг підтверджується копіями платіжних доручень та копіями простих векселів.

Слід зауважити, що уся первинна документація досліджувалась податковим органом, однак не була розцінена як первинна в силу наведених вище обставин, що на переконання відповідача свідчать про нікчемність договорів.

Натомість в численних судових засіданнях відповідачем не доведено обставин викладених у акті перевірки.

Доводи податкового органу щодо відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з ПП «Проміндастріал ЛТД»та ПП «Алертс-Груп»у повній мірі спростовано не лише наявними матеріалами, а й обставинами викладеними у Постанові про закриття кримінальної справи заступника начальника ВРОВС Слідчого управління ПМ ДПА України від 28.05.11р..

Саме висновки досудового слідства щодо відображення актами виконаних робіт та податковими накладними реальних обставин та відповідно виконання ПП «Проміндастріал ЛТД»та ПП «Алертс-Груп»своїх зобов'язань перед позивачем за укладеними з таким договорами та слугували підставою для закриття кримінально справи. Вказана Постанова про закриття кримінальної справи набрала законної сили.

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, суду переконаний у тому, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачено при взаємовідносинах з ПП «Проміндастріал ЛТД»та ПП «Алертс-Груп».

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 355 309,00грн. є також протиправним.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийняття ним податкового рішення-повідомлення № 0000052307 від 10.01.2012 року.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення № 0001402310/0 від 16.02.2010 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій