Ухвала суду № 28498738, 31.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4717/09/0170/5

31.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Курапової З.І. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

відповідач, ОСОБА_2, паспорт, серія НОМЕР_2, виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Сидоренко Д.В. ) від 28.08.12 у справі № 2а-4717/09/0170/5

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 10,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1

про стягнення 14395,44 грн. заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 28.08.2012 року у справі № 2а-4717/09/0170/5 заяву Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.04.2011 року у адміністративній справі № 2а-4717/09/4/0170 задоволено: постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.04.2011 року у адміністративній справі № 2а-4717/09/4/0170 скасовано, прийнято нову постанову про задоволення позову, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (95000, АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1; відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі АР Крим (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Д. Ульянова,10; ЄДРПОУ 22300458) 14395,44 грн. заборгованості.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення. Заявник апеляційної скарги зазначає, що рішеннями позивача про застосування фінансових санкцій його двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме порушення, що суперечить положенням статті 61 Конституції України. Також посилається на те, що суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин приписи ст.250 Господарського кодексу України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.10.12 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що представник позивача викликався в судове засідання, але в суд не з'явилвся, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача

Заявник апеляційної скарги в судовому засіданні підтримав вимоги, зазначені в апеляційної скарзі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.04.2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення, яке стало підставою для прийняття постанови, яку належить переглянути, скасоване.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки суд першої інстанції дійшов до нього правильно з'ясувавши обставини справи та вірно застосувавши норми матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 несвоєчасно надав розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2006-2007 роки по формі «додаток 25»та несвоєчасно надав відомості до системи персоніфікованого обліку за 2005-2007 роки, в зв'язку з чим позивачем у справі правомірно були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій.

Апеляційним розглядом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.04.2011 року, яка переглядається за нововиявленими обставинами, Управлінню Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій у розмірі 14395,44 грн., нарахованих на підставі рішень № 110 від 06.02.2009 року та № 102 від 04.02.2009 року.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог стала та обставина, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2010 року по справі № 2а-6868/09/5/0170 було визнано протиправними та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК про застосування фінансових санкцій № 110 від 06.02.2009 року та № 102 від 04.02.2009 року.

Проте, в подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.05.2011 року постанову Окружного адміністративного суду від 12.03.2010 року по справі № 2а-6868/09/5/0170 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим у справі № 2а-7382/11/0170/1 від 18.08.2011 року, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 року, Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування рішень № 102 від 04.02.2009 року та № 110 від 06.02.2009 року.

Отже, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим правомірно прийняло рішення № 110 від 06.02.2009 року та № 102 від 04.02.2009 року щодо застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій.

Спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 08.07.2010 року № 2464-VІ, а тому при вирішенні спору слід керуватися вимогами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон), чинного на час виникнення правовідносин.

Статтею 1 Закону визначено, зокрема, що страхові внески -це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Сторони у справі є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 3 статті 15 Закону встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Частиною 6 статті 20 Закону встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду (ч. 6 ст. 20 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. (ч. 2 ст. 106 Закону).

Частиною 9 ст. 106 Закону передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, застосовують до страхувальників штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Частиною 13 ст. 106 Закону встановлено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовим рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.08.2011 у справі № 2а-7382/11/0170/1, що набрало законної сили, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 несвоєчасно надав розрахунок суми страхових внесків, чим порушив приписи п\п 11.12 п.11 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та несвоєчасно надав відомості до системи персоніфікованого обліку.

На підставі зазначеного вище, Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим 06.02.2009 року прийнято рішення № 110 про застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 7141,86 грн. за несвоєчасне надання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2006 та 2007 роки по формі "додаток 25". Рішенням № 102 від 04.02.2009 року Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим до відповідача застосовані фінансові санкції за несвоєчасне надання відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2005,2006 та 2007 роки у розмірі 7253,58 грн.

Заперечуючи проти застосування фінансових санкцій, відповідач посилався на те, що страхові внески за 2004,2005,2006,2007 та 2008 роки ним повністю сплачені.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, підставою для притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до відповідальності є несвоєчасне надання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2006 та 2007 роки по формі "додаток 25", а не несплата страхових внесків. Доказів, які б спростовували дану обставину ОСОБА_2 не надав, не добуто їх також і судом.

Відтак, судова колегія вважає правомірним застосування до відповідача фінансових санкцій у відповідності до положень статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " у сумі 7141,86 грн.

Стосовно рішенням № 102 від 04.02.2009 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне надання відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2005,2006 та 2007 роки у розмірі 7253,58 грн. слід зазначити наступне.

Необхідність надання до системи персоніфікованого обліку відомостей страхувальниками на час прийняття рішення № 102 від 04.02.2009 року була передбачена постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6, якою затверджено Порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно підпункту 1 пункту 1.3 вказаної постанови передбачалось, що страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на своєчасне подання відповідачем до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за 2005,2006 та 2007 роки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій у сумі 7253,58 грн.

При цьому, судова колегія зазначає, що згідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Враховуючи, що зазначений Закон (ст.5) регулює відносини між суб'єктами страхування, дія інших законів (нормативно-правових актів) може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Проаналізувавши зазначені норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до вказаних правовідносин не застосовуються положення ст. 250 Господарського кодексу України, яка передбачає шестимісячний строк давності для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Вказана позиція викладена, зокрема в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.05.2011 року по справі № 2а-9991/4689/11 та від 03.03.2011 року у справі №К-37547/10.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки судовою колегією безперечно встановлено, що до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансові санкції застосовані за різні порушення пенсійного законодавства, а положення ст. 250 ГК України не підлягають застосування як такі, що не регулюють спірні правовідносини.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, або особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, станом на день розгляду справи судом першої інстанції заборгованість зі сплати фінансових санкцій у розмірі 14395,44 грн. сплачена не була.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права судова колегія дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АРК від 28.08.2012 року у справі № 2а-4717/09/0170/5 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис З.І.Курапова

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна