Рішення № 28496600, 04.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.01.13 р. Справа № 5006/24/98/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМАРКЕТ», м. Київ, ЄДРПОУ 31814050

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м. Донецьк, ЄДРПОУ 30244124

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Київ

про: стягнення 22 084,27 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Павленко О.М. - за довір. б/н від 06.09.2012р.

від відповідача: не з'явились

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІМАРКЕТ» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про стягнення 22 084,27 грн., з яких сума страхового відшкодування у розмірі 19 635,18 грн., пеня - 2 036,76 грн., 3% річних - 412,33 грн. Крім того, 1 653,00 грн. судового збору.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 6, 9, 22, 29, 34, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 22, 625, 1166, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду у копіях: довідку від 24.11.2011р. Відділу ДАІ Солом'янського РУГУ МВС України м. Києва, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, заяву на виплату страхового відшкодування на ім'я ПАТ «Міська страхова компанія», перелік документів від 24.11.2011р., що надано потерпілим при заяві про настання страхової події, постанову солом'янського районного суду м. Києва від 12.12.2011р. у справі № 3-11460/11 щодо притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, рахунок № СА-000114233 від 01.12.2011р., акт виконаних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля № СА-000012867 від 29.12.2011р., податкові накладні, платіжне доручення від 09.12.2011р. № 242 на суму 10 000 грн. - часткова оплата за автозапчастини, платіжне доручення від 27.12.2011р. № 9495 на суму 9635,88 грн. - доплата за технічне обслуговування авто, повідомлення-вимога від 18.06.2012р. № 245 на адресу ПрАТ «Міська страхова компанія» з доказами направлення, скарга на ПрАТ «Міська страхова компанія» № 246 від 18.06.2012р., адресована Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг з доказами направлення, відповідь Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та статутні документи підприємства.

04.01.2013р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача в порядку ст. 44 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у загальному розмірі 1 793,30 грн.

Відповідач та третя особа у жодне судове засідання не з'явилися, письмового відзиву по суті спору не надали, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

На запит господарського суду від Солом'янського районного суду м. Києва надійшла справа № 3-11460/11 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП громадянина ОСОБА_1.

Від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист №30616/7-3-11 від 26.11.2012р. про надання інформації стосовно полісу № ВЕ6391872 від 26.12.2010р., страховик - Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія», страхувальник ОСОБА_1, транспортний засіб марки «ВАЗ 21112», державний номер НОМЕР_1.

Суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду спору по суті, неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає такому розгляду, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.11.2011р. в місті Києві по вулиці Патріотів, навпроти будинку № 87 зіткнулися два транспортні засоби: Лексус GS300, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «БІМАРКЕТ», під керуванням ОСОБА_3 та ВАЗ 21112, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого автомобіль Лексус GS300 зазнав технічних ушкоджень лівого заднього крила, лівого порогу, заднього лівого колесного диску та шини, що підтверджується довідкою ВДАІ Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві від 24.11.2011р. та протоколом про адміністративне правопорушення №АА 624208 від 24.11.2011р. (а.с.33,59).

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 12.12.2011р. в адміністративній справі №3-11460/11 ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ 21112, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. в дохід держави (а.с.64).

Матеріали справи свідчать, що автомобіль ВАЗ 21112, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, застрахований ОСОБА_1 у ПрАТ «Міська страхова компанія» за полісом № ВЕ 6391872, термін дії полісу з 26.12.2010р. по 25.12.2011р., ліміт по майну - 50 000 грн., франшиза - 0 (а.с.72).

28.11.2011р. позивач звертався до ПрАТ «Міська страхова компанія» про виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства (а.с.34)

Згідно з актом виконаних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля № СА-000012867 від 29.12.2011р. та рахунку № СА-000114233 від 01.12.2011р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто», вартість ремонту автомобіля Лексус GS300, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «БІМАРКЕТ», склала 19 635,88 грн. (а.с.38,39).

Вартість ремонту автомобіля сплачена позивачем платіжним дорученням від 09.12.2011р. № 242 на суму 10 000 грн. - часткова оплата за автозапчастини, платіжним дорученням від 27.12.2011р. № 9495 на суму 9635,88 грн. - доплата за технічне обслуговування авто (а.с.42,43)

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав ПрАТ «Міська страхова компанія» перелік документів, що надаються потерпілим при заяві про настання події, що має ознаки страхової (а.с.36)

18.06.2012р. позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити страхове відшкодування згідно заяви від 28.11.2011р. Одночасно позивач звертався зі скаргою на бездіяльність ПрАТ «Міська страхова компанія» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с.44-47)

Не отримавши ані суми страхового відшкодування від відповідача, ані відмови від виплати страхового відшкодування, позивач звернувся до господарського суду з цим позовом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Пунктом 3 частини 1 статті 980 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з пунктами 9.1, 9.2, 9.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закону) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Статтею 22 незваного Закону встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст.29 Закону).

Статтею 33 Закону встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний серед іншого невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально (п. 33.1.4.).

Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна (п.33.3).

За приписами ст. 34 Закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення. (п. 36.2 ст.36 Закону).

Пунктом 36.4. статті 36 Закону встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані ТОВ «БІМАРКЕТ» збитки, у даному випадку, є Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія» відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» як страховик цивільної відповідальності ОСОБА_1, винного у скоєнні ДТП, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Враховуючи, що позивач повідомив відповідача про страховий випадок згідно положень ст.ст.33,35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», а відповідач на порушення приписів ст.ст.34,36 названого Закону не вжив заходів для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, не направив заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення та не здійснив страхове відшкодування; пред'явлена до стягнення сума витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, у розмірі 19 635,88 грн. не перебільшує меж відповідальності відповідача за полісом № ВЕ 6391872, тому вимоги ТОВ «БІМАРКЕТ» про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 19 635,88 грн. є обґрунтованими. Разом з тим суд враховує, що позивач пред'явив до стягнення суму страхового відшкодування у розмірі 19 635,18 грн., позовні вимоги в цій частині не уточнював, клопотання про вихід за межі позовних вимог не надавав, тому суд стягує з відповідача страхове відшкодування саме у розмірі 19 635,18 грн.

Відповідно до ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п. 36.5. ст.36 Закону).

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 992 ЦК України та п. 36.5. ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу, яким у даному випадку є позивач.

В ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже, між сторонами у справі існує саме грошове зобов'язання, яке виникло з позадоговірних відносин - делікту. При цьому, грошове зобов'язання у деліктних правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було встановлено судоми, позивач направляв відповідачу лист № 245 від 18.06.2012 р. (а.с.44) з вимогою про відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП. Однак, відповідач коштів у встановлений строк не перерахував, в результаті чого з боку відповідача є прострочення строку виконання грошового зобов'язання.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічні вимоги містяться і в ч. 1 ст. 202 ГК України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

Позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача 2 036,76 грн. пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, від розміру страхового відшкодування у сумі 19 635,18 грн. за період з 01.03.2012р. по 05.11.2012р., а також 412,33 грн. - 3% річних за період з 01.03.2012р. по 05.11.2012р.

Перевіривши за допомогою програмного комплексу «Законодавство» наданий позивачем розрахунок, суд вважає його арифметично помилковим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню частково. За підрахунком суду за допомогою програмного комплексу «Законодавство» підлягають стягненню з відповідача пеня у розмірі 2 009,39 грн. та 3% річних - 400,75 грн.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «БІМАРКЕТ» є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково. Відповідач належними доказами не спростував доводів позивача.

Частиною 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається, при подачі позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 1653,00 грн. за платіжним дорученням № 1061 від 26.09.2012р., а також поніс інші витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати, пов'язані з відрядженням представника на загальну суму 1793,30 грн., про що свідчать проїзні документи, посвідчення про відрядження, звіти про використання коштів, виданих на відрядження та накази про відрядження. Всього судових витрат на суму 3446,30 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМАРКЕТ», м. Київ, до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м. Донецьк, про стягнення 22 084,27 грн., з яких 19 635,18 грн. - страхове відшкодування, пеня у розмірі 2 036,76 грн., 3% річних у розмірі 412,33 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрьська, 111, ЄДРПОУ 30244124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМАРКЕТ» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17а, ЄДРПОУ 31814050) 19 635,18 грн. страхового відшкодування, 2 009,39 грн. пені, 3% річних - 400,75 грн. та судові витрати у загальній сумі 3 411,83 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.01.2013р.

Суддя Величко Н.В.