Рішення № 28493276, 18.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2012 р. Справа № 6/115-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-1»до Дочірнього підприємства «Вортекс»про стягнення боргу,

представники:

позивача: Шамановська М. А. (дов. Б.н від 04.01.2012р.);

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос-1»звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «Вортекс»про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №15/02/10/21 від 15 лютого 2010 року щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з цим просить суд стягнути з відповідача 165360,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14 листопада 2012 року порушено провадження у справі № 6/115-12 та призначено її до розгляду на 27 листопада 2012 року.

Представник сторін в судове засідання 27 листопада 2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 27 листопада 2012 року розгляд справи відкладено на 18 грудня 2012 року.

В судове засідання 18 грудня 2012 року представник відповідача вдруге не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Оскільки, про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

15 лютого 2010 року між сторонами укладено договір №15/02-10/21, відповідно до умов якого (п. 1.1.) позивач передає у власність відповідача продукцію, відповідач зобов'язується прийняти її й оплатити.

Згідно п. 3.1. договору перехід права власності від позивача до відповідача здійснюється в момент передачі продукції відповідачу, про що свідчать підписи уповноважених осіб у видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата здійснюється шляхом 100% передоплати на розрахунковий рахунок, указаний у реквізитах договору, згідно розрахунку-фактури, виставленого позивачем за кожну поставку продукції.

Ціна товару встановлюється позивачем за кожну поставку товару на момент відвантаження даного товару. Форма розрахунку -безготівкова (п.п. 4.2., 4.3. договору).

Строк дії договору -з моменту підписання до 31.12.2010 року (п. 9.6. договору).

27 листопада 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №15/02-10/21 від 15 лютого 2010 року, п. 4.1. якого викладено в наступній редакції: "порядок оплати: оплата проводиться шляхом відстрочки платежу на 14 календарних днів після передачі товару позивачем відповідачеві".

На виконання умов договору, позивач по видатковим накладним № РН-4264 від 06 грудня 2010 року на суму 99792,00 грн., № РН-4271 від 07 грудня 2010 року на суму 45480,00 грн., № РН-4232 від 30 листопада 2010 року на суму 86088,00 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму -231360,00 грн., а відповідач, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.

Зі змісту наданих до позовної заяви видаткових накладних вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме:

- найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ;

- назву документа(форми);

- дату і місце складення документа;

- зміст та обсяг господарської операції;

- одиницю виміру господарської операції(у натуральному та\або вартісному виразі);

- посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 (далі - Інструкція) сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Судом встановлено, що строк оплати товару по видатковим накладним настав.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на п. 4.1 договору, як на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати за товар, переданий за договором №15/02-10/21 від 15 лютого 2010 року та, станом на дату подачі позовної заяви, за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 66000,00 грн. У зв'язку з цим позивач вважає, що у нього виникло право стягнути з відповідача суму в розмірі 165360,00 грн. (231360,00 - 66000,00 )

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача по стягненню основної заборгованості підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором поставки.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зазначене також кореспондується зі статтею 526 ЦК України, в якій передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з банківських виписок з особового рахунку позивача, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, а саме, у розмірі 69640,00 грн., а не 66000,00 як зазначає позивач у позовній заяві.

Суд звертає увагу на те, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, однак останній не скористався своїм процесуальним правом.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов'язок доказування, не надав суду доказів на підтвердження повного розрахунку за поставлений товар.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати заявлених позовних вимог відповідачем надано не було.

Станом на день прийняття рішення відповідач повністю не оплатив за поставлений товар за договором, зазначений факт відповідачем не спростований, розмір боргу за поставлений товар, з урахуванням проплат, які підтверджуються первинними документами, в розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", банківськими виписками з особового рахунку позивача, складає 161720,00 грн.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (161720,00 * 3307,20 / 165360,00 = 3234,20).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Вортекс»(08325, Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, буд. 20 Г, ідентифікаційний код 33088417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-1»(74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Південна, буд. 1В, ідентифікаційний код 30380358) 161720 (сто шістдесят одна тисяча сімсот двадцять) грн. 00 коп. боргу та 3234 (три тисячі двісті тридцять чотири) грн. 20 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.