Рішення № 28493063, 18.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2012 р. Справа № 6/114-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування»про стягнення боргу,

Представники:

позивача : Козак О. Д. (дов. №2817 від 19.11.2012р.);

відповідача: ОСОБА_2;

третьої особи: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо виконання робіт та, посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 46639,77 грн. з яких: 45608,88 грн. - основний борг та 1030,89 -3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14 листопада 2012 року порушено провадження у справі № 6/114-12 та призначено її до розгляду на 27 листопада 2012 року.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 27 листопада 2012 року, ухвалою суду від 27 листопада 2012 року розгляд справи відкладено на 18 грудня 2012 року.

В судове засідання 18 грудня 2012 року представники сторін з'явилися, представником позивача подана заява б/н від 18.12.2012 року про зменшення розміру позовних вимог. Судом зазначена заява прийнята до розгляду. Представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві, відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

В судовому засіданні 18 грудня 2012 року, відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2009 року між позивачем та третьою особою укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №202.09.000178, предметом якого є страхування автомобілю «Кіа Magentis», реєстраційний номер НОМЕР_1.

27.01.2010 року з застрахованим автомобілем сталась подія, яка страховою компанією, третьою особою, визнана страховим випадком.

Судом встановлено, що відповідачем було виставлено два рахунки-фактури на оплату робіт з ремонту автомобіля, а саме: рахунок-фактура №58 від 02.08.2010 року на суму 6707,12 грн. та рахунок-фактура №30 від 06.04.2010 року.

За заявою позивача №376 від 05.02.2010 року Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес страхування»відповідно до платіжного доручення №513 від 20.04.2010 року перерахувало страхове відшкодування в сумі 38901,88 грн. на рахунок відповідача для проведення відновлювального ремонту автомобіля.

Крім того, позивачем платіжним дорученням №5503 від 09.08.2010 року було додатково перераховано відповідачу 6707,12 грн. на ремонт автомобіля, згідно рахунку-фактури №58 від 02.08.2010 року.

Судом встановлено, що позивач 14.11.2011 року звертався до відповідача з запитом про надання інформації чи витрачались перераховані кошти на придбання автозапчастин та проведення авторемонтних робіт та про дату закінчення ремонтних робіт, в якості відповіді на запит, відповідач надіслав позивачу гарантійний лист, в якому зазначив, що 5000,00 грн. були витрачені на закупівлю запчастин, інші кошти, призначені на ремонт автомобіля, витрачені не за призначенням, проте відповідач зобов'язується повернути 40608 грн. та автомобіль до 15.12.2011 року.

18.01.2012 року відповідно до акту приймання-передачі транспортного засобу (повернення), відповідач передав, а позивач прийняв транспортний засіб з рядом пошкоджень, тобто без відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, що і стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення коштів, перерахованих авансом у розмірі 46639,77 грн. з яких: 45608,88 грн. - основний борг та 1030,89 -3% річних.

Судом враховано, що позивачем подана заява б/н від 18.12.2012 року про зменшення розміру позовних вимог на суму 3% річних, яка за своєю правовою природою є заявою про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних.

Відповідно до частини 4, 5 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представника сторони.

Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Частиною 6 ст. 22 ГПК України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, якщо така дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд дійшов висновку, що відмова позивача від позову в частині стягнення з відповідача 3% річних не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача стягнення з відповідача 3% річних, на вчинення таких дій, суд приймає таку відмову та припиняє провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних.

Таким чином, враховуючи подану позивачем заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, предметом спору є стягнення з відповідача 45608,88 грн. основного боргу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача по стягненню боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором підряду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та третьою особою укладено договір підряду у спрощеній формі, за яким відповідач зобов'язується виконати певну роботу за завданням третьої особи, відремонтувати автомобіль позивача, а третя особа зобов'язується оплатити відповідачу виконані роботи.

Так, відповідачем отримані кошти авансом за ремонт автомобіля, проте, в порушення умов договору, відповідач не виконав роботу, та відповідно до акту приймання-передачі транспортного засобу (повернення) від 18.01.2012 року відповідач передав, а позивач прийняв транспортний засіб з рядом пошкоджень, тобто без проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.

Згідно частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, відповідач в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України зобов'язаний повернути кошти, отримані авансом за ремонт автомобіля.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається зі змісту гарантійного листа №3841 від 05.12.2011 року та пояснень, наданих у судовому засіданні відповідачем, з суми коштів, перерахованих на ремонт автомобіля, 5000,00 грн. було витрачено на закупівлю запчастин.

Проте зазначене не може бути прийняте до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів того, що запчастини купувались відповідачем та передавались позивачу.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач повернув позивачу автомобіль без проведення його відновлювального ремонту, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повернув кошти, авансово отримані за виконання робіт, зазначений факт відповідачем не спростований, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 45608,88 грн. підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3% річних припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04449, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27Т, ідентифікаційний код 33880354) 45608,88 основного боргу та 1609,50 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.