Постанова № 28493077, 20.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р. Справа № 11/157/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Новаку Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Тульчинська міська Рада Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.12 р.

у справі № 11/157/2011/500 (суддя Кожухар М.С. )

позивач Тульчинська міська Рада Вінницької області

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Тульчинський консервний завод"

про стягнення 202 862,86 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Овчарука О.С., Ткаченко Н.М., представників ,довіреності в справі

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2012 року у зв"язку із перебуванням у відпустці судді Коломис В.В. внесені зміни до складу колегії і визначено колегію суддів у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Сініцина Л.М. , суддя Огороднік К.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09 жовтня 2012 року у справі № 11/157/2011/5003 ( головуючий суддя Кожухар М.М., судді Грабик В.В., Нешик О.С.) відмовлено у задоволенні позову Тульчинської міської ради Вінницької області (м. Тульчин Вінницької області) про стягнення на її користь із товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський консервний завод" (м. Тульчин Вінницької обл.) 202862,86 гривень .

Відмовляючи у позові з огляду на ст.13 Конституції України, ст.224 Господарського кодексу України, ст.92, 120,123 Земельного кодексу України, ст.22, 1166, 1193 Цивільного кодексу України, ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ,колегія суддів місцевого господарського суду дійшла висновку, що оскільки сторонами виявлено намір на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, то не укладення цього договору ніяк не могло потягти упущену вигоду у вигляді недоотриманої орендної плати. Також, суд першої інстанції вважав, що розташування на спірній земельній ділянці нерухомого майна відповідача, надання позивачем йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах купівлі-продажу виключала можливість укладення позивачем договору оренди даної земельної ділянки як з відповідачем, так і з іншими особами та реально отримати дохід у вигляді орендної плати.

Тульчинською міською радою подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення ухваленим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що всупереч ст.125,126 Земельного кодексу України , ТОВ «Тульчинський консервний завод» з 2005 року використовує земельну ділянку для експлуатації та обслуговування належних йому комплексу будівель та споруд без оформлення документів, які посвідчують право власності або право користування земельної ділянкою .

На переконання апелянта, судом першої інстанції порушені матеріальні норми, що містяться у ст.ст.120,125,126, 157, 186,186 -І, 206 ЗК України, ст.ст.22,1166 ЦК України, ст. 224 ГК України та постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність причинного зв'язку між діями відповідача та збитками, на які посилається позивач, оскільки відповідачем протягом тривалого часу не виконується рішення 9 сесії 5 скликання Тульчинської міської ради від 20.02.2007 року, яким ТОВ «Тульчинський консервний завод» не лише надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування майнового комплексу на умовах купівлі - продажу, а і зобов»язано його замовити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, представити його на затвердження сесії міської ради для укладання договору купівлі-продажу згідно чинного законодавства.

На переконання апелянта, висновок суду першої інстанції про відсутність обмеження відповідача у часі на складання проекту землеустрою спростовується Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань будівництва» від 16.09.2008 року №509-УІ, якими передбачено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому законом порядку.

Стверджує, що прийнятий судом до уваги проект землеустрою даної земельної ділянки не може вважатися належним та допустимим доказом ,оскільки не погоджений відповідною комісією та не підтверджений висновком відповідної експертизи.

Просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Письмовим відзивом на апеляційну скаргу представник товариства «Тульчинський консервний завод"наводить свої міркування в спростування доводів апеляційної скарги . Вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у даній справі ,яке просить залишити без змін,а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представники Тульчинської міської ради апеляційну скаргу підтримали з мотивів, які у ній викладені та просили скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 09 жовтня 2012 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТзОВ "Тульчинський консервний завод" на користь позивача 202862,86 гривень .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тульчинський консервний завод» не скористалося правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечило явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що ТзОВ ««Тульчинський консервний завод» належним чином та заздалегідь повідомлялося про час та місце апеляційного перегляду справи,що стверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення,явка сторін обов"язковою не визнавалась,судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників позивача (апелянта), обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до державного акта про право постійного користування землею серії ВН № 00023 від 13 червня 1995 року земельна ділянка площею 10,0513 га за адресою : м.Тульчин, вул.Р.Люксембург для виробничої бази перебувала у постійному користуванні відкритого акціонерного товариства "Тульчинський консервний завод" (т.1, а.с.145-149).

31.05.2005 року між відкритим акціонерним товариством "Тульчинський консервний завод" розташованим за адресою м.Тульчин Вінницької області, вул. Заводська, №2 (колишні вулиця Рози Люксембург, №316, вулиця Відродження, №316) в особі ліквідатора банкрута Демець Л.В., діючої на підставі постанови Господарського суду Вінницької області від 26.04.2005 року (справа №10/15-04) та протоколу №6 засідання комітету кредиторів банкрута ВАТ "Тульчинський консервний завод" від 06.05.2005 року та ТОВ "Август-Ексклюзив" укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, відповідно до якого ВАТ "Тульчинський консервний завод" передає у власність (продає), а ТОВ "Август-Ексклюзив" набуває у власність (купує) майновий комплекс, розташований в місті Тульчині Вінницької області по вулиці Заводській під номером 2 (два) (колишні вулиця Рози Люксембург, №316, вулиця Відродження, №316) .

Як вбачається із витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.05.2005 року та п.2 договору купівлі-продажу майнового комплексу ТОВ "Август-Ексклюзив" стало власником наступного нерухомого майна : склад готової продукції на території заводу, позначений в плані "1", загальна площа 1209,0 кв.м.; будівля душової, позначена в плані "2", загальною площею 158,0 кв.м.; котельня, позначена в плані "3", загальною площею 380,0 кв.м.; санпобутове приміщення, позначене в плані "4", загальною площею 497,0 кв.м.; будівля туалету, позначена в плані "5", загальна площа 28,0 кв.м.; мехмайстерня, позначена в плані "6", загальною площею 159,0 кв.м.; будівля вагової, позначена в плані "7" загальною площею 78,0 кв.м.; будівля нового цеху, позначена в плані "8" загальною площею 5391,0 кв.м.; склад нового цеху, позначений в плані "9" загальною площею 942,0 кв.м.; компресорна, позначена в плані "10" загальною площею 66,0 кв.м.; насосна станція, позначена в плані "11" загальною площею 84,0 кв.м.; трансформаторна, позначена в плані "12" загальною площею 49,0 кв.м.; градирня "13" загальною площею 29,0 кв.м.; спрощена пожежна водойма 3,0, позначена в плані "14"; зовнішній водопровід, 148 п.м., позначений в плані "15"; зовнішній водопровід в-4, 152 п.м., позначений в плані "16"; зовнішній водопровід в-5, 165 п.м., позначений в плані "17"; каналізація, 1840 п.м., позначена в плані "18"; зовнішньо теплові мережі, 155 п.м., позначені в плані "19"; огорожа навколо заводу 1684,5, позначена в плані "20"; ворота металеві (територія заводу) 80,2, позначені в плані "21"; водонапірна башта (територія заводу), 25 куб.м., позначена в плані "22"; шахтний колодязь, 10 куб.м., позначений в плані "23"; артсвердловина №3, 85 п.м., позначена в плані "24"; водонапірна башня, 25 куб.м., позначена в плані "25"; ємкість 400 куб.м. (територія заводу), позначена в плані "27"; дорога по території заводу 9928, позначена в плані "28", загальна площа майнового комплексу 9073,0 кв.м.

На підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу від 13 липня 2005 року ТОВ "Август-Ексклюзив" означене нерухоме майно продало Полонському Володимиру Ігоревичу (Російська Федерація, м.Санкт- Петербург, вул.Рашетова, буд.№14 кв.№151, ідентифікаційний номер 2750525470).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи товариство з обмеженою відповідальністю «Тульчинський консервний завод» зареєстровано 15.04.2005 року ( т.1, а.с.69).

21.07.2005 року за актом прийому - передачі гр. Полонським Володимиром Ігоревичем даний майновий комплекс передано товариству з обмеженою відповідальністю «Тульчинський консервний завод», як поповнення статутного фонду майном .

29.07.2005 року виконавчим комітетом Тульчинської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 178822, відповідно до якого комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. Заводська, 2 - належить ТзОВ "Тульчинський консервний завод" на праві приватної власності на підставі рішення виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 29.07.2005р. № 168 та 03.08.2005 року проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТзОВ "Тульчинський консервний завод" ( т.1, а.с.11,12).

Пунктом 1.1 рішенням 17 сесії 5 скликання Тульчинської міської ради від 10.10.2007 року "Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" відповідачу був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення із земель Тульчинської міської ради площею 4,0 га для обслуговування майнового комплексу, яка розташована в м. Тульчині по вул. Заводська, 2, на умовах купівлі-продажу.

Пунктом 2 цього ж рішення, адміністрацію ТОВ "Тульчинський консервний завод" зобов'язано замовити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та представити його на затвердження сесії міської ради (т.1, а.с. 8-9 ).

28.04.2009 року Тульчинською міською радою прийнято рішення № 831 "Про внесення змін до рішення Тульчинської міської ради 17 сесії 5 скликання від 10.10.2007 року "Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким ухвалено надати відповідачу дозвіл на складання проекту землеустрою на земельні ділянки загальною площею 4,0064 га, в тому числі 4,0 га для обслуговування майнового комплексу в м. Тульчині по вул. Заводська, 2 та 0,0064 га для обслуговування артсвердловини №3 в м. Тульчині по вул. Заводська, на умовах купівлі-продажу" (т.1, а.с. 90 т.1).

За завданням відповідача у 2009 році приватним підприємцем Кузьменко Ю.К. виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Тульчинський консервний завод" для обслуговування майнового комплексу по вул. Заводська, 2 в м. Тульчин (інв. № 5023 від 18.03.2009р.) (т.1, а.с. 85-108 ).

Однак, матеріали не містять доказів подання означеного проекту землеустрою відповідачу і доказів його затвердження у встановленому порядку відповідним рішенням Тульчинської міської ради.

30.09.2011 року по результатах перевірки дотримання вимог земельного законодавства на землях Тульчинської міської ради проведеної відповідно до наказу № 62 від 16.09.2011 року, відділом Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.09.2011 року, яким встановлено, що ТОВ "Тульчинський консервний завод" в особі директора Залізняка В.А. використовує земельну ділянку площею 4,1483 га із земель промисловості Тульчинської міської ради за адресою: м. Тульчин, вул. Заводська, 2, на якій розташовано майновий комплекс без правовстановлюючих документів, що є порушенням вимог ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України. (т.1, а.с. 15 ).

Також, 30.09.2011 року відділом Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області внесено припис № 243048 директору ТОВ "Тульчинський консервний завод", яким останнього зобов"язано у 30-ти денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства при використанні даної земельної ділянки (т.1,а.с. 16 ).

Контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області в ході ревізії бюджету м. Тульчина, використання бюджетних коштів у виконавчому комітеті Тульчинської міської ради, стану збереження майна та використання бюджетних коштів установами, що утримуються за рахунок коштів міського бюджету за період з 01.08.2009 року по 01.09.2011 року зроблено висновок про втрати місцевого бюджету плати за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів, особами, які їх використовують та яким надані дозволи на розробку проектів відведення, виготовлення технічної документації, проте станом на 01.09.2011 року залишаються не виготовленими.

У акті ревізії від 26.10.2011 р. № 02-08-05-15/8362 (т.1,а.с.28-33) зроблено висновок, що плата за користування земельною ділянкою в порушення ст.ст. 15,206 ЗК України, ст.2 Закону України "Про плату за землю", "Про оренду землі" та Податкового кодексу ТОВ "Тульчинський консервний завод" не сплачується; втрати міського бюджету внаслідок не укладання договору оренди з відповідачем за період серпень-грудень 2009 року та січень-серпень 2011 становлять 212800 гривень .

01.11.2011 року Держкомземом у Тульчинському районі Вінницької області за наслідками перевірки дотримання вимог земельного законодавства при виконанні припису № 243048 від 30.09.2011року складено відповідний акт, у якому зазначено про те, що директор ТОВ "Тульчинський консервний завод" Залізняк В.А. не виконав вимоги припису № 243048 щодо усунення порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки площею 4,1483 га із земель промисловості Тульчинської міської ради за адресою: м. Тульчин, вул. Заводська, 2, на якій розташовано майновий комплекс, (т.1, а.с. 17 ).

Також, у цей же день відділом Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області внесено припис № 243059 директору ТОВ "Тульчинський консервний завод", яким його зобов"язано у 30-ти денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства при використанні даної земельної ділянки (т1, а.с. 18 ).

Крім того,по наслідках перевірки складено протокол № 243028 від 01.11.2011 року про вчинення директором ТОВ "Тульчинський консервний завод" Залізняком В.А. адміністративного правопорушення та винесено постанову № 27 від 01.11.2011 року про накладення на гр. Залізняка В.А. адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень (т1, а.с.19, 20 ).

22.11.2011 року комісією, створеною розпорядженням Тульчинської районної державної адміністрації від 02.09.2010 року № 353р, складено акт визначення розмірів збитків (неодержаного доходу) внаслідок порушення прав Тульчинської міської ради в частині ненадходження орендної плати до місцевого бюджету внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів в межах Тульчинської міської ради в межах м. Тульчин, ТОВ "Тульчинський консервний завод", в якому визначено розміри збитків (неодержаного доходу) бюджету міста від недоотриманих коштів за користування ТОВ "Тульчинський консервний завод" земельною ділянкою площею 4,0 га без правовстановлюючих документів за період з 01.11.2008 року по 01.11.2011 року в розмірі 456 000 гривень (т.1, а.с. 22).

16.12.2011 року розпорядження № 961-р Тульчинської районної державної адміністрації затверджено акт комісії від 22.11.2011 року щодо визначення розмірів збитків (неодержаного доходу), нанесених внаслідок порушення прав Тульчин ської міської ради в частині ненадходження орендної плати до місцевого бю джету за використання земельної ділянки площею 4,0 га із земель промисловос ті без правовстановлюючих документів на території Тульчинської міської ради в межах м.Тульчина ТОВ "Тульчинський консервний завод" (а.с. 132 т.1).

Частиною 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання вищезазначених договорів відчуження майнового комплексу Тульчинського консервного заводу) було передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено ст. 123 ЗК України.

Статтею 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об"єднання), установи та організації. Ця норма, однак не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 р. (резолютивна частина Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005).

З огляду на викладене та аналізуючи наявні у справі матеріали, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не набув право постійного користування на земельну ділянку під майновим комплексом та необхідну для його обслуговування.

Колегія суддів звертає увагу, що розмір збитків розраховано позивачем згідно з Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим Постановою КМ України від 19.04.1993 р. № 284.

Відповідно до п. 3 Порядку, відшкодуванню підлягає зокрема неодержаний доход, тобто дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Однак, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, передбаченої ст. 1166 ЦК України, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками,вина правопорушника.

В пункті 3.8 Постанови № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" Пленум Вищого господарського суду України звертає увагу, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України. Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 ЦК України. У розгляді таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Як вже зазначалось вище,для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як правильно зазначив суд першої інстанції - позивач та відповідач не виявляли наміру щодо оформлення права землекористування відповідачем у вигляді оренди, натомість, рішення позивача свідчать про волевиявлення сторін на укладення саме договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Оскільки сторонами виявлено намір на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, то не оформлення його ніяк не могло потягти упущену вигоду у вигляді недоотриманої орендної плати. З огляду на наведене, розташування на спірній земельній ділянці нерухомого майна відповідача, надання відповідачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах купівлі-продажу, позивач не міг укласти договір оренди ні з відповідачем, ні з будь-якою іншою особою та реально отримати дохід у вигляді орендної плати.

Такої ж думку дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 16.08.2012 року у справі № 12/106/2011/5003.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Між тим, надаючи відповідачеві дозвіл на складання проекту землеустрою, позивач не обмежив його будь-яким терміном .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутній саме факт тимчасового зайняття відповідачем земельної ділянки позивача з наявністю якого п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам пов»язує відшкодування неодержаного доходу, який міг би одержати власник землі оскільки на спірній земельній ділянці знаходяться придбані відповідачем об"єкти нерухомого майна, що були прийняті в експлуатацію та право власності на які зареєстровані у встановленому порядку.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає у діях відповідача наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а тому вважає обґрунтованою відмову судом першої інстанції у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представників позивача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст.33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Тульчинської міської ради та скасування чи зміни рішення господарського суду Вінницької області від 09 жовтня 2012 року у справі № 11/157/2011/5003.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв»язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою Тульчинська міська рада Вінницької області сплатила судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 2030,4 грн. ,замість 2028,63 грн. З огляду на викладене, враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне винести ухвалу про повернення апелянту надлишково сплаченої суми судового збору в розмірі 1,77 грн.

Керуючись ст.ст. 49.99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 09 жовтня 2012 року у справі № 11/157/2011/5003 залишити без змін,а апеляційну скаргу Тульчинської міської ради Вінницької області залишити без задоволення.

Ухвалою суду повернути з Державного бюджету України на користь Тульчинської міської ради ( 23600,Вінницька область , м.Тульчин, вул.Леніна ,1 , код ЄДРПОУ 04051141) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1,77 грн.( одна грн. 77 коп. ) за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Огороднік К.М.