Рішення № 28490973, 09.01.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/3968/2012 Номер провадження 22-ц/786/12/2013 Головуючий по 1-й інстанції: Блажко І.О. Суддя-доповідач: Корнієнко В. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Корнієнка В.І.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Абрамова П.С.,

При секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3

на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2011 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії , -

В С Т А Н О В И Л А :

31 липня 2008 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору про відкриття кредитної лінії №1508 КЛ від 24 березня 2006 року та стягнення суми кредиту за цим договором, відсотків за користування ним і пені, а також компенсувати за рахунок відповідача судові витрати у справі.

Уточнивши позовні вимоги, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»просило суд стягнути із ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість по пені в сумі 546 882 грн. 19 коп. за несвоєчасне виконання кредитного зобов'язання за договором № 1508 від 24 березня 2006 року.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2011 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено повністю.

Стягнуто із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, уродженця м. Кременець Надвірнянського району Івано-Франківської області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Полтавське регіональне управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(м. Полтава, вул.. Жовтнева, 77, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26435422, р/р 290970000162 у філії «Полтавське РУ «АТ «Банк «Фінанси та Кредит») заборгованість по пені в сумі 546 882, 19 грн. за кредитним договором № 1508 від 24.06.2006 року, 1700 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2012 року за заявою представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»закрито провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2 про дострокове розірвання кредитного договору № 1508 від 24 березня 2006 року, укладеного з відповідачем ОСОБА_2.

Представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3, не погодившись з ухваленим судом рішенням, подала на нього апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»у повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказуючи на задоволення позовних вимог без урахування визначених цивільним законом строків позовної давності щодо стягнення пені та доводів з привод того, що боржник не отримував кредитних коштів. Також вказувала, що пеня, на наявність якої посилається кредитор, вже була частково сплачена за рахунок коштів, які надійшли від реалізації Київським ВДВС Полтавського МУЮ належного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майна, а саме: не житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2.

Поряд з цим апелянт посилається і на наявність тяжких обставин, за яких боржник позбавлений можливості своєчасно погасити заборгованість, а саме: перебування ОСОБА_2 у слідчому ізоляторі та відсутність у зв'язку з цим доходів.

В суді апеляційної інстанції позивач, посилаючись на норми ст. 31 ЦПК України, зменшив позовні вимоги, подавши заяву № 7-10/3678 від 04 грудня 2012 року, згідно якої просив долучити розрахунок заборгованості про рух коштів по кредитному договору № 1508-клвід 24 березня 2006 року до матеріалів справи та зменшити суму пені, яка підлягає стягненню за позовом АТ «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1508-КЛ від 24 березня 2006 року до суми 340 165,17 гривень.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доповнень до неї, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення частково, за наступних підстав.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду.

Згідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, що 24 березня 2006 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»і ОСОБА_2 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1508, за умов якого банк взяв на себе зобов'язання відкрити позичальнику на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності не відновлювальну кредитну лінію з кредитним лімітом у розмірі 30 500 доларів США, з оплатою процентів за користування кредитними ресурсами у розмірі 16 % річних.

Строк дії відновлювальної кредитної лінії за цим договором про відкриття кредитної лінії був визначений сторонами до 23 березня 2009 року.

Також судом встановлено, що 30 квітня 2010 року здійснено погашення заборгованості по кредиту № 1508-КЛ від 24 березня 2006 року в сумі 8015,98 доларів США та пені в сумі 131 136 грн. 14 коп. за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна ОСОБА_2

Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 25 жовтня 2011 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором № 1508-КЛ від 24 березня 2006 року складає 546 882 гривень 19 копійок пені, що підтверджується довідкою № 10.02.02-05 від 25 жовтня 2011 року.

Проте з таким висновком колегія суддів погоджується лише частково за наступних підстав.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що заочним рішенням Київського районного суду від 08 грудня 2008 року, за яким вимоги ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»були задоволені, внаслідок чого із ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 1508 від 24 березня 2006 року, що утворилася станом на 22 жовтня 2008 року.

Позивач не заперечує того факту, що після набрання законної сили рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08 грудня 2008 року Банк отримав виконавчі листи, за якими 02 квітня 2009 року Київським ВДВС Полтавського МУЮ було відкрито виконавче провадження. У ході примусового виконання рішення суду відбулася реалізація арештованого майна, що належить боржнику. Кошти які надійшли від реалізації майна з прилюдних торгів у розмірі 63 533,86 грн. були спрямовані згідно платіжного доручення № 19612992 від 30 квітня 2010 року на погашення заборгованості за кредитним договором № 1508-КЛ від 24 березня 2006 року та в розмірі 131 136,14 грн. згідно платіжного доручення № 19613128 від 30 квітня 2010 року спрямовані на погашення пені.

На дату фактичного виконання рішення суду -30 квітня 2010 року, відповідно до п. 6.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань, окрім суми пені, погашеної за рахунок реалізованого майна, кредитором були нараховані пеня за заборгованість за простроченим кредитом та пеня за заборгованість за простроченими відсотками.

З урахуванням вимог ст.ст. 598, 599, 653 ЦК України колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з боржника пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань, але не погоджується з її розміром.

Як зазначалося вже вище, заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 грудня 2008 року було частково виконано за рахунок майна боржника, що підтверджується і показами сторін.. В матеріалах справи відсутні дані про поворот виконання даного заочного рішення після його скасування.

Зі змісту рішення вбачається, що за ним заборгованість за кредитним договором була стягнута станом на 22 жовтня 2008 року і становила : 8024,88 доларів США, що за курсом складало 40 008,04 грн. -заборгованість за кредитом; 1605,26 доларів США, що складало за курсом 8003,02 грн. -заборгованість за простроченим кредитом; 134,83 долари США, що по курсу становило 672,02 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 184 773,78 грн. -пеня згідно п. 6.1. кредитного договору.

Згідно довідки, наданої позивачем у підтвердження розрахунку заборгованості по пені, вбачається, що їх суми нараховані кредитором, починаючи з липня 2006 року, що в свою чергу, було предметом розгляду на момент ухвалення заочного рішення Київським районним судом м. Полтави від 08 грудня 2008 року, яке майже у повному обсязі було виконано у подальшому.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Районний суд при ухваленні рішення викладених обставин не врахував, внаслідок чого повторно стягнув із боржника пеню, тобто повторно застосував щодо нього санкції за невиконання зобов'язань у період, за який він вже поніс матеріальну відповідальність.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що і наданий позивачем розрахунок у підтвердження зменшених до 340 165, 17 гривень позовних вимог не доводить обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог банку у повному обсязі.

Далі, обґрунтовуючи розмір стягуваної пені, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається з моменту настання строку виконання зобов'язання.

Виходячи з того, що право на отримання неустойки кредитор має до повного виконання зобов'язання, то стягнення неустойки за період в межах встановленого ст. 258 ЦК України річного терміну до звернення в суд з позовом не може вважатися, що неустойка стягнута після спливу позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся з позовом до суду, у якому ставив вимогу про стягнення з боржника неустойки в липні 2008 року, внаслідок чого, виходячи з вимог ст. 258 ЦК України, його вимоги про це мають бути задоволені за розрахунком, починаючи з липня 2007 року.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз'яснив Пленум ВССУ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30 березня 2012 року, істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником: майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

30 квітня 2010 року за рахунок реалізації майна боржника були фактично задоволені вимоги Банку щодо належного виконання кредитних зобов'язань, внаслідок чого залишився не погашеним незначний розмір кредиту та 53637,64 грн. пені за неналежне виконання зобов'язань, що істотно впливає на висновки колегії суддів, виходячи з обставин справи.

Оскільки позивач не ставить питання про стягнення із позивальника заборгованості по кредиту, її розмір не є предметом розгляду в суді.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 з 30 квітня 2009 року утримується у Полтавському слідчому ізоляторі УДДУ ВПВ у Полтавській області.

З огляду на це, колегія суддів бере до уваги доводи апелянта щодо відсутності у боржника можливості своєчасно погасити заборгованість, оскільки він не має на даний час належного доходу та обмежений у здатності його отримати.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги тривалість розгляду справи, розмір заборгованості по кредиту та значне погашення заборгованості за ним за рахунок реалізації майна боржника, а також об'єктивність причин несвоєчасного виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість суми пені, що дорівнює її подвоєній сумі на відшкодування якої не вистачило вартості майна боржника, і становить -107275,28 гривень.

На підставі вищенаведеного, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2011 року підлягає зміні в частині стягуваної заборгованості по пені, зменшивши цю суму із 546 882, 19 грн. до 107 275,28 гривень.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

При цьому, доводи апеляційної скарги в тій частині, що грошові кошти по кредитному договору фактично не були отримані позичальником, не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду, оскільки дійсність кредитного договору не опротестована ні боржником, ні його представниками, а також наявні дії щодо виконання його умов, а саме: передача заставного майна для його реалізації та задоволення вимог кредитора..

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 315, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 -задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2011 року -змінити в частині визначеного судом розміру пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Зменшити розмір стягуваної із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»пені за прострочення виконання зобов'язання з 546 882 (п'ятсот сорока шести тисяч вісімсот вісімдесят двох ) гривень 19 (дев'ятнадцяти) копійок до 107 275 (ста семи тисяч двохсот сімдесят п'яти ) гривень 28 ( двадцяти восьми ) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ В.І. Корнієнко

Судді: /підпис/ Г.Л. Карпушин /підпис/ П.С. Абрамов

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ___ В.І. Корнієнко