Ухвала суду № 28489968, 12.12.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"12" грудня 2012 р. Справа № 0670/1722/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Зеліковій О.В.,

за участю сторін:

від позивача: Лисака Ю.М., представника за довіреністю,

від відповідача: Нагорнюк Н.В., представника за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" серпня 2012 р. у справі за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 14 серпня 2012 року позов задовольнив. Визнав неправомірним та скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 14.03.2012 р. № 0000662301.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач у справі звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

Матеріалами справи стверджується, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2012 р. №0000662301. Позивач мотивуючи адміністративний позов зазначив, що під час проведення перевірки відповідачем були виявлені факти, що трактуються ним, як порушення вимог ч. 1, 2 ст.203, ст.215 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ДП «Житомирський ЛГЗ» при придбані товарів від постачальника - ТОВ «Грант». Відповідач вважає, що підприємством також порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством нібито занижено податок на додану вартість в сумі " 2045078 грн. за листопад 2011 року. За наслідками проведеної перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення 14.03.2012 р. №0000662301. Позивач зазначив, що усі операції з контрагентами, у тому числі щодо отримання товару від ТОВ «Грант» та передачу товару на комісію ТОВ «Хартманс», підтверджені первинними документами ДП «Житомирський ЛГЗ», оформлених відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На думку Позивача, твердження перевіряючих, що ДП «Житомирський ЛГЗ» штучно сформовано податковий кредит, за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальника TOB «Грант», з метою зниження об'єкту оподаткування та нанесення шкоди державному бюджету, є безпідставними, оскільки даний товар було придбано з метою реалізації, що підтверджується накладними на отримання товару, актами приймання-передачі товару на комісії, вантажно-митними деклараціями, банківським виписками про рух коштів по цих операціях. Також позивач зазначив, про необгрунтованість та безпідставність тверджень відповідача, щодо нікчемності угод з огляду на підтвердження реальності виконання правочинів.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 15.02.12 року по 21.02.12 року на підставі направлення від 15.02.12 року №442, 443 ДПІ у м. Житомирі проведена виїзна позапланова документальна перевірка ДП «Житомирський ЛГЗ» з питань фінансово -господарських відносин з ТОВ «Грант» за листопад 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт перевірки від 28.02.12 року № 1377/23-1/00375504.

Актом перевірки встановлені наступні порушення:

- ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «ЖЛГЗ»при придбанні товарів від постачальника TOB "Грант". Товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

- п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 2045078 грн. за листопад 2012 року.

За результатами розгляду акту перевірки прийнято податкове - повідомлення рішення від 14.03.2012 р. №0000662301, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2045078грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1022539 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з висновками податкового органу.

Так, судом встановлено, що 06 червня 2005 року між Державним підприємством «Житомирський лікеро-горілчаний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант» укладено договір постачання товару, а саме: шкіряного напівфабрикату «Вет-блу».

Виконуючи умови договору №06/06/05 від 06.06.2005р., TOB «Грант» передало у власність ДП «Житомирський ЛГЗ» шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» на загальну суму 12270467,46 грн., в т.ч. ПДВ - 2045078 грн., що підтверджується накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно п.4.1 дійсного договору товар передається ДП «Житомирський ЛГЗ» за адресою, вказаною в актах приймання-передачі.

Після отримання товару від TOB «Грант» на відповідних складах, даний товар Позивач передав комісіонеру (TOB «Хартманс») на підставі договору комісії на продаж товару від 31.05.2010р. №3.

Умовами договору комісії від 31.05.2010 року №3, укладеного між ДП «Житомирський ЛГЗ» (Комітент) та Товариством з обмеженою відповідальність «Хартманс» (Комісіонер) передбачено, що Комісіонер зобов'язується за дорученням і за рахунок Комітента за винагороду здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу на експорт товару Комітента. Конкретні умови угоди, кількість та мінімальна ціна продажу, а також інші умови та вказівки Комітенту наводяться у специфікаціях (додатках до цього договору), які є невід'ємною частиною дійсного договору.

Товар, переданий від Комітента Комісіонеру, є власністю Комітента. Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно укладає угоди купівлі-продажу з третіми особами.

Відповідно до договору комісії, вказаний шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» несортований, був переданий Комітентом (ДП «Житомирський ЛГЗ») Комісіонеру (TOB «Хартманс») для здійснення продажу на експорт.

Товар був переданий на комісію в місцях отримання товару від постачальника (TOB «Грант»), відповідно до актів приймання-передачі, копії яких містяться в матеріалах справи.

Виконуючи умови договору комісії, Комісіонером (TOB «Хартманс») було поставлено шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» одержувачам відповідно до вантажно - митних декларацій (а. с. 179 - 202, т. 1).

Згідно вантажно-митних декларацій вказаний Товар залишив митну територію України та був відправлений одержувачам, що свідчить про фактичну наявність Товару та мету ДП «Житомирський ЛГЗ» щодо отримання прибутку від комерційної діяльності.

Умовами п.8.4 договору комісії передбачено, що Комісіонер протягом 120 банківських днів після надходження виручки в іноземній валюті у якості оплати за товар, зобов'язується перерахувати на рахунок Комітента грошові кошти у національній валюті України за курсом НБУ, встановленим на дату оформлення вантажно-митної декларації по кожній окремо партії товару.

За перевіряємий період Комісіонер перерахував Комітенту 561898,18 грн. про що свідчить картка клієнта TOB «Хартманс».

Крім того, частина товару Комісіонером не реалізована, про що свідчить довідка ТОВ "Хартманс" про залишки товару, на загальну суму 2840933,75грн.

Колегія суддів вважає, що твердження відповідача щодо нікчемності угод є безпідставними, оскільки на підтвердження виконання вказаних вище правочинів позивачем надані копії договорів, видаткові та податкові накладні, акти приймання - передачі, звіти комісіонера, оборотно сальдова відомість, вантажно -митні декларації.

Крім того, статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, посилаючись на неможливість реалізації продукції контрагентами позивача, відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару вважає, що договори купівлі - продажу укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Проте, угоди, укладені між «Житомирський ЛГЗ» та TOB «Грант», спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Суд першої інстанції правильно вказав, що реальне настання правових наслідків за угодами підтверджено тим, що за цими угодами контрагент ТОВ «Грант» виконав повністю взяті на себе зобов'язання по продажу шкіри, а в подальшому позивач через комісіонера реалізував даний товар іноземним контрагентам. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, у даному випадку не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між «Житомирський ЛГЗ» та TOB «Грант» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Щодо посилання відповідача, на відсутність товарно -транспортних накладних, як на підставу визнання нікчемності угод, то слід зазначити, що відповідачем не взято до уваги умови договору №06/06/05 від 06.06.05 року, за якими місце постачання товару визначається окремими повідомленнями постачальником покупця, перехід товару фіксується відповідними актами прийому -передачі.

Крім того, умовами доповнення №1 від 01.06.2010 року до договору комісії від 31.05.2010 року №3, з договору виключений п. п 1 п. 7.1 розділу 7 стосовно компенсації комісіонеру витрат на транспортування товару. Контрактом від 31.05.2010 року, укладеним між комісіонером та покупцем компанією "EASTMOON INK" та специфікацією №4 від 23.11.2010 року передбачено, що покупець отримує товар відповідно до умов «Інкотермс 2000»ЕXW - Житомир, ЕXW -Васильків, ЕXW -Київ, ЕXW -Бровари, ЕXW -Кременчуг, ЕXW -Новомиргород, ЕXW -Львів.

Таким чином, отримання товару від постачальника та передача його комісіонеру відбувалась в одному місці (з метою здешевлення ціни товару), а саме на підприємствах по переробці шкіри, а тому товарно-транспортні накладні не могли складатись сторонами договору.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за січень 2011 року колегія судді зазначає таке.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг».

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податковий кредит звітного періоду ... складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку .... протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Не відносяться до податкового кредиту суми податку; сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог».

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках: .. .е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...».

Відповідно до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)

Суд правильно вказав, що податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ДП «Житомирський ЛГЗ» на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формувало податковий кредит. В акті перевірки не зазначено, що податкові накладні чи інші первинні документи оформлені всупереч вимогам законодавства. Висновки перевіряючих, викладені в акті, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення, щодо нікчемності договорів ґрунтуються лише на припущеннях не підтверджених первинними документами.

Підсумовуючи наведене, слід вказати, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог. Рішення прийняте з повним з"ясуванням всіх обставин справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" серпня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "14" грудня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" вул. 1 Травня , 38,м.Житомир,10025

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014