Постанова № 28489330, 18.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

211212

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/14312/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю: представника від позивача - представника від відповідача - Сириця О.В. (дов. у справі); не з'явився (належно повідомлений); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон Пак" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Пак» (далі ТОВ «Еталон Пак»), в якому позивач просить визнати нечинними податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012 року №0000390220 і податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012 року №0000380220, прийняті Дніпродзержинською об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі Дніпродзержинська ОДПІ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зміст акту перевірки №2025/110/22-206/36825967 від 11.07.2012 року не міг бути підставою для прийняття будь-яких повідомлень-рішень, оскільки дані та цифрові показники, викладені в акті перевірки не відповідають даним бухгалтерського та податкового обліку, а також даним податкової звітності ТОВ «Еталон Пак». Позивач жодних норм Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» не порушував, правочини з БВП «Строитель-плюс», ПП «Базис торг» були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, ознаки недійсності, «фіктивності» правочинів відсутні. Витрати на оплату товару правомірно включені підприємством до складу валових витрат та реально понесені на придбання ТМЦ, що використовуються в процесі господарської діяльності, факт поставки товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. В зв'язку з чим, валові витрати завищено позивачем не було, податок на прибуток не занижено, висновки акту перевірки є помилковими, а повідомлення-рішення є незаконними.

Ухвалою суду від 03.12.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/14312/12 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.12.12 року.

Представник відповідача позов не визнав та надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав, що в ході проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Еталон Пак» встановлено, що відповідно до ч.1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України в силу закону правочини між ТОВ «Еталон Пак» та БВП «Строитель-плюс», ПП «Базис торг» є нікчемними, що підтверджується тим, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та, як наслідок, у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю. В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про складання угод, в частині зазначених ланцюгів, без мети настання реальних наслідків. Враховуючи вищевикладене, підприємством занижено валовий дохід за рахунок не включення до складу валових доходів сум оплати за отриманий товар на загальну суму 12 744,0 грн., завищено валові витрати за І квартал 2011 року на суму 10 620,0 грн. та занижено валові доходи за І квартал 2011 року на суму 12 744,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2011 року на 5 841,0 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце засідання суду, причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч.2 ст.49 КАС України).

Заслухавши присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

з 27.06.2012 року по 05.07.2012 року працівниками відповідача проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт №2025/110/22-206/36825967 від 11.07.2012 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Пак» по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з БВП «Строитель плюс» за березень 2011 року та ПП «Базис торг» за липень 2010 року», в якому зафіксовано порушення позивачем:

- ст.203, 215, 228, 662, 626, 629, 658, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених при придбанні товарів у ПП «Базис торг» та «Строитель - плюс»;

- п. 1.3 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п.180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого підлягає зменшенню рядок 26 за липень 2010 року на суму 2450 грн. та рядок 24 за березень 2011 року у сумі 2 124 грн.;

- п. 1.23 ст. 1, 3.1 ст. 3, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 п.п. 5.2.1 п. 5.2., п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено валові витрати за ІІІ квартал 2010 року на суму 12 250,0 грн. та занижено валові доходи за ІІІ квартал 2010 року на суму 14 700,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року на 6 738,0 грн.; завищено валові витрати за І квартал 2011 року на суму 10 620,0 грн. та занижено валові доходи за І квартал 2011 року на суму 12 744,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2011 року на 5 841,0 грн.

13 липня 2012 року позивачем направлено до Дніпродзержинської ОДПІ заперечення до акту перевірки (лист №15223/10/22-215 від 24.07.2012 року «Про надання відповіді на заперечення на акт перевірки від 11.07.2012 року №2025/110/22-206/36825967»).

На підставі цього акту перевірки податковим органом 25.07.2012р. винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000390220, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 574 грн.;

- №0000380220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 14 265,00 грн., (за основним платежем - 12 579 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 686 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень ДПА у Дніпропетровській області своїм рішенням №25935/10/10-014 від 15.10.2012 року залишила без змін податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ, а скаргу без задоволення. Державна податкова служба України рішенням №5278/0/6-12/10-2115 від 14.11.2012 року залишила без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу позивач просить податкові повідомлення-рішення №0000390220, №0000380220 від 25.07.2012 року визнати нечинними.

В акті перевірки зазначено, що правочини, укладені ТОВ «Еталон Пак» з БВП «Строитель-плюс», ПП «Базис торг» відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст.. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними в силу припису закону; такі правочини не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. В даному випадку, відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств "(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (ст.5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно п.5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п. 138.1 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. (п.138.2 ст.138 ПК України).

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є підприємством, що займається виробництвом сталевих бочок і подібних контейнерів, виробництвом інших готових металевих виробів, холодним штампуванням та гнуттям.

З метою придбання товарів, необхідних для ремонту орендованого обладнання для виробництва металевої тари (відповідні копії договорів оренди майна знаходяться в матеріалах справи), між ТОВ «Еталон Пак» та ПП «Базис торг» укладено усний договір на поставку товару, на підставі якого ПП «Базис торг» виставило відповідний рахунок оплати. Платіжним дорученням №229 від 07.07.2010 року позивач перерахував на рахунок ПП «Базис торг» вартість замовленого товару у розмірі 14 700,0 грн., в т.ч. ПДВ 2 450,00 грн.

Замовлений товар було поставлено позивачу 07.07.2010 року, що підтверджується оформленою сторонами видатковою накладною №895 від 07.07.2010 року.

Отриманий товар було обліковано позивачем на рахунку 207 «Запасні частини».

Факт отримання товару підтверджено оформленням усіх необхідних і передбачених іншим законодавством документів, факт оплати за товар підтверджено платіжним дорученням та податковою накладною. Використання отриманого товару в господарській діяльності підприємства підтверджується відомістю з партій товарів на складах (бухгалтерський облік), списанням товарів №1179 від 27.10.2011 року, списанням товарів №1180 від 10.10.2011 року, списанням товарів №989 від 22.08.2011 року, списанням товарів №988 від 18.08.2011 року, списанням товарів №469 від 29.04.2011 року, списанням товарів №352 від 29.04.2011 року, списанням товарів №112 від 31.01.2011 року, списанням товарів №98 від 31.01.2011 року, списанням товарів №780 від 05.08.2010 року, списанням товарів №673 від 08.07.2010 року, списання товарів №987 від 08.08.2011 року, списанням товарів №462 від 29.04.2011 року.

Тобто підтверджено як факт отримання товару, факт оплати за товар, так і подальше його використання для власних господарських потреб у виробництві ТОВ «Еталон Пак».

Крім того, між ТОВ «Еталон Пак» та БВП «Строитель-плюс» укладено усний договір на поставку товару, на підставі якого БВП «Строитель-плюс» виставило відповідний рахунок оплати. Платіжним дорученням №112 від 03.03.2011 року позивач перерахував на рахунок БВП «Строитель-плюс» вартість замовленого товару у розмірі 12 744,00 грн., в т.ч. ПДВ 2124,00 грн.

Замовлений товар було поставлено позивачу 10.03.2011 року, що підтверджується оформленою сторонами видатковою накладною №031001 від 10.03.2011 року.

Отриманий товар було обліковано позивачем на рахунку 207 «Запасні частини».

Таким чином, факт отримання товару підтверджено оформленням усіх необхідних і передбачених законодавством документів, факт оплати за товар підтверджено платіжним дорученням та податковою накладною. Використання отриманого товару в господарській діяльності підприємства підтверджується відомістю з партій товарів на складах (бухгалтерський облік), списанням товарів №473 від 26.04.2011 року, списанням товарів №1302 від 21.12.2011 року, списанням товарів №988 від 18.08.2011 року, списанням товарів №987 від 08.08.2011 року.

Тобто підтверджено як факт отримання товару, факт оплати за товар, так і подальше його використання для власних господарських потреб у виробництві ТОВ «Еталон Пак».

Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).

Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно п.7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З пояснень, наданих суду учасниками судвого процессу, та з акту перевірки суд з'ясував, що БВП «Строитель-плюс», ПП «Базис торг» на момент виписання ними позивачу податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Доказів анулювання реєстрації платника податку БВП «Строитель-плюс», ПП «Базис торг» суду не надано.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки, що податковим органом не заперечується) відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність операцій; відсутність саме товарно-транспортних накладних не позбавляє права покупця включити понесені ним витрати з придбання товарів до складу валових витрат та віднести до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем, видно, що придбаний ним за цими договорами товар використовувався ним безпосередньов його господарській діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар використовувався в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, не надав доказів в спростування позовних вимог, натомість позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого йому товару.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Пак» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задоволити повністю.

Визнати нечинними податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012 року №0000390220 і податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012 року №0000380220, прийняті Дніпродзержинською об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2012 року

Суддя С.В. Ніколайчук