Постанова № 28489306, 19.04.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/2762/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

при секретарі Бубенець Т.А.

за участю:

представника позивача Абрамова В.В.

представника відповідача Гайдамака Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Антал» до Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2011 року № 0000482301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення»на суму 38290,16 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

22.02.2012 року Приватне підприємство «Антал» (код ЄДРПОУ 25017898) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.09.2011 року № 0000482301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» на суму 38290,16 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки відповідачем складено Акт від 01.09.2011 р. №117/23-25017898, яким встановлено порушення ПП «Антал» п. 241.1 ст. 241 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано екологічного податку на загальну суму 38 290,16 грн. (в тому числі у 1 кварталі 2011 р. на суму 15 546,60 грн., у 2 кварталі 2011 р. на суму 22 743,56 грн.). На підставі вказаного Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення Жовтоводської ОДПІ від 16.09.2011 р. № 0000482301, яким позивачу донараховане грошове зобов'язання за платежем «надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» за кодом платежу 8519010100, на загальну суму 38 292,16 грн., в тому числі за основним платежем - 38 290,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2,00 грн. Вважає, що висновки відповідача про те, що ПП «Антал» являється податковим агентом, який здійснює оптову торгівлю паливом, у зв'язку з чим підприємство повинно сплачувати екологічний податок, не узгоджуються з положеннями п. 241.2. ст. 242 Податкового кодексу України, оскільки паливо реалізовувалось на умовах договорів комісії, укладених з ТОВ «ГІГ», а не оптовим покупцям, як вказує відповідач. Крім того, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є незаконним в силу того, що податкові зобов'язання відповідачем нараховані за платежем «надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» за кодом платежу - 19010100, у той час, як ст. 241 Податкового кодексу України передбачено сплату податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення. За таких обставин вважає, що рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи. В судовому засіданні пояснив, що ПП «Антал» має КВЕД 51.51.0 - оптова торгівля паливом, тобто, відповідно до ст. 241 Податкового кодексу України є податковим агентом, який повинен нараховувати та сплачувати екологічний податок за забруднення атмосфери пересувними джерелами забруднення (п. 241.2 ст. 241 ПК України). В ході планової виїзної перевірки підприємства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р. було проаналізовано операції по реалізації палива та зроблено висновок, що реалізація здійснювалась тільки суб'єктам господарської діяльності, тобто, позивач здійснював оптову торгівлю паливом, а тому, підпадає під поняття податкового агента, визначеного п.п. 241.2.1 п. 241.2 ст. 241 ПК України. Що стосується невідповідності назви платежу в податковому повідомленні - рішенні нормам ПК України, повідомив, що контролюючим органом помилково в рішенні було вказано код платежу - 8519010100 «надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» замість коду платежу - 19010500 «надходження від реалізованого палива податковими агентами - суб'єктами господарювання», що не свідчить про неправомірність такого рішення в цілому, у зв'язку з чим у його скасуванні слід відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

З 11.08.2011 р. по 25.08.2011 р. Жовтоводською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області (далі - Жовтоводська ОДПІ) проводилась планова виїзна перевірка приватного підприємства «Антал» (далі - ПП «Антал») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р.

За результатами перевірки було складно Акт №117/23-25017898 від 01.09.2011р., відповідно до висновків якого були встановлені порушення ПП «Антал» п. 241.1 ст. 241 ПК України в результаті чого донараховано екологічного збору на загальну суму 41 781,68 грн. в тому числі: за 1 квартал 2011 року у сумі - 17 032,40 грн.; за 2 квартал 2011 року у сумі - 24 749,28 грн. (а.с. 55-105).

ПП «Антал» подало на цей акт свої заперечення від 08.09.2011р. за вих. № 61.

За результатами розгляду заперечення до Акту від 01.09.2011 р. №117/23-25017898, Жовтоводська ОДПІ виклала сторінки №№ 41, 42, 43, 49 Акту перевірки, сторінку № 1 «Узагальнені дані щодо реалізації палива ПП «Антал» Додатку № 13 до Акту перевірки в новій редакції, про що було повідомлено ПП «Антал» листом від 22.09.2011 р. вих. № 10152/10/23 (а.с. 9-18).

16.09.2011р.ПП «Антал» отримало податкове повідомлення - рішення Жовтоводської ОДПІ від 16.09.2011 р. № 0000482301, яким позивачу донараховане грошове зобов'язання за платежем «надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» за кодом платежу 8519010100, на загальну суму 38 292,16 грн., в тому числі за основним платежем - 38 290,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2,00 грн. (а.с.19).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його до ДПА у Дніпропетровській області. Рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 25.11.2011 р. №34216/10/25-008 податкове повідомлення-рішення Жовтоводської ОДПІ від 16.09.2011 р. № 0000482301 було скасоване в частині застосування штрафної санкції у сумі 1,00 грн. В іншій частині скарга залишилась без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 16.09.2011 р. № 0000482301 без змін (а.с.21-26).

Не погодившись з таким рішенням, ПП «Антал» подало повторну скаргу до Державної податкової служби України. 07.02.2012 р. ПП «Антал» отримало рішення Державної податкової служби України від 01.02.2012 р. № 2003/6/10-2215, яким податкове повідомлення-рішення № 0000482301 від 16.09.2011 р. Жовтоводської ОДПІ залишено без змін з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 25.11.2011 р. № 34216/10/25-008 (а.с. 28-29).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

В ході планової виїзної перевірки відповідачем було встановлено, що ПП «Антал» протягом I півріччя 2011 року здійснювало реалізацію палива (бензин, дизельне паливо) на підставі договорів комісії. Так, між позивачем ПП «Антал» (комітент) та ТОВ «ГІГ» (комісіонер) укладені Договори від 01.01.2008 р. № 2008/1 та № 2008/2, предметом яких є реалізація дизельного палива та бензину в асортименті, по пластиковим талонам «Антал» та заправочним відомостям (п. 1.1). Відповідно до п. 1.2 «Комітент» довіряє «Комісіонеру» зберігати та реалізовувати ПММ на АЗС «Антал», яка належить ТОВ «ГІГ» за адресою: вул. Заводська 1-В та вул. Заводська 1-Б у м. Жовті Води. «Комісіонер» приймає на себе зобов'язання здійснювати від свого імені, але за рахунок «Комітента» реалізацію ПММ в асортименті, сприяти збільшенню обсягів продажу (п.2.1). За виконану роботу «Комісіонер» отримає винагороду відповідно до положень п. 5.3 Договору. Згідно з додатковими угодами до вказаних Договорів, вини були чинними на момент виникнення спірних правовідносин (а.с.110-131). Всього за перевіряємий період за даними контролюючого органу позивачем було реалізовано 792,433 т бензину та 436,44 т дизельного палива на загальну суму 38 290,16 грн. (а.с. 14).

Позивачем до Жовтоводської ОДПІ були подані податкові декларації екологічного податку за 1 квартал 2011 року № 9001977211 від 15.04.2011 р. з Додатком 1 - податкові зобов'язання з екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення в розмірі 9,38 грн. та за 2 квартал 2011 року № 9004706242 від 14.07.2011 року з Додатком 1 на суму податку - 12.90 грн. Податкові зобов'язання з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення позивач не нараховував та не сплачував (а.с.155-158,177-180).

Як було з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугували відображені в Акті перевірки №117/23-25017898 від 01.09.2011р., висновки податкового органу про порушення ПП «Антал» п.241.1 ст. 241 ПК України, в результаті чого недонараховано екологічного податку на загальну суму 38 290,16 грн. в тому числі: за 1 квартал 2011 року у сумі - 15 546,60 грн.; за 2 квартал 2011 року у сумі - 22 743,56 грн. Так, під час перевірки ОДПІ було встановлено факти здійснення позивачем господарських операцій по оптовій реалізації палива юридичним особам. Первинні документи щодо придбання палива ПП «Антал» та перелік контрагентів, яким реалізовано паливо, досліджені в ході перевірки та зазначені в Додатку № 13 до Акту перевірки (а.с. 142-147). На думку відповідача, незалежно від наявності укладених позивачем з ТОВ «ГІГ» договорів комісії, реалізація продукції здійснювалась суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі та іншим суб'єктам господарювання, а тому, у розумінні положень п.п.241.2.1 п. 241.2 ст. 241 ПК України, ПП «Антал» вважається податковим агентом та повинен сплачувати екологічний податок.

При вирішенні спору суд зазначає, що нормативне регулювання порядку сплати екологічного податку, починаючи з 01.01.2011 року регламентовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2756 - VI (далі - ПК України), який відносно порядку адміністрування екологічного податку набрав чинності з 01.01.2011 року.

Підпунктом 14.1.57 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин , розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Згідно п. 240.1 статті 240 Податкового кодексу України, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

- викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

- розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

- утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

- тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива (п.240.2 статті 240 Податкового кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, Податковим Кодексом України визначено такі обов'язкові умови віднесення особи до платників екологічного податку, як: здійснення особою викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти; розміщення, утворення та тимчасове зберігання відходів, в тому числі радіоактивних; здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Нормами статті 241 Податкового Кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.10.2011 року) було визначено, що податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

Згідно приписів п.241.2 статті 241 ПК України, до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті).

Відповідно до підпункту 242.1.4 п.242.1 ст.242 Податкового Кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом та базою оподаткування були визначені обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами.

З огляду на вищезазначене слід зазначити, що екологічний податок сплачується податковим агентам платниками податку під час придбання палива, а податковими агентами, які реалізують паливо, цей податок буде утримано та сплачено до бюджету.

Виходячи із вказаних положень Податкового кодексу України, функції податкового агента покладаються:

- або на тих суб'єктів, які придбають паливо у виробника та реалізують його напряму кінцевим споживачам (незалежно від кінцевого споживача - будь-то фізична чи юридична особа);

- або на тих суб'єктів, які придбають паливо у виробника та реалізують його суб'єктам господарювання для подальшої роздрібного перепродажу. Фактично, екологічний податок щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення включений податковими агентами до ціни палива та сплачується власниками транспортних засобів при його придбанні. Виходячи з цього, екологічний податок є непрямим податком, який включається в ціну придбаного товару.

Таким чином, законодавцем передбачений наступний механізм стягнення екологічного податку: він повинен закладатися в ціну палива тільки на одному етапі руху товару в ланцюгу «виробник - оптовик - роздрібний торговець», тобто, екологічним податком обкладається кожен перший продаж палива (оптовий чи роздрібний).

Слід також відзначити, що розділ VIII "Екологічний податок" Податкового кодексу України не містить критеріїв визначення того, яка торгівля є роздрібною, а яка є оптовою. Не містить таких критеріїв і ст. 14 зазначеного кодексу, в якій визначені поняття для цілей оподаткування.

Відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4303 - 2004 «Роздрібна і оптова торгівля», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 р. № 130, оптова торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю - продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг. Роздрібна торгівля - вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю - продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торгівельних послуг.

Як вбачається з Акту перевірки, обставини покупки пального позивачем у контрагентів (яке в подальшому було реалізованого ТОВ «ГІГ» покупцям за договором комісії), та сплата ними екологічного податку, під час проведення перевірки не досліджувалися та не встановлювалися. Посадовими особами ДПІ було зроблено висновок про невиконання функцій податкового агента ПП «Антал» виключно на підставі того, що позивач - «Комітент» за договорами комісії є власником товару, а тому - є податковим агентом.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що підприємство здійснювало реалізацію пального за договором комісії, укладеного з ТОВ «ГІГ», а тому, такі операції не вважаються оптовою торгівлею у розумінні п. 241.2 ст. 241 ПК України.

Суд зазначає, що з аналізу п. 241.2 та інших положень ПКУ не вбачається, що позивач, як суб'єкт господарювання, що здійснює реалізацію палива за договором комісії, зобов'язаний сплачувати разом із суб'єктом, який продав це паливо, придбав це паливо та використовує його в своїй господарській діяльності, екологічний податок.

Суд вважає, що такий підхід до тлумачення норм ст.ст. 240 - 242 Податкового Кодексу України протирічить самому поняттю екологічного податку, яке міститься в п.п.14.1.57 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та чітко пов'язує обов'язок по його сплаті з фактичним утворенням викидів у атмосферне повітря забруднюючих речовин.

Враховуючи наведене, висновок Жовтоводської ОДПІ зроблено за результатами хибного аналізу норм розділу VІІІ Податкового Кодексу України без встановлення всіх обставин, які мають значення для вирішення питання про покладення на особу обов'язку виконання функцій податкового агента.

Крім того, із співставлення змісту норм статей 18 та 241 Податкового кодексу України вбачається різний підхід до визначення особи, яка є податковим агентом.

Так, згідно п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Однак, нормами розділу VIII Податкового кодексу України не передбачено, що податковий агент перераховує екологічний податок до бюджету від імені та за рахунок коштів платника такого податку та здійснює це саме при нарахуванні (виплаті, наданні) йому доходів.

Судом встановлено, що позивач у 1 та 2 кварталі 2011 року не здійснював нарахування (виплату, надання) контрагентам, які придбали у ПП «Антал» паливо, доходів, з яких було б можливим утримати відповідний податок.

Як вбачається з вище викладеного, Приватне підприємство «Антал» отримував паливо від контрагентів - постачальників за ціною, до якої вже включений та сплачений був контрагентами екологічний податок. Таким чином, в даному випадку Приватне підприємство «Антал» не є податковим агентом в розумінні п.241.2 Податкового кодексу України.

Отже, відповідач, зробивши висновок про не нарахування та несплату екологічного податку Приватним підприємством «Антал», не взяв до уваги той факт, що екологічний податок на реалізоване паливо, вже сплачений контрагентами позивача, що відповідачем в ході розгляду справи не спростовано та підтверджується висновками акту перевірки (а.с.88-90).

Суд зазначає, що нормами п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України визначено принципи податкового законодавства України, серед яких у п.п. 4.1.4 передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Серков проти України» від 07.07.11 р. Зазначено, що коли відповідне національне законодавство не є чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідає вимозі «якості» закону, що має наслідком його суперечливе тлумачення, а також застосування судами підходу, який би був сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення, це є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, з урахуванням норм чинного національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, керуючись принципом верховенства права, суд приходить до висновку про те, що у разі відсутності узгодженості та чіткості національного законодавства - рішення контролюючого органу має бути прийнято виключно на користь платника податків, що не було зроблено відповідачем.

Суд також зазначає, що з 01.10.2011 року статтю 241 Податкового кодексу України викладено в новій редакції згідно із Законом України від 07.07.2011р. №3609-VI, якою перелік податкових агентів принципово змінено, а саме, до кола податкових агентів віднесено суб'єкти господарювання, які:

- здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника;

- здійснюють ввезення палива на митну територію України.

Відповідні зміни внесені і до ст.242 Податкового кодексу України щодо визначення об'єкту та бази оподаткування.

Вказане свідчить про зміну підходу законодавця до визначення кола осіб, що є податковими агентами по сплаті екологічного податку та часткове врегулювання існуючих протиріч.

Суд також відзначає, що п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України визначені вимоги по складанню податкових повідомлень - рішень у випадках нарахування податкових зобов'язань контролюючим органом. Так, податкове повідомлення - рішення повинно вміщувати інформацію про підставу для нарахування податкових зобов'язань; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, відповідно до якого був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; граничні строки сплати грошового зобов'язання; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення - рішення.

Судом встановлено, що податкове повідомлення - рішення 16.09.2011 року №0000482301, про збільшення суми грошового зобов'язання було винесено відповідачем з порушенням вказаних норм ПК України, а саме, назва податку - за платежем «надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення», протиречить встановленим в Акті перевірки №117/23-25017898 від 01.09.2011р., порушенням позивачем п. 241.1 ст. 241 ПК України, щодо обов'язку сплати екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (а.с.14).

Суд критично відноситься до пояснень відповідача з приводу того, що оскільки ПП «Антал» не декларувало в 2011 році податкове зобов'язання за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, яке відображається в рядку 1 додатка 2 до Декларації з екологічного податку, тому в оскаржуваному повідомленні - рішенні було вибрано код платежу 19010100 «Надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» замість коду платежу 19010500 «Надходження від реалізованого палива податковими агентами суб'єктами господарювання», оскільки такі доводи протиречать вимогам п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, які чітко визначають обов'язкові вимоги до складання і змісту податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення 16.09.2011 року №0000482301 винесено відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Антал» до Жовтоводської об'єднаної держаної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.09.2011 року № 0000482301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» на суму 38290,16 грн. - задовольнити повністю.

Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Жовтоводської об'єднаної держаної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 16.09.2011 року № 0000482301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» на суму 38290,16 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Антал» (код ЄДРПОУ 25017898, фактична адреса: 52204, Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул. Петровського, буд. 43А ) витрати по оплаті судового збору в сумі 382,92 грн. (триста вісімдесят дві грн. 92 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева