Ухвала суду № 28479674, 31.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6239/12/0170/27

31.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Яковенко С.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е. ) від 09.07.12 у справі № 2а-6239/12/0170/27

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" (Північна промзона,Армянськ,Красноперекопський район, Автономна Республіка Кр,96012)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,АР Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.12 позовні вимоги - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованної Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі " 0001000700 від 28.04.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 252 909 грн.; " 0001780700 від 18.10.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на подану вартість на 163 754 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України 2146,00 грн. судових витрат шляхом їх безпірного списання з рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на користь Приватного акціонерного товариства " Кримський ТИТАН".

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.12. та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Під час судового розгляду було здійснено заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК на належного відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК Державної податкової служби.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 23.12.2010 по 10.01.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у жовтні 2010 року.

За результати позапланової виїзної перевірки був складений акт перевірки №6/07-00/32785994 від 19.01.2011 року та відповідно до пункту 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58 ПК України СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011 року №0000230700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 252909,00 грн. та від 02.02.2011 року №0000190700/0 про зменшення розміру від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 163754,00 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до ДПА в АР Крим.

Згідно із рішенням ДПА в АР Крим від 14.04.2011 року №1397/10/25-023 встановлено невідповідність податкових повідомлень-рішень вимогам пункту 3.3 Порядку №985, керуючись статтею 12 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та пунктом 14 Положення №1001 податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011 року №0000230700/0 та №0000190700/0 скасовано, СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим зобов'язано прийняти стосовно позивача податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 252909,00 грн. та про зменшення розміру від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 163754,00 грн. у відповідності з вимогами Порядку №985.

Рішення ДПА в АР Крим від 14.04.2011 року №1397/10/25-023 оскаржено позивачем до ДПА України. Скарга позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011 року №0000230700/0 та №0000190700/0 та рішення ДПА в АР Крим від 14.04.2011 року №1397/10/25-023 залишені без змін.

Рішення про результати розгляду скарги від 04.07.2011 № 12117/6/25-0115 ДПА України оскаржувалося позивачем в судовому порядку. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 залишена без змін постанова Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а-10032/11/0170/4 про задоволення позову частково.

На виконання рішення відділу апеляції ДПА АР Крим від 14.04.2011 № 5188/7/25-023 СДПІ ВПП у м. Сімферополі прийняті нові повідомлення рішення № 0001000700 від 28.04.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 252 909 грн. та № 0001780700 від 18.10.2011 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 163 754 грн.

Зазначеною перевіркою вказано, що у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 № 168/97-ВР ЗАТ "Кримський Титан"завищено суму податкового кредиту за листопад 2010 року на 163 754 грн., завищено суму ПДВ, заявлено до бюджетного відшкодування у декларації за листопад 2010 року на 252 909 грн.

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкових повідомлень -рішень, судова колегія зазначає наступне.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Виходячи зі змісту акту перевірки, висновок про завищення суми податкового кредиту на 163 754 грн., та бюджетного відшкодування ПДВ на 252 909 грн., заявленого у декларації за листопад 2010 року, зроблено відповідачем на підставі інформації, отриманої з "Системи автоматизованого співставлення декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", про відсутність платника податку за місцезнаходженням.

Так, у перевіряємий період ПрАТ "Кримський Титан" здійснював фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Айронкомпані", ТОВ "Гідроспецсервіс", ТОВ "Маріон-С", ТОВ "Світ-профі", ПП "Інфрасервіс".

Судом встановлено, що в акті перевірки відповідачем відображено зменшення податкового кредиту за листопад 2010 року в сумі 163 754, 38 грн.

Зменшення податкового кредиту податковим органом відображено у зв'язку з відсутністю за юридичною адресою:

- ТОВ "Айронкомпані"(сума ПДВ 82728,38 грн.),

- ТОВ "Гідроспецсервіс"(сума ПДВ 81026 грн.),

СДПІ ВПП у м. Сімферополі здійснює зменшення бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 252 909,28 грн. внаслідок зменшення податкового кредиту за жовтень 2010 року, в сумі 252 909,28 грн., через відсутність за юридичною адресою:

- ТОВ "Айронкомпані"(сума ПДВ 120 359,35 грн.),

- ТОВ "Маріон-С"(сума ПДВ 1790,97 грн.),

- ТОВ "Гідроспецсервіс"(сума ПДВ 82638,40 грн.),

- ТОВ "Світ-профі"(сума ПДВ 4000 грн.),

- ПП "Інфрасервіс"(сума ПДВ 44120,56 грн.),

Відповідачем в акті перевірки не відображені дані, що підтверджують факт відсутності за юридичною адресою постачальників, а також не наведено документальні докази (акти обстеження).

Інформація, отримана з бази даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", не є доказом неправильного оформлення податкових накладних, отже, неправомірного зменшення податкового кредиту.

Судовою колегією встановлено, що ПрАТ "Кримський ТИТАН", відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", правомірно включило суми ПДВ за податковими накладними, оформленими відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", отримані від наведених вище постачальників.

У податкових накладних вказані окремими рядками всі обов'язкові реквізити, в т.ч. місцезнаходження юридичної особи, яка відповідає даним, відображеним у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій і в Свідоцтві платника ПДВ кожного контрагента.

Законом України "Про податок на додану вартість"та іншими нормативними актами не передбачено зменшення податкового кредиту внаслідок того, що стосовно постачальника проводяться заходи по встановленню його місцезнаходження. При цьому зазначений закон не встановлює обмежень платника податку щодо формування податкового кредиту, право на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, а його контрагенти -ні.

Висновок відповідача про неправомірність включення ПрАТ "Кримський ТИТАН" суми ПДВ розміром 82 728,38 грн. спростовується тим фактом, що згідно укладених між ПрАТ "Кримський ТИТАН"та ТОВ "Айронкомпані"договорів, останнім на користь ПрАТ "Кримський ТИТАН" реалізовано лом стальний у листопаді 2010 р. про що свідчать податкові накладні №84 від 15.11.2010 р. на суму 90206,83 грн. (сума ПДВ 18041,37 грн.), №80 від 05.11.2010 р. на суму 83017,92 грн. (сума ПДВ 16603,58 грн.), №79 від 02.11.2010 р. на суму 73637,67 грн. (сума ПДВ 14727,53 грн.), №83 від 11.11.2010 р. на суму 82697,67 грн. (сума ПДВ 16539,53 грн.), та №82 від 09.11.2010 р. на суму 84081,83 грн. (сума ПДВ 16816,37 грн.), що досліджені податковим органом під час перевірки та залучені до матеріалів справи, а також отримано рахунки до сплати, відповідно до яких, ПрАТ "Кримський ТИТАН" перераховано ТОВ "Айронкомпані"відповідні суми, у тому числі ПДВ.

Крім того, відповідач обґрунтовує свої висновки тим, що ТОВ "Айронкомпані"не має основних фондів, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничих потужностей та іншого майна, які економічно необхідні для зберігання та продажу товарів, дані податкової звітності свідчать про відсутність товару (лом стальний), що у жовтні 2010 року був реалізований позивачем (згідно даних додатку К1/1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року залишків запасів на початок та кінець звітного періоду не має, придбання товару не було, так як податковий кредит з ПДВ за листопад не задекларований) ТОВ "Айронкомпані"не могло реалізувати лом стальний на адресу позивача. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що співставлення зазначених є необґрунтованим, оскільки відомості зазначені в деклараціях з податку на прибуток підприємства, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх тверджень, не співпадають з періодами декларацій ПДВ, що унеможливлює здійснення відповідачем відповідного висновку.

Також, за результатами перевірки встановлено, що до складу бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2010 року позивачем неправомірно включено від'ємне значення податку за жовтень 2010 року, яке склалося в тому числі і за рахунок операцій, які було здійснено з ТОВ "Айронкомпані"на суму ПДВ 120 359,35 грн., з тих підстав, що зазначене підприємство відсутнє за місцем знаходження.

Судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що правових підстав для визнання неправомірними дій із формування ПрАТ "Кримський ТИТАН"податкового кредиту за рахунок суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Айронкомпані"розміром 120359,35 грн. на момент проведення перевірки не було, що підтверджується первинною документацією, а саме: платіжними дорученнями № 69 від 04.10.2010; № 70 від 06.10.2010; №77 від 26.10.2010; №74 від 13.10.2010; №75 від 14.10.2010; №76 від 25.10.2010; №78 від 29.10.2010, а також платіжними дорученнями.

ТОВ "Гідроспецсервіс" на підставі укладеного договору № 830/В від 10.10.08 надано послуги ЗАТ "Кримський ТИТАН"з розчистки від шламів в б. Глибока Скажена способом гідромеханізаціїлізей", що підтверджується виданою позивачу податковою накладною № 28 від 25.11.10 р. на суму загальну суму 486156 грн. Оплата позивачем зазначених послуг підтверджується платіжним дорученням.

В акті перевірки зазначено, що оскільки в жовтні 2010 року ТОВ "Маріон-С"мало стан платника 9 - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження", ТОВ "Гідроспецсервіс"мало стан платника 10"- "запит на встановлення місцезнаходження", ТОВ "Світ-профі"мало стан платника 8 -"до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", ПП "Інфрасервіс"мало стан платника 7 -"до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей", то податкові накладні надані позивачем виписані з порушенням діючого законодавства і відповідно оформлені не належним чином, отже завищено податковий кредит за жовтень 2010 року на загальну суму ПДВ 252909,28 грн.

Позивач при проведені господарських операцій із зазначеними вище контрагентами оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків, у тому числі їх контрагентів, не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

На підтвердження виконання зазначених вище договорів позивачем до матеріалів справи долучені:

- з ТОВ "Маріон-С" податкові накладні №18210 від 18.10.2010 року, № 14110 від 14.10.2010 року, платіжні доручення;

з ТОВ "Гідроспецсервіс"податкова накладна № 27 від 26.10.2010 року, платіжні доручення;

з ТОВ "Світ-профі" податкова накладна № 75 від 08.10.2010 року, платіжне доручення № РМТ005900 від 08.10.2010 року;

- з ПП "Інфрасервіс"податкові накладні №14 від 08.10.2010 р., №15 від 08.10.2010 р., №16 від 08.10.2010 р., 17 від 29.10.2010 р., №18 від 29.10.2010 р., №19 від 29.10.2010 р., №20 від 29.10.2010 р., платіжні доручення.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між сторонами у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість", положення яких застосовуються судом при вирішення цієї справи.

Закон України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.91р., визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

З положень статті 6 Закону, об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), за приписами статті 14 Закону, відносяться податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

На час проведення перевірки позивача, прийняття податкового повідомлення-рішення платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

У п.1.4. ст.1 Закону про ПДВ було встановлено, що поставка товарів -будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 про ПДВ, об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надавалось виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалася дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п.п. 7.4.5. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було вказано, що не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

З урахуванням запровадженого, судова колегія приходить до висновку, що отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит і, згідно з положеннями п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права у підприємства на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

З аналізу вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що право на податковий кредит виникає у платника податку лише після отримання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Судова колегія вважає необхідним зазначити, що Закон України "Про податок на додану вартість" та інші, не ставлять право платника податку на податковий кредит залежно від встановлення факту формування та сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобов'язань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді.

Від ТОВ "Айронкомпані", ТОВ "Маріон-С", ТОВ "Гідроспецсервіс", ТОВ "Світ-профі", ПП "Інфрасервіс"були отримані податкові накладні, суми ПДВ за якими включені позивачем до податкового кредиту. Податкові накладні, надані контрагентами оформлені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997г. № 165, містять зазначені окремими рядками всі необхідні відомості, в т.ч. місцезнаходження платника податків.

Реєстрація в якості платника податку на додану вартість за даними контрагентами підтверджується відомостями, розміщеними на офіційному сайті ДПА України (а.с. 189-195).

Пунктом 1.8 статті 1 Закону про ПДВ визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Зазначений пункт дає загальне розуміння поняття "бюджетне відшкодування" і є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших пунктів цього Закону.

Так, згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При негативному значенні суми, розрахованої згідно пп.7.7.1 цього пункту, така сума (за відсутності податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди) зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування ,слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Судова колегія зазначає, що необхідними підставами для відшкодування ПДВ з бюджету є наявність у платника податку податкової накладної, виданої продавцем товару та оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, сплата продавцю вартості товару з ПДВ та докази використання отриманого товару в господарській діяльності.

Матеріали справи свідчать про те, що дані оплати підтверджені платіжними дорученнями, які були надані до перевірки.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що виконавши вимоги податкового законодавства та сплативши податок у складі ціни придбаних товарів, послуг позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від контрагентів, а зменшення бюджетного відшкодування проведено відповідачем з порушенням вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4., пп. 7.5.1 п. 7.5, пп.7.7.1, пп.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ.

Судом з'ясовано, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 252 909 грн.

Що ж стосується посилання відповідача, на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, стосовно відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням, як підставу вважати господарські взаємовідносини такими, що не направлені на реальне настання наслідків, судова колегія зазначає наступне.

Податковим органом не надано належних та допустимих доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність ТОВ "Айронкомпані", ТОВ "Маріон-С", ТОВ "Гідроспецсервіс", ТОВ "Світ-профі", ПП "Інфрасервіс"за їх місцезнаходженням або даних про внесення запису щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу.

Зокрема, відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків.

Дана позиція повністю узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного Суду України, викладеної в Листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е. ) від 09.07.12 у справі № 2а-6239/12/0170/27 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва