Ухвала суду № 28479460, 02.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10418/10/10/0170

02.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Мазнєв Ю.М.

за участю сторін: сторони не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 22.02.11 по справі № 2а-10418/10/10/0170

за позовом Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК(№ 126)" (вул. Індустріальне шосе, 17,Керч,Автономна Республіка Крим,98330)

до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.11 позов Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Не погодившись з даною постановою суду, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.11 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не сплачено податкові зобов'язання протягом строку, встановленого Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а податковий борг погашається заздалегідь погашенню податкових зобов'язань у порядку календарної черговості його виникнення. Заявник апеляційної скарги посилається на положення пункту 7.7 статті 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року та податкові роз'яснення ДПА України.

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із застосуванням податковою інспекцією до позивача штрафу у розмірі 50% від погашення суми боргу за несвоєчасну оплату узгоджених податкових зобов'язань по ПДВ у розмірі 7108,00 грн. за листопад 2007 року, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2010 за № 00013615020.

Підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення став акт ДПІ в м. Керчі від 25.05.2010 № 727/15-2/08680307 «Про результати невиїзної документальної перевірки з питання своєчасної плати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість за листопад 2007 року Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№ 126), код 08680307».

У вказаному акті перевірки зазначено, що позивачем надана податкова декларація з податку на додану вартість - за листопад 2007 року з узгодженою сумою ПДВ у розмірі 14216,00 гривень по терміну сплати 04.01.2008 року, яка була погашена: у сумі 419,91 грн. - 02.03.2010 року платіжним дорученням № 90, затримка сплати складає 788 календарних днів; у сумі 863,00 гривень - 05.03.2010 року платіжним дорученням № 91, затримка сплати складає 791 календарний день; у сумі 3105,27 гривень - 22.03.2010 року платіжним дорученням № ПО, затримка сплати складає 808 календарних дня; у сумі 6065,92 гривень - 31.03.2010 року платіжним дорученням № 123, затримка сплати складає 817 календарних днів, у сумі 2590,53 гривень - 02.04.2010 року платіжним дорученням № 125, затримка сплати складає 819 календарних днів; у сумі 862,20 гривень - 14.04.2010 року платіжним дорученням № 134, затримка сплати складає 831 календарний день, у сумі 309,17 гривень - 16.04.2010 року платіжним дорученням № 144, затримка сплати складає 833 календарний день.

Не погодившись з даними висновками акту перевірки, позивач на адресу відповідача надіслав скаргу на дії Головного державного податкового інспектора ДПІ в м. Керчі відносно складання акту від 25.05.2010 року (вих. № 20/11-1887 від 27.05.2010р.), за результатами розгляду яких ДПІ в м. Керчі позивачу була надана відповідь за вих. № 11576/10/15-2 від 27.05.2010р., відповідно до якої висновки акту перевірки визнані такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (а.с. 14-15, 16-17).

Таким чином, на підставі вищевказаного акту перевірки та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" до позивача були застосовані штрафні санкції розмірі 50% від суми простроченого податкового боргу на загальну суму 7108,00 гривень, про що 27.05.2010 року ДПІ в м. Керчі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001361502/0.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ в м. Керчі АР Крим (скарга вих. № 20/11-2005 від 03.06.2010р.), за результатами розгляду якої рішенням ДПІ в м. Керчі АР Крим вих. № 13366/10/25-0 від 18.06.2010 року скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0001361502/0 від 27.05.2010 року - без змін.

У зв'язку з цим, 18.06.2010 року ДПІ в м. Керчі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001361502/1 про застосування штрафних санкцій в розмірі 7108,00 гривень.

Отже, штрафні санкції застосовані відповідачем на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом встановлено, що позивачем у податковій декларації з ПДВ за листопад 2007 року ( вх.№41131 від 20.12.2007) самостійно узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ на суму 14216,00 грн., граничний строк сплати яких 04.01.2008. проку

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивач здійснював оплату вказаними платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу: платіжним дорученням № 91 від 05.03.2010 року на суму 1000,00 гривень позивачем було сплачено ПДВ за січень 2010 року, платіжним дорученням № ПО від 22.03.2010 року на суму 3600,00 гривень позивачем було сплачено ПДВ за січень 2010 року, платіжним дорученням № 144 від 16.04.2010 року на суму 1000,00 гривень позивачем було сплачено ПДВ за березень 2010 року, платіжним дорученням № 123 від 31.03.2010 року на суму 7000,00 гривень позивачем було сплачено ПДВ за лютий 2010 року, платіжним дорученням № 134 від 14.04.2010 року на суму 1000,00 гривень позивачем було сплачено ПДВ за березень 2010 року (а.с. 48-50).

Таким чином, вказані платіжні доручення містять інші, ніж сплата ПДВ за листопад 2007 року, призначення платежів.

Судова колегія визнає помилковими посилання податкової інспекції на положення підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»про те, що якщо платник податків має податковий борг перед бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу проходить у порядку черговості його виникнення, а у випадку одночасного його виникнення -у рівної пропорції.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ із змінами та доповненнями Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/767, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Крім того, ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач самостійно погашав податковий борг позивача за листопад 2007 року за рахунок поточних платежів позивача 2010 року, внаслідок чого і дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань за листопад 2007 року.

Як свідчать матеріали справи, податкове зобов'язання з ПДВ за листопад 2007 року в сумі 14216,00 гривень було частково самостійно сплачене позивачем платіжними дорученнями № 180 від 28.12.2007 року в сумі 8000,00 гривень (вчасно) та № 8 від 21.01.2008 року в сумі 3000,00 гривень (з прострочкою 17 календарних днів) (а.с. 11-12)

Вказані платіжні доручення оформлені належним чином та прийняті банком до виконання.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що факт прострочки позивачем сплати ПДВ в сумі 3000 гривень з прострочкою в 17 календарних днів не може свідчити про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, адже прострочка сплати до 30 календарних днів тягне за собою застосування штрафних санкцій в розмірі 10% від суми погашеного боргу, в той час як спірними податковими повідомленнями-рішеннями були застосовані штрафні санкції в розмірі 50%. Суд же в межах своїх повноважень перевіряє правильність спірних податкових повідомлень-рішень і не має права самостійно застосовувати штрафні санкції.

Доказів вчасної оплати позивачем решти податкових зобов'язань з ПДВ, визначених у податковій декларації за листопад 2007 року в сумі 3216,00 гривень (14216,00 гривень - 8000,00 гривень - 3000,00 гривень) позивачем не надано.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вказана обставина виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки, відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000р. штрафні санкції застосовуються, залежно від кількості днів прострочення, у відсотках від погашеної суми податкового боргу, а тому, в разі непогашення боргу, підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.04.2010 року було відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Прокурора м. Керчі в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим до Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№126)»про стягнення податкової заборгованості в сумі 391519,25 гривень, в тому числі ПДВ в сумі 356650,16 гривень, з яких 297158,00 гривень складає заборгованість згідно поданих підприємством податкових декларацій з ПДВ за період з 30.10.2007 року по 30.10.2009 року, які добровільно ним не сплачені, 47271,62 гривень штрафних санкцій та 12220,54 гривень пені (а.с. 53-55).

При цьому, як слідує з Розшифровки податкового боргу даного підприємства станом на 10.11.2009 року до ціни вищевказаного позову були включені суми ПДВ за листопад 2007 року в сумі 14216,00 гривень (а.с. 56-57).

Доказів того, що вказана сума боргу була стягнута судом, а підприємством вона погашалась саме платіжними дорученнями, зазначеними в акті перевірки, відповідачем суду не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що специфіка застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181 -ІІІ від 21.12.00, з наступними змінами і доповненнями, полягає в тому, що вони застосовуються, залежно від кількості днів прострочення, у відсотках від погашеної суми податкового боргу, а тому, в разі непогашення боргу відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій.

Однак, на підтвердження сум погашення податкового боргу з прострочкою понад 90 календарних днів за податковими деклараціями з ПДВ за листопад 2007 року, як позивачем самостійно, так і відповідачем при вжитті заходів примусового погашення боргу ДПІ в м. Керчі АР Крим доказів суду не надано.

Стосовно посилань відповідача на податкове роз'яснення щодо черговості погашення і окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого наказом ДПА України від 13.11.02 № 540, то суд правомірно не прийняв його до уваги, оскільки відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Податкове ж роз'яснення, в силу п. п. «г»п. п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами»№ 2181 -III від 21.12.00, з наступними змінами і доповненнями, не має сили нормативно-правового акта.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, підстав для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 22.02.11 у справі № 2а-10418/10/10/0170 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 22.02.11 у справі № 2а-10418/10/10/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук