Постанова № 28478228, 18.12.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

14:50 год.

18.12.2012 р. справа № 2а-2220/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представників позивача: Рижого В.Ф., Цимбалюк А.Л.,

представника відповідача: Бартошука С.А.,

прокурора: Дзюбан О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Українські морські технології", вул. Набережна, 27, с. Галицинове, Жовтневий район, Миколаївська область, 57286

доЖовтневої МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54050 провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.12 р. № 0018741501/0 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0018741501/0, прийняте 9 квітня 2012 р. Жовтневою МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати ТОВ "Українські морські технології" судовий збір в сумі 2146,0 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Жовтневої МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14:50 год.

18.12.2012 р. справа № 2а-2220/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представників позивача: Рижого В.Ф., Цимбалюк А.Л.,

представника відповідача: Бартошука С.А.,

прокурора: Дзюбан О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Українські морські технології", вул. Набережна, 27, с. Галицинове, Жовтневий район, Миколаївська область, 57286

доЖовтневої МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54050 провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.12 р. № 0018741501/0 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Українські морські технології" (далі - позивач, Товариство) до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, МДПІ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 9 квітня 2012 р. № 0018741501/0, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за листопад 2011 р. на суму 1616111,0 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 404028,0 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що ним вірно включена до складу податкового кредиту сума ПДВ в розмірі 1616111,0 грн., яка була сплачена в ціні придбаного товару. Відповідач, проводячи перевірку, зробив помилковий висновок про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на вказану суму, адже податкова звітність позивача ним була досліджена вибірково.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення (а. с. 39-41), які по своїй суті повторюють акт перевірки позивача, в яких навів такі доводи. Відповідач порушив вимоги ст. 198 п. 198.6. Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині формування податкового кредиту виключно на підставі податкових накладних. Також зазначив, що позивач не має права на бюджетне відшкодування ПДВ в листопаді 2011 р., так як обсяги оподатковуваних операцій протягом 12 попередніх місяців менше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування і відсутній факт придбання основних фондів в жовтні 2011 р.

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

На підставі повідомлення (а. с. 48), в розгляді адміністративної справи взяв участь прокурор, який підтримав заперечення відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, свідка, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

В березні 2012 р. МДПІ проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2011 р., результати якої оформлені актом від 30 березня 2012 р. № 83/15-35817468 (далі - акт перевірки) (а. с. 9-17).

Як зазначено у висновку акту перевірки, МДПІ не підтверджено відображене Товариством в декларації за листопад 2011 р. бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 1616111,0 грн. В порушення вимог ст. 198 п. 198.6., ст. 200 п. 200.5. ПК України позивачем завищено суму податкового кредиту за жовтень 2011 р. на суму 1616111,0 грн. Також МДПІ вказує на порушення позивачем ст. 200 п. 200.4. пп. "а" ПК України, в результаті чого Товариством завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2011 р. в розмірі 1616111,0 грн.

На підставі акту перевірки, 9 квітня 2012 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0018741501/0, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2011 р. на суму 1616111,0 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 404028,0 грн. (а. с. 18).

Перевіривши доводи відповідача на відповідність нормам законодавства, суд приходить до висновку про їх безпідставність.

10 червня 2010 р. Товариство уклало з Tronlux Federetion Inc. договір, за умовами його придбало судно (а. с. 66-67). Факт передачі судна позивачу підтверджується відповідним актом, датованим 10 червня 2010 р. (а. с. 68). Згідно наданих позивачем банківських виписок за вересень 2010 р. і лютий 2011 р., Товариство перерахувало продавцю 78150,0 і 444850,0 доларів США відповідно (а. с. 72-73).

17 червня 2010 р. Товариство подало до Миколаївської митниці вантажно-митну декларацію № 504000012/2010/100123 (далі - ВМД), в якій зафіксовано, що позивачем сплачено митних платежів на загальну суму 1774553,59 грн. (а. с. 69-70).

Як свідчить подана позивачем до МДПІ 15 липня 2010 р. податкова декларація з ПДВ за червень 2010 р., в рядку 12.1 "ПДВ, сплачений митним органам", позивач задекларував 1616111,0 грн. (а. с. 74-77).

Оскільки господарська операція позивача відбулась в 2010 р., нормативним актом, який регулював спірні правовідносини, був Закон України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.7. цього Закону, у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Аналогічні за своїм змістом норми містить ПК України, який визначає порядок формування податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ на теперішній час.

Так, відповідно до ст. 198 п. 198.1. пп. "а" ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. абз. 4 цієї статті визначає, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу. Остання норма передбачає, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Отже, у випадку, коли товар імпортується на митну територію України, обидва нормативні акти визначають, що в такому випадку право на податковий кредит виникає з моменту оформлення ВМД, за якою сплачені всі митні платежі. Як вже відзначав суд, у ВМД позивача зазначена загальна сума таких платежів - 1774553,59 грн. і стоїть відбиток штампу митниці "Сплачено".

МДПІ в акті перевірки і своїх запереченнях зазначає, що позивачем порушені вимоги ст. 198 п. 198.6. ПК України, відповідно до якої не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням вищенаведеного, суд знаходить такі доводи відповідача безпідставними, адже позивач має належним чином оформлену ВМД і відповідач в акті перевірки також відобразив факт наявності у позивача цього документа.

Під час судового розгляду, представники відповідача пояснили, що вважають позивача таким, що втратив право на бюджетне відшкодування, оскільки Товариство первинно задекларувало ПДВ в декларації за червень 2010 р., а у всіх наступних деклараціях до жовтня 2011 р. дані щодо сплати ПДВ митниці Товариством не декларувались і тільки в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2011 р. позивач знову задекларував 1616111,0 грн. (а. с. 78-81).

В першу чергу слід відмітити, що акт перевірки Товариства фіксує, що порушення МДПІ вбачається саме у відсутності первинного документа, про що чітко зазначено на аркуші 5 акту перевірки (а. с. 13).

Якщо ж відповідач вважає, що позивач порушив норми ст. 198 п. 198.6. абз. 3 ПК України, відповідно до якої, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, в акті перевірки про це не зазначено.

Як вже наголошувалось судом, господарська операція позивача із придбання судна, оплата, а також первинне декларування ПДВ, відбувались протягом 2010 р., під час чинності Закону України "Про податок на додану вартість", який не передбачав жодного обмеження права платника податків включити до складу податкового кредиту будь-якого наступного періоду сплачену ним суму ПДВ.

Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно п. 1 розділу XIX ПК України, цей кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 р. Отже, норми ПК України щодо обмеження права позивача на включення у звітному періоді до складу податкового кредиту сум ПДВ, які нараховані на підставі податкових накладних виданих пізніше 365 днів, почали діяти тільки з 1 січня 2011 р. і їх розповсюдження на правовідносини, які виникли в 2010 р. суперечить вищенаведеній статті Конституції України.

Крім того, відповідач взагалі невірно трактує ст. 198 п. 198.6. абз. 3 ПК України. Ця норма передбачає, що у випадку, коли платник податків отримав податкову накладну, він має право включити зазначену у ній суму ПДВ до складу податкового кредиту тільки протягом 365 днів з дати складання податкової накладної.

Як було встановлено судом, позивач оформивши ВМД 17 червня 2010 р., включив спірну суму 1616111,0 грн. до складу податкового кредиту в липні 2010 р., про що свідчить податкова декларація з ПДВ та розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також довідка щодо залишку суми від'ємного значення (а. с. 104-107), а тому позивач реалізував своє право на включення до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 1616111,0 грн. протягом 1 місяця. Ані Закон України "Про податок на додану вартість", ані ПК України не визначає, що право на отримання бюджетного відшкодування залежать від безперервного декларування ПДВ до того місяця, в якому позивач заявляє таке відшкодування.

Таким чином, позивач сплативши в ціні товару ПДВ та отримавши ВМД, своєчасно задекларував свої податкові зобов'язання, а тому висновок відповідача про відсутність підстав для бюджетного відшкодування не ґрунтується на нормах податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

З огляду на встановлені обставини справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 7 від 19 квітня 2012 р. (а. с. 2), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 2146,0 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірно списання з рахунку відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0018741501/0, прийняте 9 квітня 2012 р. Жовтневою МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати ТОВ "Українські морські технології" судовий збір в сумі 2146,0 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Жовтневої МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

21 грудня 2012 р.

Суддя А. О. Мороз