Ухвала суду № 28474259, 04.07.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11748/11/0170/14

04.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Рузова А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 30.01.12 у справі № 2а-11748/11/0170/14

за позовом ТОВ "Маглів" (вул. Головкінського, 5, с. Лазурне, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500; вул. Халтуріна, 49-Б, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98500)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001182301 від 13.04.2011,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.12 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в м.Ялта АР Крим № 0001182301 від 13.04.2011.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, так як висновки перевіряючих щодо безтоварності угод, укладених між позивачем та контрагентом та у зв'язку з цим неправомірне заниження податку на додану вартість, викладені в акті перевірки, оскільки договори, укладені позивачем та контрагентом виконані реально, що підтверджено первинними документами, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), а отже наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.12, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання 04.07.2012 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №341 від 24.03.2011 та згідно до вимог п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача проведена невиїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань взаємовідносин з Фірмою "Олівер", ПП "Торгбудсервіс", ТОВ "Кастелль-Приморскій" за грудень 2010 року.

25.03.2011 за результатами перевірки складено Акт №614/23-1/19445512/54, яким зафіксовано порушення позивачем п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на .додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР зі змінами і доповненнями, а саме в податковій декларації позивача за грудень 2010року завищена сума податкового кредиту у розмірі 524324,00 грн., в т.ч. по фірмі "Олівер" на суму, 200000,00 грн., по ПП "Торгбудсервіс" на суму 151786,00 грн., по ТОВ "Кастелль-Приморскій" на суму 172538,00 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що вказані порушення вимог допущені позивачем у зв'язку з наявністю у перевіряємому періоді взаємовідносин позивача з контрагентами Фірми "Олівер", ПП "Торгбудсервіс" та ТОВ "Кастелль-Приморскій", яки фактично не здійснювали господарські операції за цивільними угодами, укладеними як із позивачем, так і з іншими контрагентами -покупцями.

Згідно інформації за актами зустрічних невиїзних документальних перевірок Фірми "Олівер" та ПП "Торгбудсервіс", не підтверджено здійснення фінансово-господарської діяльності, наміру та можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству від контрагентів -постачальників, ресурсів, які необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, а саме: трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах.

Таким чином, на думку відповідача, відповідно до фактів виявлених в ході проведення перевірки встановлено, що усі угоди позивача з зазначеними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

13.04.2011, на підставі висновків Акту перевірки від 25.03.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001182301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 655405,00грн., у тому числі: за основним платежем 524324,00 грн., за штрафними санкціями 131081,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2010 між позивачем та Фірмою "Олівер" укладено Договір №01/09-10 про надання маркетингових послуг, за умовами якого, виконавець (Фірма «Олівер») зобов'язався надати комплекс маркетингових послуг у вигляді популяризації та просування продукції замовника, а замовник (позивач) зобов'язався прийняти та сплатити надані послуги (арк. С. 35-36).

30.11.2010 між ТОВ "Маглів" та Приватним підприємством "Торгбудсервіс" укладено Договір постачання №30/11-10, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця (позивача) поліграфічну, картонно-паперову продукцію, гофротару, а покупець - прийняти та сплатити вказаний товар згідно рахунка Продавця (арк. с. 32).

21.12.2010 між ТОВ "Кастелль-Приморській" та ТОВ "Маглів" укладено Договір постачання №1, за умовами якого, постачальник зобов'язаний передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити вказаний товар згідно рахунка постачальника (арк. С. 24-25).

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем до матеріалів справи долучені первинні документи, а саме: податкові накладні видані, видаткові накладні, платіжні доручення (арк. С. 26031, 33-34, 37-38, 135-202).

Відповідно до статті 11 Закону України №1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

У п.1.4. ст.1 Закону України №168/97-ВР встановлено, що поставка товарів -будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України №168/97-ВР податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 вказаного Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилося на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Базою оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість")

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Відповідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

З 01.11.2011 набрав чинності Податковий Кодекс України, відповідно до п. 187.1 ст. 187 якого, також встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, сума донарахування податку на додану вартість у розмірі 524324,00 грн. визначена відповідачем внаслідок висновку відповідача щодо порушення ТОВ "Маглів" п.п. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», яке виразилось у завищенні податкового кредиту за грудень 2010 року за ПДВ у сумі 524324,00 гривен, що був нарахований за відсутності належних первинних документів по операціях з Фірмою "Олівер", ПП "Торгбудсервіс", ТОВ "Кастелль-Приморскій", що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та отримання економічної вигоди, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Проте з такими висновками відповідача судова колегія погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких встановлені загальні вимоги дотримання яких необхідне для чинності угоди.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини п'ятої статті 216 цього Кодексу вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

На момент здійснення вищевказаних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, Приватне підприємство «Торгбудсервіс»та Фірма «Олівер»були зареєстровані у якості юридичних осіб, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ №794802 та №794803 (арк. С. 133, 134), обліковувались як платники ПДВ у ДПІ та мали свідоцтва платника ПДВ, та здійснення цих господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Матеріалами справи також підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, спрямованість дій сторін договору на реальне їх виконання, сплата позивачем вартості товару постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, подальше використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Таким чином, позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виданих постачальником товару, оскільки за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), рівно як анулювання свідоцтва не тягне за собою визнання всіх правочинів, здійснених до цієї дати, недійсними, за умови, що вони були фактично виконані.

До матеріалів справи долучено податкові накладні, докази оплати товару, докази фактичної поставки товару, та використання отриманих товарів, робіт та послуг в господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №614/23-1/19445512/54 від 25.03.2011 про порушення платником податків вимог Закону України «Про податок на додану вартість», шляхом заниження податку на додану вартість, не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 13.04.2011 №0001182301.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству, нормам матеріального та процесуального права, тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.12 у справі №2а-11748/11/0170/14 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.12 у справі №2а-11748/11/0170/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 липня 2012 року.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва