Постанова № 28463735, 27.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р.

справа № 2а/0470/16282/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року у справі №2а/0470/16282/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ольга»до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольга»звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №000174301 щодо збільшення суми грошового зобов’язання за основним платежем по ПДВ у розмірі 512 424,0грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 128 106грн. та №0001732301 від 15.11.2011 року щодо збільшення суми грошового зобов’язання за основним платежем по податку на прибуток у розмірі 415 674,0грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 103 918,50грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину з ТОВ «Карпос» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовані оскаржені податкові повідомлення-рішення. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та завищення податку на прибуток є необґрунтованими, оскільки встановлені обставини справи свідчать про фактичне виконання сторонами умов договору, який не визнається ДПІ, що підтверджено належним чином оформленими первинним документами. Висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем угоди не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яким визначено ознаки нікчемного правочину та носять характер припущень.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з’ясування судом обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками, які зробленими в акті перевірки та які, на думку ДПІ, свідчать про нікчемність укладеного правочину між позивачем та ТОВ «Карпос». Крім цього, ДПІ вказувала і на інші підстави для нарахування податкових зобов’язань, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ДПІ в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська в період з 25 лютого 2011 року по 24 жовтня 2011 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Ольга»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт 3783/23-2-17/30236375 від 28.10.2011 року.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ «Ольга»:

- п.5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2. пп. 5.3.9 п. 5.3 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 22.05.1997 р., в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 1288092 грн.;

- пп.7.2.3. п.7.2., п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р., в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 512424 грн.;

- ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених з ТОВ «Карпос».

Таких висновків, зокрема, податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді, між ТОВ «Ольга»та ТОВ «Карпос»01.06.2009 року укладено договір поставки № 504/08/09 та 01.02.2010 року укладено договір комісії № 05/03/10.

Вказані угоди, на думку податкового органу, укладені без мети настання реальних наслідків, які передбачені цими договорами. У зв’язку з цим ДПІ вказує на те, що угоди є нікчемною, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Висновки про нікчемність укладених правочинів ДПІ зроблено з огляду на результати перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Карпос», які оформлено актом від 23.09.2010р. №8831/23/34629821. В акті перевірки вказано на те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Карпос»здійснюється поза межами правового поля, підприємством укладалися правочини з іншими суб’єктами підприємницької діяльності без наміру створення правових наслідків.

З цих підстав, в Акті перевірки, з посиланням на ст..203, 215, 228 ЦК України, ДПІ зроблено висновок, що угоди між ТОВ «Ольга»та ТОВ «Капрос»укладені без мети реального настання передбачених договорами наслідків та є нікчемними, що свідчить про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість»в частині віднесення за такою угодою витрат до складу валових витрат виробництва та сум ПДВ до складу податкового кредиту.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська винесено податкові повідомлення-рішення: №0001742301 від 15.11.2011 року щодо збільшення суми грошового зобов’язання за основним платежем по податку на додану вартість у розмірі 512424 грн. та штрафних санкцій у розмірі 128276 грн.; №0001732301 від 15.11.2011 року щодо збільшення суми грошового зобов’язання за основним платежем по податку на прибуток у розмірі 415674 грн. та штрафні санкції у розмірі 104088,50 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість». Встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Карпос», а висновки ДПІ щодо нікчемності укладеного правочину жодними доказами не підтверджені, в акті перевірки не відображено ознак нікчемного правочину, які визначено ст..228 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень, в частині збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток та з ПДВ по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Карпос».

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 01.06.2009 року між позивачем та ТОВ «Карпос»укладено договір поставки № 504/08/09. На виконання умов договору ТОВ «Карпос»поставило, а ТОВ «Ольга»отримало товар, що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними. Оплата за отриманий товар здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

В акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки надано договір поставки від 01.06.2009 року, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, які підтверджують рух товарів, а також використання позивачем їх у своїй діяльності –подальша реалізація кінцевим споживачам.

Таким чином, актом перевірки підтверджується наявність первинних документів по спірним господарським операціям, факт оприбуткування товару позивачем, факт оплати позивачем його вартості та подальша реалізація кінцевим споживачам.

Крім цього, 01.02.2010р. між ВАТ «Ольга»(Комітент) та ТОВ «Карпос»(Комісіонер) укладено Договір комісії №05/03/10 на реалізацію товару. Предметом договору є те, що Комісіонер зобов’язується за дорученням Комітента за плату здійснити від свого імені, але за рахунок Комітента, в строки та порядку, передбачені цим Договором, одну або декілька угод по реалізації товару Комітента.

Загальна вартість наданих Комісіонером послуг по реалізації товару Комітента склала 10000,0грн. Факт отримання послуг підтверджується актами приймання-передачі робіт (виконання послуг), податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Наявність належним чином оформлених первинних документів по взаємовідносинам позивача та ТОВ «Карпос»податковою службою не заперечувалась.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських між позивачем та ТОВ «Карпос», оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості та використання товару у власній господарській діяльності, а також про отримання послуг за договором Комісії.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар та послуги, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару та послуг, позивач набув право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбаванням товарів та послуг, до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов’язань.

В Акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки про нікчемність укладених угод, згідно з Актом перевірки, зроблені ДПІ лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента позивача, а не виходячи з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В той же час, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об’єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. В акті перевірки на наведено тих ознак, які б вказують на нікчемність укладених правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов’язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено позивачем з ТОВ «Колідо», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Карпос»укладено договір Поставки та договір Комісії. При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов’язує з тим, що сторонами укладено угоди, яки не спрямовані на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені.

Тобто, відповідачем вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»по взаємовідносинах з ТОВ «Карпос».

В той же час, скасувавши спірні податкові повідомлення-рішення у повному обсязі, суд першої інстанції не звернув уваги підстави для визначення податкових зобов’язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з розрахунку до акту перевірки (т.2 а.с.234), податкове повідомлення-рішення №0001732301 від 15.11.2011 року містить у собі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170грн., які застосовано за неподання податкової декларації з податку на прибуток за звітний 2010 рік. Аналогічну штрафну санкцію визначено і податковим повідомленням-рішенням №0001742301 від 15.11.2011 року за неподання податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року. Як вбачається з позову та враховуючи пояснення представника позивача, підприємством, в цій частині, податкові повідомлення-рішення не оскаржуються.

Крім цього, податковим повідомленням-рішенням №0001742301 від 15.11.2011 року збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 82,0грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20,50грн. по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Будсім». Встановлені обставини справи свідчать про те, що вказане порушення ДПІ пов’язує з ненаданням позивачем до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Будсім». У судовому засіданні представник позивача вказав на те, що збільшення грошового зобов’язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Будсім»позивачем також не оскаржується, у зв’язку з чим підприємством не надавалися пояснення та відповідні документи, які б спростовували висновки ДПІ в цій частині.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції помилкового скасовано оскаржені податкові повідомлення-рішення у повному обсязі. З огляду на встановлені обставини справи, обґрунтованими є вимоги позивача щодо скасування донарахованих податкових зобов’язань та застосованих штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Карпос», а саме: податкове повідомлення-рішення №0001742301 від 15.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість, в частині основного платежу у сумі 512342,грн.. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 128 085,5грн. та податкове повідомлення-рішення №0001732301 від 15.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток, в частині основного платежу у сумі 415 674,0грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 103918,50грн.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби –задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року у справі №2а/0470/16282/11 –скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення №0001742301 від 15.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість, в частині основного платежу у сумі 512342,грн.. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 128 085,5грн. – визнати протиправним та скасувати.

Податкове повідомлення-рішення №0001732301 від 15.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток, в частині основного платежу у сумі 415 674,0грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 103918,50грн. –визнати протиправним та скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст постанови виготовлено 03.12.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк