Ухвала суду № 28459551, 08.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

08.01.13 р. Справа№ 914/79/13

Суддя господарського суду Львівської області Морозюк А.Я.

Розглянувши матеріали:

за заявою:

Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНОР», с. Годовиця Пустомитівського району Львівської області

про:

порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНОР»(81117, Львівська область, Пустомитівський район, с. Годовиця, ідентифікаційний код 33361757)

В С Т А Н О В И В :

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНОР» про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНОР»(81117, Львівська область, Пустомитівський район, с. Годовиця, ідентифікаційний код 33361757) в порядку ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини 1 ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка має назву «Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником», якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор(ліквідаційна комісія) зобов’язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст.105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

За частиною 2 статті 105 Цивільного кодексу України, після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Згідно з ч. 5. ст. 105 Цивільного кодексу України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 1 статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Згідно з ч. 4 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Частиною 8 статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Зі змісту частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: інвентаризація та оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливе лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Також, відповідно до частини 3 ст.60 Господарського кодексу України, ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Згідно із ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», інформація про прийняття засновниками(учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи підлягає обов’язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

З матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНОР» вбачається, що рішення про ліквідацію прийнято 20 листопада 2012 р. (Протокол №15 зборів учасників ТзОВ «СИНОР»від 20.11.2012 р.). Як стверджується в заяві про порушення справи про банкрутство, 21.11.2012 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про рішення засновників(учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, проте належних доказів (довідки чи витягу з ЄДР станом на день подання заяви до суду) заявником не подано. Публікацію оголошення здійснено в «Бюлетені державної реєстрації»№ 232(32), в якому зазначено кінцевий строк заявлення вимог кредиторів –30.01.2013 р., а заява про порушення справи про банкрутство подана до суду 04.01.2013 р., тобто з дня публікації оголошення до дня подання заяви до суду не минув встановлений законодавством двомісячний строк. Крім того, заявником не надано доказів інвентаризації та оцінки вартості наявного майна боржника, вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складання проміжного ліквідаційного балансу. Також не подано доказів персонального повідомлення у письмовій формі явних (відомих) кредиторів про ліквідацію підприємства, відповідно до частини 3 ст.60 Господарського кодексу України, не надано копій відповідей ліквідаційної комісії(ліквідатора) про визнання кредиторських вимог, що надійшли після публікації оголошення про прийняття рішення засновників (учасників) про припинення боржника шляхом ліквідації, не подано доказів недостатності вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Вищенаведене вказує на недотримання вимог частини 5 статті 105 Цивільного кодексу України, частин 1,4,8 статті 111 Цивільного кодексу України, частин 3, 5 ст.60 Господарського кодексу України, що є необхідним для звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, до заяви про порушення справи про банкрутство не додано доказів сплати судового збору, про що канцелярією господарського суду Львівської області при прийнятті заяви складено акт № 351 від 04.01.2013 р. Частиною 13 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до закону. Відповідно до ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Частиною 2 п. 13 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»встановлено, що із заяв про порушення справи про банкрутство ставка судового збору становить 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Враховуючи, що станом на 1 січня 2012 р. мінімальна заробітна плата складала 1 147,00 грн., належний до сплати судовий збір станом на дату подання заяви становить 5 735,00 грн. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суддя не пізніше п’яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, зокрема, з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Виходячи із вищенаведеного, та керуючись ч. 1 ст. 5 , ч. 1 ст. 9, ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 3, п.4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «СИНОР» без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Додаток (для заявника): 1)Заява про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи, на 23 аркушах, акт канцелярії господарського суду Львівської області №351 від 04.01.2013 р.

Суддя Морозюк А.Я.