Рішення № 28458596, 11.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-45/1036-2012-47/445-2012 11.12.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія

«Центренергобуд»

Про стягнення 91 396,01 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача Поліщук Т.А. -предст

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 91 301,06 грн., 94,95 грн. 3% річних, а також відшкодування судових витрат.

19.03.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 92 104,51 грн., з яких: 91 301,06 грн. - сума основної заборгованості, 438,25 грн. - 3 % річних та 365,20 грн. - сума інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 провадження в справі № 5011-45/1036-2012 припинено на підставі п. 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 ухвала Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 в справі № 5011-45/1036-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2012 ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 в справі 5011-45/1036-2012 - скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судами попередніх інстанцій не було повно та обєктивно досліджено обставини справи, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені судові рішення по справі не можна вважати законними та обґрунтованими.

У відповідності до здійсненого розподілу автоматизованою системою документообігу суду, справу передано на новий розгляд судді Станіку С.Р., який ухвалою суду від 05.10.2012 прийняв до свого провадження під номером № 5011-45/1036-2012-47/445-2012 для нового розгляду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» про стягнення 91 301,06 грн., розгляд справи призначив на 01.11.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 01.11.2012 справу № 5011-45/1036-2012-47/445-2012 передано судді Спичаку О.М. для подальшого розгляду, у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2012 суддя Спичак О.М. прийняв справу № 5011-45/1036-2012-47/445-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 20.11.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.11.2012, у зв'язку із виходом судді Станіка С.Р. з відпустки та враховуючи велику завантаженість судді Спичака О.М. справу № 5011-45/1036-2012-47/445-2012 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2012 суддя Станік С.Р. прийняв справу № 5011-45/1036-2012-47/445-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 20.11.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 розгляд справи відкладено до 11.12.2012.

В судовому засіданні судом розглянуто подану позивачем 01.11.2012 позивачем через канцелярію суду подано в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України письмові пояснення, які судом приймаються як заява про збільшення позовних вимог, адже позивачем заявлено до стягнення 91 301,06 грн. - суму основної заборгованості, 6 049,25 грн. - 3 % річних та 8 217,41 грн. - суму інфляційних втрат.

Суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині збільшення розміру 3 % річних, а щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 8 217,41 грн. інфляційних втрат суд відмічає наступне:

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.10, п. 3.11, п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Зокрема статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

При цьому не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Дослідивши зміст позовних вимог та зміст вимог викладених в заяві про збільшення розміру позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивачем заявлені додаткові вимоги, а саме вимогу про стягнення 8 217,10 грн. - інфляційних втрат, яка не заявлялась позивачем при поданні позовної заяви.

Заявлення позивачем вказаних додаткових позовних вимог, розцінюється судом як подання іншого (ще одного) позову, а тому суд відмовляє у прийнятті додаткових вимог позивача в частині стягнення 8 217,10 грн. - інфляційних втрат.

За таких обставин, судом розглядаються позовні вимоги, а саме про стягнення з відповідача 91 301,06 грн. - суми основного боргу та 6 049,25 грн. - 3 % річних.

В судовому засіданні 11.12.2012 представник позивача заявлені вимоги (з урахуванням здійснених уточнень, в частині прийнятій судом до розгляду) підтримав. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 210 901,06 грн., відповідно до видаткових накладних №№ ЦБ-0000427 від 11 жовтня 2008 р., ЦБ-0000428 від 12 жовтня 2008 р., ЦБ-0000429 від 13 жовтня 2008 р., ЦБ-0000430 від 14 жовтня 2008 р., ЦБ-0000431 від 15 жовтня 2008 р., ЦБ-0000432 від 16 жовтня 2008 р., ЦБ-0000433 від 17 жовтня 2008 р., ЦБ-0000434 від 18 жовтня 2008 р., ЦБ-0000435 від 19 жовтня 2008 р., ЦБ-0000436 від 20 жовтня 2008 р., ЦБ-0000447 від 24 жовтня 2008 р., ЦБ-0000448 від 25 жовтня 2008 р., ЦБ-0000449 від 26 жовтня 2008 р., довіреності на отримання товару серія ЯПИ № 770698 від 10 жовтня 2008 р. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати одержаного від позивача товару виконав частково на суму 32 352,40 грн. Крім того, заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась відповідно до угоди про зарахування зустрічних вимог від 30.04.2010 р., в сумі 82 600,00 грн. Станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за поставлений товар складає 91 301,06 грн. Також, за прострочення виконання обов'язку по сплаті основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 6 049,25 грн.

Відповідач своїх представників у судові засідання не направив, вимоги ухвали суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору -не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №907788.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно рахунку -фактури № ЦБ-000255 від 10.10.2008 на суму 210 901,06 грн.. сформованого позивачем для оплати відповідачем, загальна сума товару визначена в сумі 210 901,06 грн.

Відповідно до видаткових накладних, а саме: №№ ЦБ-0000427 від 11 жовтня 2008 р., ЦБ-3000428 від 12 жовтня 2008 р., ЦБ-0000429 від 13 жовтня 2008 р., ЦБ-0000430 від 14 жовтня 2008 р., ЦБ-0000431 від 15 жовтня 2008 р., ЦБ-0000432 від 16 жовтня 2008 р., ЦБ-0000433 від 17 жовтня 2008 р., ЦБ-0000434 від 18 жовтня 2008 р., ЦБ-0000435 від 19 жовтня 2008 р., ЦБ-0000436 від 20 жовтня 2008 р., ЦБ-0000447 від 24 жовтня 2008 р., ЦБ-0000448 від 25 жовтня 2008 р., ЦБ-0000449 від 26 жовтня 2008 р., позивачем було поставлено, а відповідачем в особі Барановської К.Ф. за довіреністю ЯПИ № 770698, прийнято товар загалом на суму 210 901,06 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем було здійснено лише часткову оплату за рахунком-фактурою № ЦБ-000255 від 10.10.2008 року розмірі 32 352, 46 грн.

30 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено Угоду про зарахування зустрічних вимог, відповідно до умов якої сторонами було узгоджено зменшення зобов'язань одна перед одною на суму 82 600,00 грн.

06.01.2012 позивач звернувся з вимогою до відповідача про оплату вартості товару, поставленого згідно видаткових накладних, а саме: №№ ЦБ-0000427 від 11 жовтня 2008 р., ЦБ-3000428 від 12 жовтня 2008 р., ЦБ-0000429 від 13 жовтня 2008 р., ЦБ-0000430 від 14 жовтня 2008 р., ЦБ-0000431 від 15 жовтня 2008 р., ЦБ-0000432 від 16 жовтня 2008 р., ЦБ-0000433 від 17 жовтня 2008 р., ЦБ-0000434 від 18 жовтня 2008 р., ЦБ-0000435 від 19 жовтня 2008 р., ЦБ-0000436 від 20 жовтня 2008 р., ЦБ-0000447 від 24 жовтня 2008 р., ЦБ-0000448 від 25 жовтня 2008 р., ЦБ-0000449 від 26 жовтня 2008 р., зокрема просив оплатити 91 301,06 грн.

Направлення вказаної вимоги позивачем відповідачу підтверджується фіскальними чеками Укрпошти № 2266 від 06.01.2012, № 2267 від 06.01.2012 та описами вкладення у цінний лист, і які отримані відповідачем 17.01.2012.

Як зазначав позивач у позові, оскільки відповідач свого обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, грошові кошти в сумі 91 301,06 грн. не сплатив, внаслідок чого позивач і звернувся до суду з позовом.

В свою чергу, в матеріалах справи наявна постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 в справі № 42/331, якою скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2012 в справі № 42/331 про задоволення позову ТОВ «БКПБ «Цембуд»до ТОВ «ВБК «Центренергобуд»про стягнення 174 721,88 грн. та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 в справі № 42/331 мотивована тим, що в матеріалах справи відсутній рахунок № ЦБ-255 від 10.10.2008, який виставлявся позивачем відповідачу для оплати поставленого позивачем товару, а надана суду копія рахунку -фактури № ЦБ-000261 від 23.10.2008 також не підтверджує 173 901,06 грн. боргу, оскільки в ньому вказана назва «бетонна продукція»у кількості 1.000 шт. на суму 50 000,00 грн. , в той час, як відповідач згідно довіреності від 10.10.2008 отримував бетон та розчин, який обраховувався у м3.

З огляду на викладене, судом встановлено, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 в справі № 42/331 мотивована саме відсутністю рахунку № ЦБ-255 від 10.10.2008, який виставлявся позивачем відповідачу для оплати поставленого позивачем товару як підстава його оплати, а також не підтвердження рахунком № ЦБ-000261 від 23.10.2008 173 901,06 грн. боргу, тобто постанова мотивна підставами відсутності та невідповідності наданого рахунків -фактур як підстав для оплати товару.

В свою чергу, у позові позивач наголошував, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними а саме: №№ ЦБ-0000427 від 11 жовтня 2008 р., ЦБ-3000428 від 12 жовтня 2008 р., ЦБ-0000429 від 13 жовтня 2008 р., ЦБ-0000430 від 14 жовтня 2008 р., ЦБ-0000431 від 15 жовтня 2008 р., ЦБ-0000432 від 16 жовтня 2008 р., ЦБ-0000433 від 17 жовтня 2008 р., ЦБ-0000434 від 18 жовтня 2008 р., ЦБ-0000435 від 19 жовтня 2008 р., ЦБ-0000436 від 20 жовтня 2008 р., ЦБ-0000447 від 24 жовтня 2008 р., ЦБ-0000448 від 25 жовтня 2008 р., ЦБ-0000449 від 26 жовтня 2008 р., грошові кошти в сумі 91 301,06 грн. не сплатив, внаслідок чого позивач і звернувся до суду з позовом, посилаючись як на підставу позову саме на обставини поставки товару за вказаними накладними, а не на наявність виставлених рахунків -фактур.

Також, суд враховує і те, що в постанові Вищого господарського суду України від 28.09.2012 у справі № 5011-45/1036-2012, вказівки якого є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду, наголошено про те, що такої підстави вимоги як накладні №№ ЦБ-0000427 від 11 жовтня 2008 р., ЦБ-3000428 від 12 жовтня 2008 р., ЦБ-0000429 від 13 жовтня 2008 р., ЦБ-0000430 від 14 жовтня 2008 р., ЦБ-0000431 від 15 жовтня 2008 р., ЦБ-0000432 від 16 жовтня 2008 р., ЦБ-0000433 від 17 жовтня 2008 р., ЦБ-0000434 від 18 жовтня 2008 р., ЦБ-0000435 від 19 жовтня 2008 р., ЦБ-0000436 від 20 жовтня 2008 р., ЦБ-0000447 від 24 жовтня 2008 р., ЦБ-0000448 від 25 жовтня 2008 р., ЦБ-0000449 від 26 жовтня 2008 р. та наявності чи відсутності порушеного права позивача, на захист якого останній подав позов, суд апеляційної інстанції спір не вирішив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Частиною 2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до ч.2 статті 206 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі статті 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини поставки, оскільки позивачем згідно видаткових накладних №№ ЦБ-0000427 від 11 жовтня 2008 р., ЦБ-3000428 від 12 жовтня 2008 р., ЦБ-0000429 від 13 жовтня 2008 р., ЦБ-0000430 від 14 жовтня 2008 р., ЦБ-0000431 від 15 жовтня 2008 р., ЦБ-0000432 від 16 жовтня 2008 р., ЦБ-0000433 від 17 жовтня 2008 р., ЦБ-0000434 від 18 жовтня 2008 р., ЦБ-0000435 від 19 жовтня 2008 р., ЦБ-0000436 від 20 жовтня 2008 р., ЦБ-0000447 від 24 жовтня 2008 р., ЦБ-0000448 від 25 жовтня 2008 р., ЦБ-0000449 від 26 жовтня 2008 р. було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 210 901,06 грн., а отже між сторонами виникли цивільні права і обов'язки відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України.

Отже, позивачем, як постачальником, згідно вищезазначених накладних було поставлено відповідачу товар на загальну суму 210 901,06 грн., який було оплачено відповідачем частково в сумі 32 352,46 грн. (як зазначив позивач в позовній заяві), а 82 600,00 грн. було зарахована сторонами за Угодою про зарахування зустрічних вимог від 30.04.2009, у зв'язку з чим неоплачена сума товару склала 91301,06 грн.. А оскільки між сторонами не було погоджено строк оплати товару, відтак відповідач мав здійснити свій обов'язок по оплаті отриманого товару на суму 91 301,06 грн. у строк, встановлений ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України,тобто протягом 7 днів з моменту отримання вимоги, якою у розумінні вказаної статті є вимога, направлення якої позивачем відповідачу підтверджується фіскальними чеками Укрпошти № 2266 від 06.01.2012, № 2267 від 06.01.2012 та описами вкладення у цінний лист, і які отримані відповідачем 17.01.2012, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправленян. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач мав виконати свій обов'язок по оплаті товару, отриманого згідно видаткових накладних, на суму 91 301,06 грн. у строк до 23.01.2012 включно, чого ним здійснено не було, заборгованість в сумі 91 301,06 грн. погашена не була. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 91 301,06 грн. основного боргу -є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Також, за прострочення виконання обов'язку по сплаті основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 6 049,25 грн.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи те, що відповідач мав виконати свій обов'язок по оплаті товару, отриманого згідно видаткових накладних, на суму 91 301,06 грн. у строк до 23.01.2012 включно, оскільки позивачем подано докази направлення вимог саме згідно фіскальних чеків Укрпошти № 2266 від 06.01.2012, № 2267 від 06.01.2012 та описами вкладення у цінний лист, і які отримані відповідачем 17.01.2012, заборгованість в сумі 91 301,06 грн. вказаний строк погашена ним не була, внаслідок чого з 24.01.2012 відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по сплаті заборгованості в сумі 91 301,06 грн., а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних згідно наведеного розрахунку суду.

Згідно розрахунку суду, розмір 3% річних підлягає нарахуванню за період з 24.01.2012 30.01.2012 (дата звернення до суду з позовом), розмір яких складає 52,53 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів91301.0624.01.2012 - 30.01.201273 %52.53З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 91 301,06 грн. основного боргу та 52,53 грн. 3% річних. В іншій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету України 164,34 грн. судового збору, сплаченого за вимогу про стягнення інфляційних втрат, яка судом не прийнята до розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренернгобуд»(код ЄДРПОУ 34294252; місцезнаходження: 04071 м.Київ, вул.. Ярославська, буд. 58) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд» (код ЄДРПОУ 35210922; місцезнаходження: 01030 м.Київ, вул.. Чапаєва, буд. 1) суму основного боргу - 91 301 (дев'яносто одна тисяча триста одна) грн. 06 коп., 3% річних - 52 (п'ятдесят дві) грн. 53 коп., а також витрат по сплаті судового збору - 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 08 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд» (код ЄДРПОУ 35210922; місцезнаходження: 01030 м.Київ, вул.. Чапаєва, буд. 1) судовий збір в сумі 164 (сто шістдесят чотири) грн. 34 коп. Підставою для повернення судового збору є дане рішення суду скріплене печаткою суду та підписане суддею.

5. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

дата підписання рішення -29.12.12